Педагогічні науки/Методичні основи виховного процесу

Рибкіна Тетяна

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара, Україна

Музей як навчальне середовище для дітей з особливими потребами

Проблеми морального виховання, формування особистості є одним із найважливіших питань у педагогіці на сучасному етапі.

Моральні якості особистості закладаються у процесі життя людини, яка знаходиться у межах певного соціокультурного середовища. Основою для формування цих якостей стають почуття любові та прихильності до своєї культури, свого народу почуття відповідальності за долю Батьківщини. Спостерігаючи за відношенням дорослих, спілкуючись з ними, дитина переймає закріплені у культурі способи взаємодії людей і дії з предметами, засвоює зразки норм поведінки, що стають основою ціннісної сфери особистості, яка формується. Діти з психофізичними порушеннями у зв’язку із обмеженістю розвитку процесів мислення, слабкістю засвоєння загальних понять та закономірностей з певним відставанням починають розбиратись у питаннях загального устрою, у поняттях моралі, їх знання у цьому досить поверхові. Тому формування таких принципів не може обмежитись оглядовими класними годинами, бесідами та короткими усними включеннями під час виховного процесу. Ця робота має бути практична, цілісна і взаємопов’язана з оточуючим середовищем, плином світової культури та обов’язково виходити за межі навчального закладу.

У спеціалізованих школах для виконання такого типу завдання стають ефективними форми позакласної та позашкільної виховної роботи.

До найбільш використовуваних форм належать години класного керівника, гуртки художньої самодіяльності, гуртки, клуби, робота з періодичною пресою, політичні інформації, обговорення радіо- і телепередач, випуск стінної газети, походи, екскурсії.

Проаналізувавши форми групової роботи, я вбачаю, що для вирішення вищезазначених питань мало звертається уваги на екскурсії до музеїв. А саме за допомогою них створюється взаємозв’язок з культурно-освітніми та науково-дослідними закладами міста, країни.

Згідно з визначенням Закону України «Про музеї і музейну справу», музеї це «культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені не тільки для вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної та духовної культури, але й для прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини».

Музейна екскурсія, серед іншого, відрізняється тим, що проводиться в спеціально організованому музейному просторі. Музейні екскурсії достатньо різноманітні і розрізняються за місцем проведення і об’єктами показу, за характером тематики, за цільовою спрямованістю, за складом екскурсантів.

Ця форма використовується рідко. Найбільш розповсюдженою проблемою є те, що не в кожному населеному пункті є музей, або ж він далеко розміщений територіально і є досить матеріально затратним організація проведення.

Але ця форма роботи досить ефективна, адже музеї являють собою зустріч і спілкування зі «свідками минулого» - речами, які зберігають пам’ять про давні історичні та культурні події. Це емоційне переживання стає вікном для потоку інформації із навколишнього середовища.

ЇЇ характерною ознакою є також колективність огляду, внаслідок чого в групі людей, пов’язаних спільним інтересом, виникає вільний обмін думками та особлива психологічна атмосфера як наслідок пережитих емоцій. Вона сприяє сприйняттю і засвоєнню побаченого і почутого. Екскурсія проходить під проводом керівника музею та екскурсовода, на певну тему і за певним маршрутом, тобто вона має організований характер.

Але у роботі з дітьми, які мають психофізичні порушення момент з обміну думками та вільного обговорення стає ускладненим. Цих дітей потрібно спонукати та свідомо націлювати на сприйняття об’єктів, давати можливість знайомитись з ними та отримувати від кожного підтвердження усвідомлення поданої інформації. Тому роль педагога постає поряд з екскурсоводом або навіть його замінює. Корекційний педагог має будувати і проводити екскурсію, використовуючи спеціальні методи згідно специфіки порушення дітей.

Саме поняття музейної педагогіки було сформоване та введене в науковий обіг ще на початку XXст. в Німеччині А.Лихварком, А.Рейхвеном, Г.Фройденталем [5, c.42].

За часів Радянського Союзу, на територіях республік цю течію підхопили С.Т.Шатський, Л.Шлегер, А.Зеленко,М. Бартрам.

З точки зору музейної педагогіки, музей розглядається як освітня система, де у роботі використовуються музейно-педагогічні програми, розроблюються методики, які переплітаються зі шкільною програмою та подані екскурсії інформаційно доповнюють почату роботу у межах освітнього закладу. [4, c.556].

Але існуюча методологія та форми роботи з відвідувачами музеїв в освітньому просторі на даному етапі малопродуктивні. Що вже говорити, про методи роботи з дітьми, які мають особливі потреби. А для них це продуктивний ресурс отримання і доповнення інформації. Музейна педагогіка має стати невід’ємною частиною у роботі з такими дітьми. Вона має зайняти місце медіатора, який надасть простір для активно-пошукової діяльності дітей, стане джерелом зустрічі дитини з чуттєвим сприйняттям, буде направлена на особистість та її розвиток, а не тільки на зорове знайомство з річчю. Музейна педагогіка має стати антропоцентричною у своїй роботі[1, c.234].

Це питання є актуальним для корекційної педагогіки. Емоційно-чутливе, тактильне сприйняття всіх речей, про які мовиться чи описується на заняттях у спеціалізованих школах усно, ніщо без поєднання з власним досвідом. У дитини має формуватися так звана «чуттєва грамотність».

До співпраці із музеями мають залучатися усі ступені освітніх закладів, починаючи з молодшої ланки, закінчуючи вищими навчальними закладами. Така співпраця існує в наш час, але, на жаль, має епізодичний та безсистемний характер.

Аналізуючи практику зарубіжної педагогіки, чітко помітно високу тенденцію розвитку цього виду групової роботи як навчання у рамках музеїв, арт центрів та авторських виставок мистецтв. Створюються нові течії та форми взаємодії з відвідувачами, трансформується стиль ведення екскурсій та методи викладення матеріалу[5, c.43].

У наш час актуальні проблеми розвитку музейної педагогіки вивчають такі українські, російські та польські дослідники як Т. Бєлофастова, П. Бурдейний, Л. Гайда, Н. Ганусенко, О. Караманов, М.Костриця, І.Ласкій, П.Луньов, О. Ляпін, Л. Масол, І.Ткаченко, М.Струнка,О.Топилко , М.Трошина, М.Шельонга.

Але ці роботи ще не торкаються питань освіти дітей з особливими потребами. Тому сумісно з ними має починати рухатися корекційна освіта. Корекційні педагоги мають паралельно розробляти ефективні для кожної нозології форми і методи педагогічної взаємодії школи та музеїв. Ця робота не має бути локальною, а повинна стати загальною базою для корекційних закладів усіх типів.

Отже, нове бачення музейної педагогіки має підхопити корекційна педагогіка, як одне з важливих напрямків трансформації у сучасному просторі освіти.

Література:

1. Гайда Л.А. Музейна педагогіка: пошук оптимальної моделі// Методологічні засади історичної освіти в контексті профілізації старшої шкои:матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції (кіровоград,21-22 жовтня 2010р.). - Кіровоград: Видавництво КОІППО імені Василя Сухомлинського,2012.- ст.234-249.

2. Капустіна Н.І.,Гайда Л.О. Психолого-соціологічні дослідження музейних програм і занять для школярів//музей і майбутнє: матеріали обл..наук.конф.-Дніпропетровськ,1998 – ст.28-36.

3. Караманов О.В. Музей-ВНЗ:принципа побудови інтегрованого заняття/О.В.Караманов//Матеріали звітних наукових конференцій кафедри загальної та соціальної педагогіки. – Львів: Вид-во ЛНУ ім.І.Франка,2011.-Вип.10- ст 33-36.

4. Караманов О.В. «Педагогічний марафон» як форма ефективної організації взаємодії з учнями у музейному просторі/О.В.Караманов,І.В.Ласкій - // Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі: загальноукр.наук.конф.:збірник матеріалів.-Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС,2009.-608с.

5. Караманов О.В. Роль навчального середовища в реалізації музейно-педагогічних програм і проектів/О.В.Караманов//Постметодика.-2013.-№3.-с.41-44

6. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009. – 670 с.

7. Олексенко Т.Д. Підготовка студентів до впровадження музейної педагогіки в початковій школі / Т.Д. Олексенко Психолого-педагогічні умови організації розвивального середовища в закладах освіти. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 6-7 травня 2010. – Херсон, 2010. – С. 209-213.

8. Юхневич М.Ю. Я поведу тебя в музей: Учебное пособие по музейной педагогике / М.Ю. Юхневич. Министерство культуры РФ, Рос. институт культурологии. – М., 2001. – 224 с.