Кутовий К.П., Авращенко А.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

Особливості уявлення про час у школярів з різними рівнями мотивації досягнень

У сучасних умовах динамічних і різноспрямованих соціальних змін особливу значимість здобуває здатність людини до оптимальної організації часу власного життя, його вміння жити в сьогоденні, спираючись на досвід минулого, висуваючи при цьому адекватні ситуації мети. У цьому зв'язку в сучасній психології інтенсивно розробляється проблематика часу. Досвід зарубіжних і вітчизняних досліджень демонструє, що поведінка особистості в сьогоденні, плани, цілі, їх досягнення визначаються особливостями її психологічного часу, цілісної тимчасової перспективи (К.О. Абульханова-Славська, Р.А. Ахмеров, Т.М. Березина, Е.І. Головаха, Ф. Зімбардо, В.І. Ковальов, О.О. Кронік, К. Левін, Ж. Нюттен, В.Е. Чудновський, Л. Франк та ін.).

Оцінка людиною свого минулого, теперішнього і майбутнього в певному сенсі являє собою оцінку власних ресурсів і тим самим може бути найважливішим регулятором його подальшої діяльності.

Зв'язок мотивації досягнення з часовими характеристиками діяльності, уявленням про час, необхідністю утримувати в свідомості досвід минулого і цілі майбутнього, проявляючи активність в сьогоденні, видається очевидним.

Мотивація виступає невід’ємним компонентом процесу сприйняття, зокрема, сприйняття часу, який вплітається в різні види діяльності людини і стає в ході соціального розвитку з безпосереднього процесу опосередкованим відображенням навколишнього світу. Сприйняття часу хоча і включено в будь-який робочий стан, але несе в собі свій зміст і призначення визначати ставлення суб’єкта до розв'язуваної задачі і зрештою впливати на ефективність її вирішення. Виступаючи специфічним регулятором діяльності людини, сприйняття часу тісно пов'язане з мотиваційною сферою особистості.

Найбільш актуальним на сьогоднішній день підходом до аналізу часової перспективи, як зазначають більшість вчених, є дослідження Ф. Зімбардо. Він вважає, що часова перспектива виступає як основний аспект у побудові психологічного часу, який виникає з когнітивних процесів, котрі поділяють життєвий досвід людини на часові межі минулого, теперішнього та майбутнього. Щодо факторів часової перспективи, то Ф. Зімбардо та А. Гонзалес говорять про два аспекти ставлення до минулого: негативний (минуле сприймається як неприємне та викликає відразу); позитивний (минулий досвід та час сприймаються як приємні, характерна ностальгія за минулим); два аспекти ставлення до теперішнього: гедоністичний – єдина ціль насолода теперішньою миттю без переживань про майбутні наслідки; фаталістичний – особистість підкорена долі; по відношенню до майбутнього відзначають орієнтація на майбутнє з наявною метою та планами [3].

Аналіз існуючих досліджень мотивації досягнення і часової перспективи свідчить про те, що сильно вмотивований на досягнення індивід орієнтується на майбутній час; при цьому майбутнє уявляється йому як активне продовження теперішнього і минулого (Ж. Нюттен). Х.Хекхаузен у своїх дослідженнях зазначав, що мотивовані на успіх досліджувані розглядали час як цілеспрямований і швидкий рух, тоді як орієнтовані на невдачу бачили в ньому безцільний, безперервний потік [1, 2].

Вибірку нашого дослідження становили 60 осіб віком від 16 до 18 років, з них з них 35 дівчат та 25 хлопців учнів 10-11 класів м. Дніпропетровська.

Для діагностики показників рівня мотивації досягнень були використані методики «Мотивація до успіху» Т. Елерса та «Мотиваці досягнення» А. Мехрабіана. Для визначення особливостей уявлення про час ми використали опитувальник часової перспективи особистості Ф. Зімбардо та опитувальник самоорганізації діяльності (адаптація Е. Ю. Мандрикової). Для виявлення особистісних рис ми використали п’ятифакторний опитувальник Р.МакКрая, П.Коста.

Для дослідження характеру зв’язку між показниками уявлення про час, мотивацією досягнень та особистісними характеристиками особистості ми провели кореляційний аналіз.

За результатами кореляційного аналізу встановлено, що існує позитивний статистично значущий зв'язок показників мотивації досягнення з такими шкалами методики «Самоорганізація діяльності» як цілеспрямованість (r=0,55, при р≤ 0,001) та наполегливість (r=0,36, при р≤ 0,01). З показниками цілеспрямованості і наполегливості позитивно корелюють й показники мотивації на успіх. Це свідчить про те, що досліджувані з високим рівнем мотивації досягнення більш здатні сконцентруватися на цілі і схильні більш прикладати вольових зусиль для завершення початої справи.

Кореляційний аналіз між показниками мотивації досягнення, мотивацією на успіх та показниками методики «Часової перспективи» показав наступне. Зафіксований прямий статистично значущий зв'язок мотивації досягнення з орієнтацією досліджуваних на майбутнє (r=0,43, при р≤ 0,01), а також з фактором сприйняття гедоністичного теперішнього (r=0,31, при р≤ 0,01) та з фактором сприйняття фаталістичного теперішнього (r=0,36, при р≤ 0,01). Це свідчить про те, що досліджувані які більш вмотивовані на досягнення і успіх мають більш сформовані цілі і плани на майбутнє. Але й при цьому виявився цікавий факт, що у наших досліджуваних (сучасної молоді) з мотивацією досягнення пов’язуються два аспекти ставлення до теперішнього (гедоністичний та фаталістичний): коли теперішнє вони вбачають незалежним від волі особистості та відділеним від минулого та майбутнього і єдина ціль – насолода теперішньою миттю.

Зафіксований негативний зворотній зв'язок на статистично значущому рівні між показниками мотивації досягнення і успіху з фактором сприйняття негативного минулого (r = - 0,54, при р≤ 0,01), тобто для досліджуваних з низьким рівнем мотивації досягнення характерна висока ступінь неприйняття власного минулого, яке визиває огиду, розчарування.

Кореляційний аналіз показників мотивації досягнення і рисами особистості визначеними за п’ятифакторним опитувальником показав, що існують позитивні статистично значущі зв’язки між мотивацією досягнення та відкритістю новому досвіду та екстраверсією.

Кореляційний аналіз проведений за показниками методики «Часової перспективи» та п’ятифакторного опитувальника виявив наступне. Для особистостей орієнтованих на майбутнє характерна екстраверсія, сумлінність (r =0,303, при р≤ 0,05), відкритість досвіду (р=0,265, при р≤ 0,05). Досліджуваним які більш орієнтовані на негативне минуле характерна інтроверсія (r=0,396, при р≤0,01), вони менш відкриті новому досвіду (r = - 0,480, при р≤ 0,01).

Результати проведеного дослідження підтвердили висунуту гіпотезу про особливості уявлення про час у школярів з різним рівнем мотивації досягнень. А саме те що, досліджуваним з високим рівнем мотивації досягнення характерна орієнтація на майбутнє, а досліджуваним з низьким рівнем мотивації досягнення – орієнтація на минуле.

Література:

1. Денисова Т. Н. Время в образе мира человека: норма и патология / Т. Н. Денисова. – Вологда: ВГПУ, 2008.

2. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижения / Х. Хекхаузен. – СПб.: Речь, 2001. – 256 с

3. Явороська Л. М. Часова перспектива як чинник психологічного благополуччя особистості / Л. М. Яворовська, Г. С. Філоненко // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія психологія. – 2014. - № 1110, вип. 55. – С.56-59