К. е. н., проф., Соляник Л. Г, Полтавець Г. Ю.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», Україна

Фінансове забезпечення інноваційного розвитку України у системі глобального перерозподілу фінансових ресурсів

В умовах подолання негативних наслідків світової фінансової кризи суттєво ускладняється механізм фінансового забезпечення проведення широкомасштабної інноваційної політики. В контексті забезпечення стійкого економічного зростання в Україні особливого значення набуває розвиток теоретичних засад та розробка ефективних практичних заходів щодо структурної перебудови існуючого механізму фінансового забезпечення реалізації інноваційної моделі розвитку в рамках існуючих інвестиційних, структурних та інституційних обмежень.

Теоретичні та методологічні аспекти фінансового забезпечення інноваційної діяльності протягом багатьох років розглядаються в роботах зарубіжних і вітчизняних авторів, серед яких: Х. Барнетом, В. Зомбартом, М. Калецкі, М. Кондратьєвим, С. Кузнецем, Г. Меншем, В. Мічерліхом, Б. Санто, Дж. Сінкі, Р. Солоу, Дж. Стиглицем, Б. Твіссом, М. Туган-Барановським, Ф. Фабоцци, Х. Хауштайном, Я. Хонко, А. Шпідгоффом, Й. Шумпетером та ін. В той же час, незважаючи на значну кількість ґрунтовних досліджень щодо пошуку ефективних форм та методів фінансування інновацій, існує потреба у комплексному обґрунтуванні здатності фінансового сектора забезпечити інноваційний шлях розвитку вітчизняної економіки з урахуванням особливостей і динамічного характеру світових економічних відносин.

Україна є надзвичайно відкритою економікою (обсяг зовнішнього боргу станом на початок 2017 р. досяг 45 604,6 млн. дол. США , в обсязі боргу частка недержавного сектора становила 76%, більша частина — це позики комерційних банків).

За Індексом глобальної конкурентоспроможності Україна у 2016 р. посіла 79 місце серед 140 країн, опустившись на 3 позиції порівняно з попереднім роком (76 місце серед 144 країн), поступаючись Казахстану 29 пунктами (50 місце), Румунії 20 пунктами (59 місце), Росії 26 пунктами (53 місце) [1].

За якістю середовища для інновацій — 79 місце серед 144 країн (74 у 2015 році). Це зумовлене погіршенням стану щодо спрямування витрат підприємств на НДДКР — 104 місце серед 144 країн, державних закупівель високотехнологічної продукції — 97 місце, якості надання послуг науково-дослідних інститутів — 64 місце і відсутністю кваліфікованих наукових та інженерних кадрів (25 місце), що нівелює зусилля до економічного стимулювання розвитку інновацій і трансферу технологій.

Досліджуємо залежність індексу інноваційної спроможності України від державних закупівель високотехнологічної продукції та витрат підприємств на НДДКР (рис. 1). За результатами досліджень встановлено, що між витратами підприємств на НДДКР та інноваційною спроможністю України є достатньо сильний кореляційний зв'язок. Коефіцієнт кореляції становить 0,85, що говорить про високу залежність. Коефіцієнт детермінації складає 0,72, тобто в 72% випадках зміни суми витрат підприємств на НДДКР приводять до зміни інноваційної спроможності.

Рис. 1. Залежність індексу інноваційної спроможності України від державних закупівель високотехнологічної продукції та витрат підприємств на НДДКР (розроблено за даними [2])

Враховуючи домінуючу на сучасному етапі розвитку економіки України роль власного капіталу в процесі інноваційного фінансування промислових підприємств, проведемо дослідження залежності рентабельності операційної діяльності промислових підприємств від рівня та характеру їх інноваційного фінансування.

Рис. 2. Динаміка рентабельності операційної діяльності у 2007 – 2016 рр.

(розроблено за даними [2])

Характеризуючи отримані результати щодо динаміки рентабельності операційної діяльності за 2007 – 2016 роки слід відмітити, що у період з 2009 по 2013 роки спостерігалась стійка тенденція до зростання рентабельності. У період з 2014 по 2016 роки відбулось зростання показника рентабельності операційної діяльності у порівнянні з 2009 роком більш, ніж вдвічі.

Далі простежимо залежність між рентабельністю операційної діяльності промислових підприємств (%) та обсягом фінансування наукових та науково-технічних робіт, (рис. 3).

Рис. 3. Залежність між рентабельністю операційної діяльності промислових підприємств та обсягом фінансування наукових та науково-технічних робіт у період з 2007 по 2016 рр. (розроблено за даними [2])

Виходячи з результатів дослідження, можна дійти висновків, що обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт має прямо пропорційний вплив на рівень рентабельності операційної діяльності, тобто зі зменшенням частки фінансування наукових та науково-технічних робіт рівень рентабельності зменшується і навпаки.

Отже, останнім часом в Україні спостерігається тенденція до зменшення частки приватного сектора в забезпеченні витрат на НДДКР.

Щодо конкретного поширення форм і методів фінансового стимулювання інноваційної діяльності у країнах-лідерах, то у країнах ЄС найбільшої популярності набули низькопроцентні кредити підприємствам для реалізації інноваційно-інвестиційних проектів.

Стрімке зростання західних фінансових ринків змусило інвесторів шукати нові галузі для інвестування коштів, що, зокрема, наблизило власників або розпорядників фінансових ресурсів та інноваційні підприємства один до одного. Так, до фінансування інноваційної діяльності долучилися досить нетипові для цієї сфери інвестори, такі, як страхові компанії, пенсійні тощо.

Отже, механізм фінансування інноваційної діяльності буде по-справжньому ефективним лише за умови повноцінного функціонування фінансового ринку та створення спеціалізованих фінансових інститутів, насамперед — венчурних фондів, чого в Україні досі немає.

Література:

1. Фінансовий портал. МИНФИН. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://index.minfin.com.ua/index/debtgov/

2. Статистичні матеріали офіційного сайту Державного комітету статистики України / [Електронний ресурс ]. — Режим доступу: http://www. ukrstat.gov.ua

3. Статистичні матеріали офіційного сайту Національного банку України: [Електронний ресурс]: Режим доступу:

https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=65162&cat_id=36674