К. е. н., проф., Соляник Л. Г
ДВНЗ «Національний гірничий університет», Україна
ВПЛИВ
ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА РОЗВИТОК
БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Однією з найбільш актуальних
економіко-політичних тем сьогодення є
проблема економічної інтеграції між різними країнами. Європейський Союз став
одним з найпотужніших фінансових центрів світу і відіграє провідну роль у
світовій політиці. Європейська інтеграція є процесом поступового своєрідного
об’єднання близьких за рівнем розвитку країн задля формування на цій основі
єдиного політичного, соціального, гуманітарного, економічного, торговельного,
фінансового та валютного простору. В наш час багато уваги приділяється питанням
розширення ЄС за рахунок включення нових країн, однією з яких є і Україна.
Євроінтеграційні прагнення в Україні зумовили
зміни у розвитку її економіки і фінансової сфери. Для забезпечення
повноцінного функціювання банківської системи України умовах євроінтеграційних
процесів виникає необхідність дослідити основні етапи цих процесів в Україні та
оцінити їх вплив на розвиток банківської системи. Завдяки цьому можна буде
прогнозувати загрози, пов’язані з реалізацією євроінтеграційних намірів, змінах
зовнішньої політики.
Сьогодні банківська система України — це один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було
розпочате раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю
банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Через те, що інтеграційні процеси
мають вплив на міжнародну економічну і фінансову діяльність країн, вони, безсумнівно,
охоплюють і банківський сектор. На сьогоднішній
день банківські установи
відіграють вирішальну роль у нагромадженні заощаджень населення, кредитуванні
інвестиційних і споживчих витрат. Водночас банківський сектор України
характеризується значною нерозвинутістю, недостатнім обсягом банківського
капіталу та незацікавленістю у кредитуванні економіки, залишаючись слабким і
неспроможним істотно впливати на реальний сектор економіки.
Існування
держави без банківської системи, так само неможливо, як існування економіки без
кредитів. Через те, що 70% грошової маси України становлять депозити, то ставки
за ними й визначають вартість кредитних ресурсів, які, зазвичай, мінімум на 5
відсоткових пунктів вищі від депозитних.
Слід
зауважити, що депозитні ставки в Україні в десятки разів вищі ніж у розвинених
країнах світу, що негативно впливає на стан економіки (рис.1).

Рис.1.
Максимальні депозитні ставки ряду країн Європи та США
при
строковому вкладі на 1 рік (Розроблено за даними [1])
Як відомо, при відсотковій ставці вище за 20% річних економіка не може
розвиватися і нормально функціонувати, тобто її спад неминучий. На сьогодні,
кредити бізнесу в Україні видаються під 30%, споживчі кредити — до 80, а так
звані мікрокредити — до 200% річних [1]. Позичальники, підприємства і
домогосподарства не здатні обслуговувати такі дорогі кредити і, як наслідок,
банкрутують. Отже, це призводить до падіння ліквідності та втрати
платоспроможності банків. Для того, щоб зберегти ліквідність, фінансові
установи намагаються залучити нові депозити і пропонують дедалі більші ставки,
що веде до створення численних пірамід і краху банківської системи. Такі негативні
фінансові процеси призводять до спаду економіки та падіння ВВП. Тобто кредитно-фінансова
система України працює так, що доходи перерозподіляються з реального сектора
економіки на користь власників депозитів, які нічого не виробляють і не
створюють ВВП, але отримують непомірно великі доходи на вкладені кошти . В
результаті при середній депозитній ставці 20% та обсязі депозитів на кінець
2013 р. у розмірі 560 млрд грн на оплату відсотків витрачається понад 112 млрд
грн на рік, або 8% від ВВП, який становить приблизно 1600 млрд грн. Ці 112 млрд
вилучено з реального сектора економіки, а значить, з реінвестицій, модернізації
та розширення виробництва. Це ті 8%, на які собівартість української продукції
вища, а отже, конкурентна спроможність на зовнішніх ринках нижча.[1]
Такі умови сучасної банківської системи України змушують звернутися до досвіду функціонування
банківських систем європейських країн, тому що економічна інтеграція посилила
концентрацію і централізацію банківського капіталу на міжнародній арені і була
стимулом для розширення зв’язків між західноєвропейськими банківськими
системами. Депозитні ставки в країнах ЄС
становлять не більш як 2%, що дає змогу уряду таргетувати інфляцію, тобто
максимально наситити економіку грошима, не допустивши зростання інфляції за
встановлені межі. Населення має стимул вкладати гроші в економіку, а не тримати
на банківських рахунках. Тобто для ефективного розвитку економіки, перш за все,
необхідно знизити відсоткові ставки, зменшення яких вдвічі приведе до значного
зменшення інфляції.
Необхідно підвищити ефективність роботи банківської системи та привести грошово-кредитну політику
у відповідність до європейських стандартів. А вже на наступному етапі виконати
низку заходів стосовно підвищення конкурентоспроможності банківської системи і
привести українське банківське законодавство в повну відповідність до норм ЄС. Для
того, щоб виконати всі ці заходи необхідно багато часу,але саме так можна буде
поліпшити банківську систему України.
Література:
1. НБУ.
Основні тенденції грошово-кредитного ринку [Електронний ресурс] Режим доступу
до ресурсу:http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=40863