Право/8. Конституционное право

Бутчана Владислава Віталіївна, студентка

Науковий керівник: Журавльова Г.С., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет, Україна

Система конституційних цінностей

За своєю суттю Конституція України( далі – КУ) є ліберальною, що ґрунтується на ідеологія природних і невідчужуваних прав людини, проголошених найвищою цінністю. Вона відповідає високим світовим та європейським стандартам, втілює в собі основоположні цінності світового конституціоналізму [1, 3]. Проблематика і актуальність питання конституційних цінностей привертає все більшу увагу українських конституціоналістів, оскільки сучасні умови реформування та модернізації України акцентують увагу на підтриманні балансу і пропорційності конституційно захищених засад, цілей та інтересів.

Теоретичною базою даного дослідження є наукові праці таких вчених, як С.А. Авакьян, Н.С. Бондарь, Ф.В. Веніславський, Є.В. Єреклінцева, В.В. Єрофеєв, А.Р. Крусян, В.І. Крус, М.П. Малько, Ю.М. Оборотов, М.П. Орзіх, П. М. Рабінович, О.В. Снєжко та ін. Але погляди науковців щодо системи конституційних цінностей не вирізняються одностайністю.

Конституційні цінності в юридичній літературі визнаються як основоположні орієнтири (установки) державно-правового розвитку країни. Вони займають центральне місце у всій системі цінностей держави і суспільства [2, 21].

Виходячи з цього система конституційних цінностей складає гуманістичні, демократично-правові, універсальні орієнтири, що знаходять формалізоване відображення в конституції держави, виявляються в оціночній, інтерпретаційній і контрольній діяльності органів конституційної юстиції, визначально впливають на конституційне законодавство, конституційну правосвідомість, конституційний правопорядок та публічно-владну практику в суспільстві [3, 118].

У ст. 3 КУ міститься положення про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ця вища цінність є загальною для усіх суб’єктів конституційного права, вона виконує інтегруючу функцію, об’єднуючи та спрямовуючи зусилля усіх учасників конституційно-правових відносин для досягнення головної мети — створення умов функціонування суспільства та держави, коли людина дійсно є єдиною «самоціллю» їх діяльності та розвитку [4, 123-124]. 

Аналізуючи вищевказане, можна зробити висновок, що якщо Конституція закріплює соціальні цінності, то вона має містити і інші конституційні засади, що є складовою системи конституційних цінностей.

Зокрема, заслуговує на увагу аналіз М.П. Малько, який розглядає дану систему в аспекті кардинальних і субкардинальних цінностей в рамках конституційної аксіології. До складу кардинальних цінностей автор відносить наступні компоненти: життя і здоров’я людин, свободу думки, прийняття виконання людиною рішень щодо власного життя, особисту гідність, можливість мати родину і продовжувати рід, виховувати дітей на власний розсуд, доступність культури суспільства, що означає, з одного боку, досягнення певного мінімального рівня розвитку пізнавальних здібностей суб’єкта, з іншого — відкритість джерел культурної інформації. Склад субкардинальних цінностей визначається на основі складу кардинальних цінностей, оскільки для збереження життя кожної людини необхідна безпека, для здоров’я — мінімальне життєзабезпечення та екологічні умови, для свободи і гідності — соціальні, моральні і правові гарантії та норми оточення, що захищають від публічного приниження і неправового фізичного насильства, захист громадянських свобод: свобода совісті, слова, зборів і асоціацій тощо [5, 36].

Ціннісна значущість властива не тільки окремим нормам Основного Закону, але й КУ в цілому, яка є відображенням фактично сформованих і юридично визнаних уявлень про соціальні пріоритети і найбільш оптимальні моделі облаштування суспільного і державного життя, про співвідношення цінностей влади і свободи, рівності й справедливості, соціальної державності.

Системний аналіз положень Конституції надає можливість виокремити в її тексті такі основні цінності як: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека (ст. 3, 27, 49 КУ); гідність та свобода людини (ст. 21, 28 КУ); право на вільний розвиток особистості (ст. 23, 34, 35, 53 КУ); правова рівність (ст. 21, 24 КУ); верховенство права (ст. ст. 1, 8 КУ); демократія (ст. ст. 1, 5 КУ); суверенітет та територіальна цілісність України (ст. ст. 1, 2, 17 КУ); республіканська форма правління (ст. 5 КУ) та інші.

Література:

1. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. – 2001. №6. – С.3.

2. Ройзман Г. Б. Понятие и юридическая природа конституционных ценностей // Вестник Челябинского государственного университета. Право. — 2010. — № 19, вып. 31. — С. 18—24.

3. Огляд матеріалів круглого столу «Конституція України у ціннісному вимірі (до 16-ї річниці прийняття Конституції України)» // Вісник Конституційного Суду України. — 2012. — № 5.

4. Бутусова Н. В. Социальное назначение конституции // Конституция как символ эпохи: в 2 т. / под ред. С. А. Авакьяна. — М, 2004. — Т. 1. — С. 123-124.