ІНСТРУМЕНТАРІЙ ІНСТИТУЦІЙНО-ОРГАНІЗАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Малихін Дмитро Михайлович,

Аспірант Академії муніципального управління

Формування інструментарію інституційно-організаційного механізму державного регулювання земельних відносин зумовлює, в першу чергу, перетворення права власності на землю, а в подальшому - формування відповідних форм власності господарювання. При цьому, корінній зміні підлягають сукупність соціально-економічних відносин людей з приводу володіння, розпорядження, користування об’єктами власності і присвоєння матеріальних благ.

У зв’язку з цим, при удосконаленні інструментарію інституційно-організаційного механізму державного регулювання земельних відносин істотного значення набуває дотримання послідовності перетворень, їх поступовості, обліку територіальних і національних особливостей, правове забезпечення всіх заходів, а також обліку сформованих на початок реформ усіх соціально-економічних умов і форм господарювання.

Для удосконалення інструментів інституційно-організаційного механізму державного регулювання земельних відносин необхідно створення Центральної бази даних в рамках автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, яка може бути використана різними суб’єктами земельних відносин.

Існуюча система плати за землю не виконує стимулюючої ролі раціонального використання земельних ресурсів у сільському господарстві. Податковим кодексом повинна вводитися система оподаткування, заснована на процентних ставках від кадастрової вартості землі [1, с. 129].

Розміри орендної плати повинні диференціюватися по кожному виду використання земель, причому, як на основі застосування різних підвищувальних коефіцієнтів до ставок земельного податку, так і шляхом розрахунку розміру плати з урахуванням досвіду її визначення в попередні роки, думок громадян і юридичних осіб, і залежно від рівня прибутковості галузей виробництва і послуг, платоспроможності громадян. Таким чином досягається врегулювання інтересів суб’єктів земельних відносин, що сприяє їх розвитку і вдосконаленню.

Іпотеку слід розглядати як один із інструментів інституційно-організаційного механізму державного регулювання земельних відносин на основі перерозподілу землі між власниками. Інструментом такого перерозподілу служить Земельний банк, основними напрямками діяльності якого повинні бути:

1) сприяння земельним перетворенням, розвитку регульованого і керованого державою земельного ринку;

2) кредитна та інвестиційна підтримка всіх проектів, пов’язаних з проживанням на землі та її використанням;

3) випуск цінних паперів для фінансування заходів щодо земельної реформи;

4) інвестування і кредитування програми підвищення родючості та охорони земель.

Необхідним є розвиток і вдосконалення механізму державного земельного контролю, так як в ході його проведення виявляються порушення, в основному пов’язані з використанням земель без правовстановлюючих документів. Державний моніторинг земель являє собою систему спостережень за станом земель [2, с. 3]. Результати моніторингу земель окремих землекористувачів повинні бути пов’язані із земельними платежами. Для цього у кожного землекористувача складається порівняльна відомість, в якій порівнюються фактичні показники з даними на момент попередньої перевірки та нормативними даними. На підставі цієї відомості та рішення головного державного інспектора може бути заохочення або покарання.

Напрямками подальшого розвитку та вдосконалення земельних відносин з точки зору концентрації земель в ефективно функціонуючих господарствах усіх типів є її оренда, розширення ринкового обігу та іпотека з постійним залученням у цей обіг земель всіх типів господарюючих суб’єктів. Для цього необхідні: формування реального ринкового механізму, чітке державне регулювання земельних відносин, у тому числі ринку землі; адекватне законодавче закріплення такого регулювання.

Вирішуючи питання про власність на землю, її купівлі - продажу, слід виходити в першу чергу з основної мети державної земельної політики - забезпечення найбільш ефективного використання землі - як головного економічного ресурсу сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, не слід абсолютизувати і ідеалізувати приватну власність на землю. Необмежена приватна власність на землю може перешкоджати її ефективному використанню. Успішна реалізація будь-яких заходів структурних перетворень, в тому числі удосконалення інституційно-організаційного механізму державного регулювання земельних відносин можлива тільки при дотриманні певних умов. До їх числа слід, на нашу думку, віднести:

- наявність чіткої програми дій, яка визначає цілеспрямованість, послідовність і забезпеченість прийнятих рішень і заходів щодо їх реалізації;

- активна інформаційна підтримка проведених заходів, широка і кваліфікована роз’яснювальна робота серед населення;

- повна і активна взаємодія різних рівнів влади та урядових відомств;

- забезпечення державною підтримкою проведених реформ.

Література

1. Красюк Н.І. Адміністративна відповідальність за службові правопорушення у сфері земельних відносин в Україні / Н. І. Красюк // Європейські перспективи . - 2014. - № 9. - С. 128-135.

2. Новаковський Л. Сучасні проблеми регулювання земельних відносин в Україні / Л. Новаковський // Землевпорядний вісник. - 2013. - № 6. - С. 2-6.

References

1. Krasyuk, N. I. (2014) “Administrative responsibility for offenses in the service area of land relations in Ukraine”, Evropeyskі perspektivi, vol. 9, pp. 128-135.

2. Novakovskiy, L. (2013), “Modern problems of regulation of land relations in Ukraine”, Zemlevporyadniy visnik, vol. 6, pp. 2-6.