Филологические науки/1.Методика  преподавания языка и литературы

Бобир Жанна Миколаївна

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

Місце пізнавальних стратегій

у викладанні іноземних мов у вищих навчальних закладах

Сучасні методичні засади акцентують увагу на особистіно-орієнтованому та комунікативно-когнітивному підходах до викладання іноземних мов у вищих навчальних закладах. У схемі традиційної парадигми освіти “особистість – інтелект – мислення – знання” розвиток особистості є побічним продуктом, оскільки керуючі функції тут належать викладачу. Зміни у концепції розвитку освіти вимагають від викладача організації навчального процесу як процесу співпраці та взаємодії. Така взаємодія повинна спрямовуватися не лише на розвиток іншомовної комунікативної компетенції студентів, а і їх самостійності, творчої активності, відповідальності за кінцевий результат. Індивідуально орієнтований підхід до вивчення іноземних мов передбачає застосування пізнавальних стратегій, які оптимізують навчальний процес, враховуючи цілі навчання та мотиви кожного студента, і є передумовою автономної та безперервної навчальної діяльності протягом життя. Під навчальною автономією чи самостійною навчальною діяльністю розуміють здатність того, хто навчається, відповідати за своє навчання і самостійно (автономно) вибудовувати свій напрям оволодіння іноземною мовою. Це уміння – не вроджена характеристика людини, тому над її розвитком необхідно цілеспрямовано і довго працювати.

Комунікативна методика має на меті навчити студентів адекватно висловлювати свої думки у будь-якій ситуації спілкування вербальними, невербальними та паралінгвістичними засобами. Важливим є формулювання комунікативної навчальної ситуації, яка б моделювала реальну комунікацію.

Розвиток когнітивної концепції у методиці викладання іноземних мов став причиною застосування методів розвитку творчого мислення. До його характеристик належать: самостійне перенесення знань і умінь у нову комунікативну ситуацію; уміння бачити нові проблеми, нову функцію відомого об’єкту, визначати структуру об’єкту вивчення; здатність знаходити альтернативні рішення, комбінувати вже відомі методи вирішення проблеми для створення нового підходу до її розв’язання, приймати оригінальні рішення [1, c. 88]. Саме у руслі когнітивізму і виникла концепція пізнавальних стратегій як інтелектуальних навичок, які застосовують студенти, щоб утримувати під контролем внутрішні процеси уваги, сприйняття, розуміння та передачі інформації. За визначенням Р.Оксфорд, пізнавальні стратегії — це “специфічні дії, поведінка і прийоми, якими користуються студенти — часто свідомо — для забезпечення прогресу в засвоєнні, збереженні в пам’яті, відтворенні та застосуванні іноземної мови” [2, с. 175].

Існує кілька таксономій пізнавальних стратегій. О’Мейлі та Шамо класифікують стратегії пізнання на метакогнітивні, когнітивні та соціально-афективні стратегії [3, с. 42-44; 4, с. 103]. Метакогнітивні стратегії передбачають спрямування уваги, мотивацію, планування і спостереження за навчальним процесом, самооцінку навчальної діяльності. Когнітивні стратегії охоплюють методи засвоєння іноземної мови, систематизування інформації, підсумовування, об’єднання нового та вже існуючого знання і їх практичне застосування, образного мислення. Соціально-афективні стратегії формують уміння кооперації з іншими студентами, внутрішнє промовляння, подолання таких відчуттів, як тривога чи потреба в самомотивації, пов’язаних з вивченням мови. Дослідження свідчать, що результативніші ті студенти, які застосовують широкий набір стратегій і їх поєднання.

Використання пізнавальних стратегій у процесі вивчення іноземної мови сприяють самостійному засвоєнню іноземної мови та інтенсифікують взаємодію з іншими учасниками процесу. Студент стає активним учасником у процесі засвоєння і застосування знань.

Література

1. Міщинська І.В. Застосування пізнавальних стратегій при виченні іноземної мови: досвід англомовних країн / І.В. Міщинська // Збірник наукових праць Національної академії Прикордонних військ України. - (Серія: Педагогічні та психологічні науки) // зб. наук. праць. — № 48/2. — Хмельницький, 2009. — С. 88-91.

2. Oxford, R. Research on second language learning strategies // Annual review of applied linguistics. — 1993. — № 13. — P. 175-187.

3. O’Malley, J.M. & Chamot, A.U. Learning strategies in second acquisition. — Cambridge: Cambridge University Press, 2002. — 231 p.

4. Jones, J. MFLs and able pupils // Issues in modern foreign languages teaching / Ed. By Kit Field. — London and New York: Routledge Falmer, 2000. — P. 101-117.