До питань проведення освідування осіб, що мають татуювання

Чернова Ю.С., студентка

Науковий керівник:

Єна І.В., к.ю.н., ст. викладач

Запорізький національний університет

Освідування особи є різновидом слідчого огляду, специфіка підготовки й проведення котрого зумовлена об'єктом огляду, яким є жива людина та її тіло або окремі ділянки на ньому [1]. Такий огляд здійснює слідчий, прокурор, а освідуваними можуть бути підозрюваний, свідок, підозрюваний чи потерпілий, на тілі яких можуть бути виявлені сліди кримінального правопорушення або особливі прикмети, тілесні ушкодження чи інші ознаки, що мають значення для кримінального провадження.

Освідування проводиться слідчим за участі понятих, а також, за необхідності, за участі судово-медичного експерта або лікаря. Одним з випадків, коли участь судово-медичного експерта у освідуванні є обов’язковою, є його проведення щодо особи, яка має татуювання [2].

Дослідженням питань проведення освідування займалися такі науковці, як А.П. Шеремет, В.Г. Маринів, К.Ю. Чаплинський та інші.

Актуальність обраної тематики полягає в тому, щоб проаналізувати, яку інформацію можна отримати з татуювання під час освідування і ще раз підкреслити важливість дослідження такої особливої прикмети на тілі людини.

Татуювання – зображення (малюнок) на шкірі живої людини та процедура його нанесення. Татуювання може бути декоративним, символічним, статутним (у певних соціальних групах). До статусних татуювань, зокрема, відносяться ті зображення, що наносяться у місцях позбавлення волі [3, с. 74].

Подібні малюнки мають низку характерних ознак, що дозволяють відрізнити їх від татуювань, зроблених в салонах:

1. Колір. Для тюремних татуювань характерний синювато-фіолетовий колір, обумовлений особливим матеріалом, що використовується у якості фарбника. Частіше за все це – паста з кулькових ручок.

2. Нечіткість контурів, низька якість зображення. Це обумовлено особливими примітивними методами нанесення, що доступні тюремним «майстрам» - дощечками з голками, проволокою, голками з міцними нитками тощо.

3. Характерні сюжети. Тюремні татуювання є статусними, кожен малюнок може наноситись лише певній особі [4, с. 250].

Статусний характер і особлива символіка тюремних татуювань роблять їх особливо інформативними для осіб, що проводять освідування. Зокрема, судово-медичні експерти, котрих запрошують на проведення даної слідчої розшукової дії, можуть встановити:

1. Місце нанесення татуювання, інколи навіть «майстра», котрий його зробив.

2. Приблизний час, коли було нанесено зображення. Будь-яке татуювання з часом стає нечітким, розпливчатим. Для тюремних зображень це особливо актуально: будучи неякісними самі по собі, вони втрачають зовнішній вигляд і чіткість набагато швидше.

3. Подробиці минулих епізодів контактування особи, що має татуювання, з пенітенціарними органами.

Особливий інтерес для судово-медичних експертів представляє саме зміст зображення. По тому, що нанесено на тіло особи, щодо котрої проводиться освідування, можна встановити, зокрема, за які злочини вона раніше притягалась до кримінальної відповідальності (у всіх написах, зображеннях, інших елементах татуювань зашифрований зміст, зрозумілий лише ув’язненим та судово-медичним експертам), на протязі якого строку відбувала покарання, скільки разів притягалась до відповідальності. Крім того, в татуюваннях часто закодована інформація про поведінку особи у місцях позбавлення волі (схильність до агресивної поведінки тощо), а також про її статус серед засуджених, місце, котре вона займала в тюремній ієрархії [4, с. 251].

Таким чином, татуювання, нанесені під час відбування покарання у виді позбавлення волі – цінне джерело інформації про особу. Судово-медичні експерти стають обов’язковими учасниками процедури освідування осіб, що мають татуювання, оскільки саме вони можуть встановити обставини нанесення зображення та розшифрувати інформацію, яка закладалася при його нанесенні.

Список використаної літератури:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. T. 1 / Є. M. Блажівський, Ю. M. Грошевий, Ю. М. Дьомін та ін.; за заг. ред. В. Я.Тація, В. П.Пшонки,А. В.Портнова - X.: Право, 2012. - 768 с.

3. Маринів В.Г. Правові засади освідування особи / В. Маринів // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12 (30). – С. 71-76.

4. Чаплинський К.Ю. Організаційні і тактичні особливості судово-медичного освідування / К.Ю. Чаплинський // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2011. – № 1. – С. 248 – 252.