ЕФЕКТИВНІСТЬ ІГРОВОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ

Панасюк І. В., студ. Рабаджи К.

У зв’язку з входженням України в освітній та науковий простір Європи підготовка педагогічних кадрів стає одним з найважливіших додань. На сучасному етапі актуальним активізація навчально-пізнавальної і творчої діяльності студентів за допомогою впровадження інноваційних педагогічних технологій , зокрема , навчання в умовах інтерактивну.

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен відчуває свою успішність, інтелектуальність спроможність.

Інтеракцію можна трактувати, як посилену діяльність між суб’єктами навчального процесу, а використання інтерактивних методів навчання - як способи цілеспрямованої посиленої взаємодії викладача і студентів, взаємовплив учасників педагогічного процесу через призму власної індивідуальності, особистого життєвого досвіду з метою створення оптимальнихумов підготовки майбутнього фахівця.

До інтерактивних методів навчання відносять такі імітаційні інтеракції, як: інсценування, психодрама, соціодрама, ділові, операційні та дидактичні ігри, «мозковий штурм», дебати тощо, які можна об’єднати в одну групу методів — інтерактивні ігри. Не зважаючи на те, що гра як одне з найдивовижніших явищ людського життя привертала до себе увагу філософів і дослідників усіх епох, використання інтерактивних ігрових методів у підготовці сучасних фахівців не набуло значного поширення.

Аналізуючи практику впровадження інтерактивних ігор у навчально-виховний процес вищої школи, ми дійшли висновку, що викладачі не мають достатніх методичних знань, для ефективного використання цих інновацій у своїй професійній діяльності.

Зокрема, відсутні ґрунтовні доробки з методики використання інтерактивнихігор у підготовці вчителів фізичного виховання і спорту.

Використання гри у навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди цілеспрямованим процесом, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу).

Тому завдання педагога при застосуванні гри в навчанні полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті.

Сутність гри полягає в тому, що в штучно створених умовах ігрової взаємодії особистість може виявити свої творчі, інтелектуальні, професійні та комунікативні здібності, звільнитися від внутрішнього напруження.

Можна зробити висновок, що гра є формою творчості, але творчості з осиною мстою. Це своєрідна підготовка до можливих форм поведінки на заданому рівні, що не передбачає їх негайного практичного використання.

У грі людина вчиться орієнтуватися і долати труднощі, з якими вона може зустрітися у буденному житті. Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу за допомогою включення студента у певну ситуацію,яка є ігровою моделлю педагогічного явища. Особливість полягає в тому, що внавчальному процесі ігрові ситуації уявні або змодельовані, але почуття, які переживаються студентами, реальні.

Однак застосування ігрової взаємодії під час підготовки педагогічних кадрів не набуло широкого поширення у вищій школі.

У вітчизняній психолого-педагогічні науці для гри не створювалось цілісних всеосяжних теорій і концепцій, хоча використання інтерактивної ігрової взаємодії в процесі підготовки майбутніх учителів набуває особливої актуальності, оскільки в безпечних ситуаціях дидактичних ігор студенти можуть перемірити свої педагогічні здібності, сформувати уміння працювати в групі та з групою на суб’єкт-суб’єктній основі.

Перш за все, гра - породження діяльності, за допомогою якої людина перетворює дійсність, стає суб’єктом, «господарем» своєї діяльності. «Сутність гри полягає в тому, що в ній важливий не результат, а сам процес переживань, що пов’язані з ігровими діями».

Зокрема, ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті.

Отже межа між ігровим і реальним світом стає умовною. Тому ігрову діяльність можна вважати одним із головних факторів соціалізації особистості, зокрема у набутті особистісного досвіду життєдіяльності та професійної майстерності. Саме за допомогою ігрової взаємодії можна вирішити багато психолого-педагогічних проблем групи, допомогти студентам перемогти труднощі та бар’єри у спілкуванні, зрозуміти себе, напрацювати (виробити) адекватні способи поведінки в майбутній професійній діяльності.

Щоб гра у навчальному процесі досягла запланованої мети, необхідно визначити критерії ефективної ігрової взаємодії, до яких можна віднести наступні:

1. Висока емоційність.

2. Ігрова ситуація.

3. Контакт очей.

4. Інтрига гри, яка збільшує мотивацію студентів перевірити свої педагогічні здібності в ігровій ситуації.

5. Швидкість мови.

6. Відкрита поза.

7. Високий рівень мобілізації. Мобілізація – це своєрідний індикатор (висока мобілізація, яка необхідна для ефективної ігрової взаємодії , буде відповідати адекватній готовності до дій).