к. е. н., доц. Смоляк В. А., Шенгелія Я. Т.,

Харківський національний економічний університет

імені Семена Кузнеця, Україна

Теоретичні основи поняття

«управління фінансовими ресурсами підприємства»

В умовах ринкової економіки найважливішим елементом фінансової системи держави є фінанси підприємств, специфіка функціонування яких полягає в тому, що вони обслуговують процес первинного розподілу валового внутрішнього продукту, а також створюють умови для забезпечення процесу виробництва необхідними матеріальними, трудовими і, головним чином, фінансовими ресурсами. Фінансові ресурси є одним із найважливіших елементів відтворювального процесу, що забезпечують платоспроможність підприємства. Тому в кризовій ситуації проблема забезпечення платоспроможності постає для керівництва підприємства на перший план, а удосконалення методів і форм управління фінансовими ресурсами – головним завданням фінансової політики підприємства. З врахуванням того, що фінансові ресурси – найважливіший чинник економічного зростання, управління фінансовими ресурсами підприємств необхідно трактувати як центральну ланку усього комплексу заходів спрямованих на його забезпечення. У зв’язку з цим сучасні умови господарювання потребують від науковців та практиків здійснення систематизації та доповнення теоретичних уявлень про управління фінансовими ресурсами підприємств в Україні, виявлення причин її недоліків, розроблення окремих рекомендацій щодо їх усунення на рівні підприємства та економіки в цілому.

Сьогодні кількісно фінансові можливості підприємства характеризуються такими поняттями, як дохід, кошти, фінансові ресурси. Чіткого розмежування між ними в науковій літературі дотепер немає, що породжує плутанину як у теорії, так і в практиці. Питання фінансових відносин, фінансових ресурсів взагалі і фінансових ресурсів підприємства зокрема, досліджувалися в працях багатьох провідних вчених-економістів. Значний внесок у рішення цієї проблеми внесли: Бланк І.А., Гаретовський М.В., Гудзь О.Є., Зятковський І.В., Крейнина М.Н., Кузьмінський З.В., Опарін В.М., Павлюк К.В., Поддєрьогін А.М., Стецюк П.А., Шахова Г.Я. та інші. Проте залишається ще багато невирішених питань особливо в галузі розробки теоретичних та практичних основ управління фінансовими ресурсами підприємств в Україні.

З огляду на вищезазначене, метою статті є узагальнення теоретичних основ управління фінансовими ресурсами підприємства та обґрунтування методичних підходів, які можуть ефективно застосовуватися вітчизняними суб’єктами господарювання в умовах українського сьогодення.

Умови здійснення господарської діяльності підприємств об'єктивно вимагають наявності фінансових ресурсів, які складають матеріальну основу функціонування фінансів.

Загальною проблемою для підприємницьких структур у сучасних умовах є постійна нестача власних фінансових ресурсів. З огляду на це, особливої ваги набувають питання щодо забезпечення їх фінансовими ресурсами у обсязі достатньому для досягнення вільного маневрування власними і залученими коштами, забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції, своєчасного виконання зобов'язань. Недооцінка важливості розробки теоретичних питань щодо забезпечення підприємств фінансовими ресурсами приводить до того, що пошук шляхів удосконалення форм і методів впливу фінансів на ефективність виробництва здійснюється емпірично, шляхом проб та помилок. Тому необхідно детально розглянути теоретичні положення такої важливої й складної категорії, як управління фінансовими ресурсами.

Щоб зрозуміти сутність категорії « управління фінансовими ресурсами» необхідно відштовхнутися від базових категорій "управління", "фінанси" та “ресурси".

Під управлінням з економічної точки зору розуміється дія з боку суб'єкта, що управляє, на людей або економічні об'єкти, з метою організувати їх дії для здобуття певних результатів [6].

Крім того, управління фінансовими ресурсами необхідно розглядати як систему. Для цього необхідно визначити зміст останньої. Із багатьох запропонованих у літературі дефініцій найближча до нашого розуміння наступна: система – це сукупність двох чи більше елементів, яка задовольняє три умови: 1) поведінка кожного елементу впливає на поведінку цілого; 2) поведінка елементів та їх дія на ціле взаємозалежні; 3) система є підсистемою однієї або більше інших підсистем і залежить від їх функціонування [7, с.294]. До них варто додати й четверту: ціле більше ніж сума його окремих елементів, тобто у системи існує потенціал синергізму.

Тому необхідно розглядати управління формуванням та використанням фінансових ресурсів як систему, оскільки воно має всі основні її атрибути, а саме:

призначення – досягнення поставленої перед нею мети;

функції – вивчити та оцінити фінансові можливості, вибрати альтернативи, розробити план реалізації кращої альтернативи, здійснювати контроль реалізації плану, проводити регулювання і коригування відхилень тощо;

потоки – фінансові та інформаційні між окремими елементами системи;

структуру – співвідношення між окремими елементами та загальний план дії, в рамках яких здійснюється узгодження між спільною метою та завданнями цих елементів системи [7].

Поняття «фінанси» походить від лат. «finantia»– «платіж» і від французького «finances», тобто «грошові кошти» [6]. Але, на сьогоднішній день, фінанси – не лише грошові кошти, оскільки вони формуються у результаті певної діяльності суб’єктів економічних відносин. Це доводить те, що у сучасній науковій літературі під фінансами розуміються відносини, що виникають у процесі формування, розподілу та перерозподілу саме цих грошових коштів. При цьому фінансові відносини торкаються і рівня підприємства, і рівня держави. Ресурси, які створюються фінансовими відносинами та є їх матеріальними носіями, визначають як фінансові. Отже, фінанси виникають при розподілі фінансових ресурсів і охоплюють відносини між державою та підприємствами різної форми власності, між різними підприємствами, колективами, між державою й населенням, між підприємством і його колективом тощо.

Тлумачення терміну «ресурси» в словниках сучасної української мови має дві сторони: 1) запаси чого-небудь, які можна використати в разі потреби; 2) засіб, можливість, якими можна скористатися в разі необхідності [3, с.515]. Крім того, ресурси розглядаються і як джерела та передумови отримання необхідних людям матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати при існуючих технологіях та соціально-економічних відносинах, що представлені коштами, цінностями, запасами, можливостями, джерелами [6].

Таким чином, акцентується увага на двох аспектах терміна «ресурси» – «запаси» й «джерела». Вибір того чи іншого визначення міняє зміст терміна «ресурси» на прямо протилежний. Якщо під «ресурсами» розуміти «запаси», то предметом дослідження стають об’єкти, відображені в активі балансу підприємства. Коли ж в цій якості виступають «джерела», то об’єктом розгляду стають елементи пасиву балансу.

Отже, розгляд базових категорій «управління», «фінанси» й «ресурси» відокремлено не дозволяє розкрити сутність категорії «управління фінансовими ресурсами». Однак дає важливі моменти, які необхідно враховувати при подальшому дослідженні. По-перше, що ресурси – це засоби, які використовуються з певного джерела на певну мету. І, по-друге, фінанси – це відносини між різноманітними суб’єктами стосовно розподілу ресурсів. І, по-третє, управління - це система принципів і методів спрямованих на досягнення відповідних цілей.

На основі всебічного критичного аналізу існуючих підходів до визначення поняття «фінансові ресурси» [1, 2, 4, 5], з урахуванням основних його ознак можна дати таке визначення: фінансові ресурси підприємства – усі джерела коштів, які акумульовані підприємством за рахунок внутрішніх і зовнішніх надходжень, для формування необхідних йому ліквідних активів та здійснення усіх видів діяльності. Таке визначення ґрунтується на узагальненні всієї сукупності наявних фінансових ресурсів підприємства, та тих, що можуть бути залучені, для здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Крім того воно підкреслює найважливішу суттєву характеристику фінансових ресурсів як активу, що реалізується за умови їх використання для погашення фінансових зобов'язань, тобто ліквідність.

Враховуючи вищезазначене, під управлінням фінансовими ресурсами слід розуміти систему принципів і методів призначених для формування підприємством коштів з внутрішніх і зовнішніх джерел та ефективного їх використання з метою здійснення усіх видів діяльності та задоволення потреб власників.

Від величини фінансових ресурсів та їх складу залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. У свою чергу обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють джерела формування, розмір та структуру фінансових ресурсів підприємства. Таким чином, подане визначення поняття «управління фінансовими ресурсами підприємства» деталізують його економічний зміст і створюють основу для обґрунтування вибору коректного інструментарію аналізу та оцінки та методів реалізації можливостей залучення додаткових резервів фінансових ресурсів підприємства з метою забезпечення сталого його економічного зростання.

Література.

1. Бланк И.А. Управление активами и капиталом предприятия / И.А. Бланк– К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 446 с.

2. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: Курс лекций / В.Г. Белолипецкий– М.: ИНФРА, 1998. - 326 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [yклад. і голов. ред. В.Т.Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.

4. Зятковський І.В. Теоретичні засади фінансів підприємств / І.В.Зятковский // Фінанси України. – 2000. - № 4. – С.24-27.

5. Ревенко П. Финансовая бухгалтерия / П. Ревенко, Б. Вольфман, Т. Киселева – М.: Инфософт, 1994. – С.288.

6. Ресурсы // Глоссарий.ru – Режим доступу: http://www.glossary.ru/cgi-bin/gl_sch2.cgi?RQlxzwx

7. Стецюк П.А. Стратегія і тактика управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств: Монографія / П.А. Стецюк. – К.: ННЦ ІАЕ, 2009. – 369 с.