К.т.н. Н.М.Штефан, Г.Ю.Полтавець

ДВНЗ „Національний гірничий університет”, Україна

ВРАХУВАННЯ ФАКТОРУ РИЗИКУ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ СТАВКИ ДИСКОНТУВАННЯ

У зв'язку зі специфікою інвестиційної діяльності підприємства, яка полягає в розриві в часі вкладення капіталу та віддачі на нього, в інвестиційних розрахунках має враховуватися фактор часу і фактор ризику.

Інвестиційний проект можна вважати ефективним якщо його доходність та ризик збалансовані в прийнятній для учасника проекту пропорції.

До найбільш розповсюджених методів аналізу ризиків інвестиційних проектів є методи коригування ставки дисконтування; метод достовірних еквівалентів (коефіцієнтів вірогідності); аналіз чутливості критеріїв оцінки ефективності інвестиційних проектів ( чиста теперішня вартість, внутрішня ставка доходності проекту, індекс прибутковості, дисконтова ний період окупності , тощо); метод сценаріїв; дерево рішень; аналіз імовірнісних розподілів потоків платежів; імітаційне моделювання (метод Монте-Карло).

При прийнятті фінансових і інвестиційних рішень одним з методів врахування ризику є збільшення ставки дисконтування. В економічному сенсі ставка дисконтування відображає альтернативність інвестицій і характеризує норму віддачі на вкладений капітал в співставні інвестиційні проекти. Ризик в інвестиційному процесі може зменшити віддачу капіталу, тому повне його врахування дозволяє більш точно порівнювати співставні інвестиційні проекти.

Одним із способів врахування ризику є додавання до базової ставки дисконтування «премії» за ризик [1]. Також можливо враховувати ризик, коригуючи абсолютну величину майбутніх грошових потоків, що підлягають дисконтуванню [2].

В українській практиці при визначенні вартості дисконтованих грошових потоків (для оцінки вартості бізнесу, ефективності інвестицій або інших цілей) застосовується ставка дисконтування, яка найчастіше визначається методом кумулятивної побудови. Це пов’язано з нерозвиненістю фінансового ринку в Україні, що не дозволяє використовувати традиційні методи визначення ставки дисконтування (САРМ), а підприємство-аналог знайти складно.

Метод кумулятивної побудови має значний суб’єктивізм експертних оцінок ризиків, а також складність обґрунтування базової (без ризикової) ставки доходу. Безризикова ставка доходу на капітал визначається виходячи з віддачі по безризикових інвестицій. Як правило, мова йде про довгострокові урядових облігаціях з гарантованими виплатами, що характеризує низький рівень ризику, і високим ступенем ліквідності.

Для визначення додаткової премії за ризик інвестування в певну компанію враховуються такі найбільш важливі фактори: розмір компанії. фінансова структура (заборгованість: співвідношення власного і позикового капіталів); виробнича і територіальна диверсифікація ( недостатня товарна диверсифікація; недостатня диверсифікація самого виробництва в компанії); диверсифікація клієнтури; якість управління; інші власні ризики (премія за ризик країни і т.і.).

Визначення ставки дисконтування, адекватною до поточних ринкових умов, залишається однією із основних задач при визначенні ефективності інвестицій, вартості бізнесу за доходним підходом, вибору кращого варіанту як вкладання так і отримання коштів і т.і.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Дамодаран А. Инвестиционная оценка. Инструменты и техника оценки любых активов/ А.Дамодаран /Пер. с англ.- М.:Альпина Бизнес Букс, 2004.-1342с.

2.Галасюк В. О ставке дисконтирования и природе экономических рисков /В.Галасюк, В.Галасюк //Финансовый директор.-2007.-№10.-С.69-79.