Суховенко О. І.
Тернівська
середня школа
Формування мовленнєвої компетенції молодших
школярів засобами дидактичного сенкану
Компетентність – інтегрована здатність особистості,
набута в процесі навчання, яка включає знання, досвід і цінності, які можуть
цілісно реалізуватися на практиці, коло питань, щодо яких особистість має бути
обізнана, або певна сфера діяльності. Компетентність не може бути зведена лише
до фактичних знань[2].
Поняття компетентнісного підходу визначається у
Державному стандарті початкової освіти, який ґрунтується на засадах особистісно
зорієнтованого навчання. У ньому чітко визначено державні вимоги щодо
формування ключових і предметних компетентностей. Зокрема зазначено, що «метою
вивчення української мови є формування в учнів комунікативної компетентності
шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови, опанування всіх
видів мовленнєвої діяльності та набуття певного соціального досвіду» [3].
Мовленнєва компетенція (аудіювання, говоріння,
читання, письмо) спирається на мовні знання і залежить від їх рівня. Під час
застосування знань з мови у школярів формуються мовленнєві уміння і навички.
Результатом мовленнєвої діяльності є текст (висловлювання).
Мовленнєва компетенція є однією з провідних складових
характеристик особистості, що формується у процесі її розвитку. Особлива роль у
цьому процесі належить початковій ланці освіти, де виявляються і планомірно
розвиваються здібності дитини, формуються вміння, навички та бажання вчитися,
створюються умови для розвитку всіх якостей особистості, її самовираження [5].
Аналіз
досліджень та публікацій.
Уперше термін «мовленнєва компетентність» був уведений Н. Хомським у
середині XX століття. Він означав застосовування мовлення в практиці
спілкування і діяльності людини. Психологічні аспекти проблеми формування
мовленнєвої компетенції відображені у працях Л. Виготського,
М. Жинкіна, І. Синиці, Л. Щерби. Педагогічні й методичні питання
формування мовленнєвої компетенції розробляли: В. Бадер, Т. Байбара [1],
Н. Бібік, О. Біляєв, М. Вашуленко, І. Ґудзик,
Т. Ладижинська, В. Мельничайко, Л. Мацько, М. Пентилюк, О. Савченко,
Г. Шелехова.
Мета
статті полягає у розкритті
ролі дидактичного сенкану в навчанні і його значенні у формуванні мовленнєвої
компетенції учнів молодшого шкільного віку.
Виклад
основного матеріалу. Як
зазначає К. Пономарьова [6], можна визначити чотири предметні компетенції:
мовленнєва, мовна, соціокультурна, діяльнісна. Мовленнєва компетентність містить
здатність розуміти зміст і головну думку усних і письмових висловлювань; вести
діалог із дотриманням правил мовленнєвого етикету; уміння будувати усні й
письмові висловлювання; налагоджувати взаємодію з реципієнтами.
Формування мовленнєвої
компетенції відбувається в руслі особистісно зорієнтованого навчання, яке надає
кожному учневі, спираючись на його здібності, нахили, інтереси, цінності,
можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності і поведінці. Також
цьому сприяє розвиток творчого критичного мислення, що
передбачає можливість вчити молодшого школяра організовувати свою навчальну
діяльність, готовність самостійно працювати з новим, доступним за складністю
матеріалом, вміння виділяти суттєві ознаки предметів та явищ навколишнього світу,
мати власну думку з приводу обговорюваного і вміти обґрунтувати її.
Завдяки використанню прийому
створення дидактичного сенкану, здійснюється робота над підвищенням
пізнавальної активності, різнобічного (емоційного, пізнавального,
інформативного, аналітичного) сприймання мови, активізується словниковий запас
учнів, формується вміння узагальнювати і синтезувати складну інформацію,
формулювати ідею, розвивати розумову діяльність.
Слово «сенкан» походить від фр. слова «п’ять», або – у вільному перекладі
– «п’ять натхнень»,
«п’ять успіхів» і
означає неримований вірш у
п’ять рядків на
запропоновану тему. Це короткий поетичний твір, жанр в японському стилі, що складається
з п’яти рядків і
пишеться за визначеними правилами [4].
Основоположницею жанру і творцем цієї поетичної
форми є американська поетеса Аделаїда Крепсі. Сенкани увійшли до її збірника
«Поезія», який був виданий в 1914 році і скоро став надзвичайно популярним у
всьому світі та кілька разів перевидавався.
Для сенкану важливо дотримуватися кількості
складів у рядку. За сто років свого існування сенкан як жанр розвивався і на
сьогодні має кілька різновидів. Традиційний сенкан складається з п’яти рядків та базований на підрахунку складів у кожному
вірші: його складова структура: 2–4–6–8–2, усього 22 склади.
Алгоритм
складання сенкану:
1. Іменник (тема).
2. Два прикметники (яке воно?)
3. Три дієслова (що воно робить?)
4. Фраза-висновок з чотирьох слів.
5. Іменник-синонім до теми ( висновок, асоціація ).
Усього – 11 слів.
Сенкан не обов’язково повинен мати ритм іриму, це
вільний твір, але слова не повинні повторюватися і бути
спільнокореневими.
Цей прийом використовують
на різних етапах уроку:
– на етапі вивчення нової теми;
– на етапі осмислення
(запропонувати учням скласти сенкан за яким-небудь розділом навчальної теми, щоб дізнатися, як іде сприйняття нового
матеріалу);
– на стадії рефлексії (як підсумок вивчення нового
матеріалу, який продемонструє розуміння теми, власні оціночні судження).
Цілком поділяємо думку
О. Шматько, яка пропонує такі варіанти роботи з сенканом:
– у групі;
– у парі;
–написання короткого оповідання за готовим
сенканом (з використанням слів і фраз, що входять до
складу сенкану);
–корекція й удосконалення готового сенкану;
–аналіз неповного сенкану для визначення відсутньої частини;
–визначення теми неповного сенкану;
–проведення конкурсу на кращого автора сенканів [7].
Отже, мовленнєва компетентність – це вміння відповідно
і доречно застосовувати мову в конкретних ситуаціях спілкування і навчання,
використовуючи для цього як мовні, так і немовні інтонаційні засоби виразності
мовлення. Вона формується завдяки особистісно зорієнтованому навчанню, що
означає:зміст освіти, його
засоби й методи добирають і організовують так, щоб учень міг виявити
вибірковість навчального предмета, його виду та форми. Критичне мислення сприяє розв’язанню таких проблем сучасного етапу розвитку освіти як
забезпечення мотивації навчання, удосконалення мовленнєвих умінь і навичок,
стимулювання пізнавальної активності учнів, пробудження творчої думки і
фантазії.
Дидактичний
сенкан не лише допомагає організувати діалог, а й дозволяє відпрацьовувати
навички аналізу тексту, сприяє індивідуалізації навчання, забезпечує
мовленнєвий розвиток учнів. При роботі з даним прийомом вирішується одразу
багато важливих завдань, зокрема реалізується
особистісно зорієнтоване навчання, значно активізується словниковий запас,
удосконалюються навички використання в мовленні синонімів, антонімів,
розвиваються вміння узагальнювати і синтезувати складну інформацію, формулювати
ідею, активізується і розвивається образне мислення, вдосконалюється вміння критичного
мислення [7].
На сучасному етапі проблема формування компетентностей учнів початкової школи
шляхом впровадження інноваційних технологій набуває особливої актуальності та
має велике практичне значення, тому добір нових прийомів стає перспективним
завданням для подальших досліджень.
Література:
1. Байбара
Т. М.
Компетентнісний підхід
у початковій освіті:
теоретичні засади / Т. М.
Байбара // Початкова школа. – 2010. – № 8. – С. 46.
2. Богосвятська, А. І. Сенкан. Роздуми про
один творчий прийом [Текст] / А. І. Богосвятська
// Зарубіжна література в школах України. – 2011. – №
12. – С. 18-21.
3. Державний
стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. – 2011. – № 7 – 8.
4. Дзямулич Н. І. Сенкан у системі інноваційного навчання // Педагогічний пошук. – 2010. –
№ 4. – С. 64-66.
5. Компетентнісний
підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека
з освітньої політики / за заг. ред. О. В. Овчарук.– К.:
«К.І.С.», 2004. – 112 с.
6. Пономарьова К. І. Реалізація компетентнісного підходу в навчанні
молодших школярів української мови / Пономарьова К. І.
// Початкова школа. – 2010. – № 7. Шматько О. О. Складаємо з учнями
сенкани [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/skladaemo-z-uchnyami-senkani.html.