УДК 378.091.3.016:54

ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДУ “КООПЕРАТИВНИХ ГРУП” ПРИ ВИВЧЕННІ ХІМІЇ У МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Кропельницька Ю. В., Велика А. Я.

Буковинський державний медичний університет

Резюме. Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. У статті висвітлюється актуальність використання кооперативного навчання у вищій освіті України, визначаються його головні переваги. Авторами аналізується ефективність впровадження методу «кооперативних груп» при викладанні хімії за рахунок існування міждисциплінарної інтеграції.

Ключові слова: інтерактивне навчання, метод “кооперативних груп”, міждисциплінарна інтеграція.

Вступ. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх студентів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли викладач і студенти - рівноправні суб'єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов в аудиторії створюється атмосфера взаємодії, співробітництва. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, вирішення клінічних ситуаційних задач, створення проблемної ситуації. Вирішення певних проблем відбувається переважно в груповій формі. Але не слід плутати інтерактивне навчання з груповими формами роботи, які компенсують всі недоліки фронтальної та індивідуальної роботи. Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи студентів; всі студенти групи працюють над одним завданням разом із наступним контролем результатів [1].

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями викладачу необхідно змінити свої особисті підходи до навчання, а у студентів у такому разі покращується сприйняття інформації [2].

Інтерактивні технології навчання О.Пометун, Л.Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання (робота студента з викладачем чи студента зі студентом один на один), фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії [3].

Основна частина. Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

·     створення позитивного настрою для навчання;

·     відчуття рівного серед рівних;

·     забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

·     усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

·     можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

·     викладач не є засобом „похвали і покарання", а другом, порадником, старшим товаришем.

Усім цим вимогам відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних [4].

Цікавою при вивченні хімії є технологія кооперативного навчання, навчання в малих групах. Члени великої групи чи групи розділяються на кілька малих груп і діють за інструкцією, спеціально розробленою для них викладачем. Кожний з студентів працює над своїм завданням, зі своєю частиною матеріалу до повного розуміння досліджуваного питання й завершення роботи над ним. Потім студенти обмінюються знахідками таким чином, що робота кожного є дуже важливою й істотною для роботи всіх інших, оскільки без неї завдання не буде вважатись виконаним (частина важливої інформації буде втрачена, інші студенти групи її не отримають) [5].

Метод кооперативних груп дозволяє формувати особистісні якості студента: розвиває навички роботи в групі; готовність взяти на себе відповідальність за результати власного аналізу ситуації і за роботу всієї групи; сприяє розвитку впевненості в собі, креативності, працьовитості; розвиває комунікативну культуру.

Застосування методу кооперативних груп сприяє:

-                створенню міцної бази знань;

-                формуванню в студента міждисциплінарного клінічного мислення, вміння визначати мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження;

-                формуванню уміння самостійно здобувати, опрацьовувати і використовувати інформацію у процесі освітньої й наукової діяльності;

-                розвитку в студентів креативного рівня засвоєння досвіду: студент при виконанні дослідницької роботи, творчого завдання одержує об'єктивно нову інформацію;

-                навчанню студентів колективно співпрацювати для вирішення поставлених проблем, оскільки під час групової роботи підсилюється активність, інтерес та рівень отриманих знань та розвивається вміння ділового спілкування, взаємодії з людьми [6].

Для проведення практичного заняття студентам пропонується вивчити тему з точки зору міждисциплінарної інтеграції для демонстрації тісного зв’язку між фундаментальними дисциплінами, такими як медична та біологічна фізика, медична хімія, медична біологія.

Як приклад наводимо взірець методичного сценарію практичного заняття, проведеного із застосуванням методу “кооперативних груп”.

Методичний сценарій впроваджуваного методу “кооперативних груп” при вивченні теми “Транспорт через біологічні мембрани ”

Практичне заняття методом “кооперативних груп” – 4 академічні години.

Кількість учасників – 12 студентів.

За десять днів до проведення практичного заняття студентам академічної групи пропонується: ознайомитись з контрольними питаннями та літературою із теми, засвоїти правила щодо методики проведення заняття методом “кооперативних груп” та критерії оцінювання.

Етапи та їх функції

Дії викладача

Дії студентів

Методичне забезпечення

І. ПІДГОТОВ-ЧИЙ ЕТАП: постановка проблеми

1.Формулює проб-лемну ситуацію (тему);

2. Розробляє сценарій заняття;

3. Викладач допо-магає сформувати групи за напрям-ками дослідження;

4. Надає методичні матеріали.  Роз'яс-нює мету та методологію;

5. Надає консуль-тації з питань запланованої теми. Для доповідей обирає тільки найбільш цікаві і необхідні для подальших дис.-кусій моменти.

1. Налагоджують контакти в мережі зі своїми "колега-ми” з інших груп, (їхнє спільне зав-дання – обгово-рити між собою стратегію пошуку й подання цього матеріалу іншим членам групи, обмінятися відо-мою інформацією з досліджуваного питання.);

2. Працюють інди-відуально, зби-рають та аналі-зують інформа-цію.

3. Зібрану інфор-мацію обговорю-ють підбивають підсумки викона-ної роботи, вироб-ляють остаточний варіант презента-ції по темі;

4. В кожній з груп обираються екс-перти доповідачі).  

Методичні забезпечення (підручники, інтернет ресурси, відеоматеріали, таблиці, схеми, зображення), MS Word, MS PowerPoint

ІІ. ОСНОВНИЙ ЕТАП: доповіді, дискусія.

1. Робить короткий теоретичний вступ і проводить чітку постановку завда-ння;

2. Домовляється щодо жорсткого регламенту (7-10 хвилин на допо-відь, 3-4 хвилини на запитання);

3. Виконує роль спостерігача і координатора.

1. Експерт з кожної групи представляє допо-відь у вигляді презентації;

2. Експерт виділяє основні моменти тезисно на інтер-активній дошці;

3. Після представ-лення всіх пре-зентацій прово-диться  обговорен-ня у вигляді групових диску-сій.

Фліпчарт, відео-матеріали, таблиці, схеми, зображення, годинник,

мультимедійний проектор, ПК з MS PowerPoint, диктофон, маркери 4-х кольорів,        папір А-1 – 4шт.

ІІІ. ЗАКЛЮЧ-НИЙ ЕТАП: підсумки і оцінювання

1. Акцентує увагу студентів на спір-них питаннях, які потребують по-дальшого вивчен-ня;

2. Дає оцінку роботі кожного студента, заохочує найактивніших.

1. Після завершен-ня обміну пре-зентаціями й обго-ворення всіх питань, які були недостатньо ясно відображені в презентаціях, сту-денти переходять до обговорення та оцінки роботи підгруп в цілому. 2. Студенти скла-дають міждисцип-лінарний тест (тестові завдання надаються викла-дачем)

Фліпчарт, тестові завдання

Застосування інтерактивних технологій навчання вимагає нових підходів до оцінювання рівня навчальних досягнень студентів.

Нами пропонуються наступні критерії оцінювання студентів:

В оцінюванні студентів беруть участь самі студенти–слухачі і викладач. Оцінювання здійснюється  за такими параметрами:

1) якість поданого матеріалу (оцінюється в межах від 1 до 5 балів), доступність викладення (1-3 бали), наявність наочного матеріалу: таблиць, відео, зображень (1-3 бали);

Викладач самостійно оцінює:

2) активність в підготовці (1-5 балів)

3) компетентність (активність в обговоренні отриманого матеріалу – бали за кількістю та якістю поставлених запитань (1-5 балів)

4) міждисциплінарний тест (1- правильна відповідь 1 бал)

5) визначення кращих студентів-учасників за загальним рейтингом з диференціацією за балами:

- перші три рангових місця відповідають оцінці – “ 5 ”;

- наступні шість рангових місць відповідають оцінці – “ 4 ”;

- останнє рангове місце – “ 3 ”; але після проведення загального ранжування ця оцінка знімається (її озвучення мало мотиваційне, заохочувальне значення)

Висновки. Схема “кооперативних груп”  відображає постійне спілкування викладача (педагога) з студентами, студентів зі студентами. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують дискусії,  фронтальне опитування, дебати. Дискусія значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати власну думку. Дискусія може виступати як метод засвоєння знань, закріплення їх і вироблення умінь і навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей, а також як метод стимулювання і мотивації навчання [7].

Дана методика володіє наступними перевагами:

-                дає імпульс проблемному навчанню: студенти не просто пасивно отримують знання, але “здобувають” їх, шукаючи, опрацьовуючи інформацію;

-                акцентує увагу учасників на темі, дає можливість їм зосередитись, примушує думати;

-                стимулює, мотивує навчальну діяльність, оскільки у ньому присутній певний елемент змагальності серед учасників групи, які повинні спільно знайти відповідь на якесь питання або розв’язати певну проблему, з іншого боку, неформальний підхід до пошуку відповіді чи розв’язку;

-                процес дискусії є основою, що формує специфічні уміння і навички: вміння формувати думки, аргументувати їх;

-                дає змогу вирішувати складні міждисциплінарні проблеми;

-                розширює пізнавальні можливості студентів (здобування, аналіз, застосування інформації з різних джерел);

-                надає як правило, високий рівень засвоєння знань так як знання, які отримані людиною, завдяки її власній активності, будуть характеризуватися значно більшою тривалістю, ніж засвоєні під час пасивного методу навчання, як-от лекція чи пояснення;

-                викладач без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань студентів.

-                викладач має змогу розкритись як організатор, консультант.

Проте, даний метод має незначні недоліки:

-                на вивчення певної інформації студентам потрібно значно більше часу;

-                можливість домінування одного чи двох лідерів — найбільш активних учасників групи;

-                ймовірність знаходження неправильного вирішення проблеми.

Отже, проаналізувавши даний метод «кооперативних груп» можна зробити висновки про те, що за наявності певних недоліків він є достатньо ефективним,  за рахунок існування міждисциплінарної інтеграції.

Література.

1.            Комар О.  Застосування інтерактивних технологій – один із напрямків удосконалення навчального процесу / О. Комар // Школа. – 2006. – №6. – С.64-67.

2.            Артюшина  М.  В.  Групова  згуртованість,  організованість  і спрацьованість команди / М. В. Артюшина // Психолого-педагогічні аспекти реалізації сучасних методів навчання у вищій школі:  Навч.  посіб. [За  ред.  М.  В.  Артюшиної,  О.  М.  Ко-тикової, Г. М. Романової]. – К. : КНЕУ, 2007. – С. 261-283.

3.            Інтерактивні технології навчання: Теорія, досвід: метод, посіб. Авт.-уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.П.Н., 2002. – 136 с.

4.            Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Семенова А.В. та ін.; За ред. Курлянд З.Н. – К.: Вища школа, 2005. – С. 150-158.

5.            Деркач Т.М. Інформаційні технології у викладанні хімічних дисциплін / Т.М. Деркач. – Д.: Вид-во ДНУ, 2008. – 336 с.

6.            Ellis D. G. Small Group Decision Making: Communication and the Group Process. [4th Ed.] / D. G. Ellis, B. A. Fisher. – McGraw-Hill: New York. – 1994. – P. 137-142.

7.            Січкарук О. І.  Інтерактивні  методи  навчання  у  вищій  школі:  Навчально-методичний  посібник / О. І. Січкарук. – К.:  Таксон, 2006. – 88 с.

IMPLEMENTATION OF THE "COOPERATIVE GROUP" METHOD AT THE STUDY OF CHEMISTRY IN MEDICAL UNIVERSITY

Y. V. Kropel’nytska, A. Y. Velyka

Bucovinian state medical university, Chernivtsi, Ukraine

Summary. The current period of social development requires a new level of education that would correspond to international standards. The application of the cooperative studying in the high education has been shown in this article. The authors analysed the efficiency of the method of "cooperative groups" in teaching of chemistry due to the existence of interdisciplinary integration.

Key words: interactive learning, method of "cooperative groups", interdisciplinary integration.

ВВЕДЕНИЕ МЕТОДА “КООПЕРАТИВНЫХ ГРУПП” ПРИ ИЗУЧЕНИИ ХИМИИ В МЕДИЦИНСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ

Кропельницькая Ю. В., Великая А. Я.

Буковинський государственный медицинский университет

Резюме. Современный период развития общества, обновление всех сфер его социальной и духовной жизни требует качественно нового уровня образования, который соответствовал бы международным стандартам. В данной статье раскрывается актуальность использования кооперативного обучения в высшем образовании Украины, определяются его главные преимущества. Авторы анализируют эффективность введения метода «кооперативных групп» при обучении химии за счет существования междисциплинарной интеграции.

Ключевые слова: интерактивное обучение, метод “кооперативных групп”, междисциплинарная интеграция.