Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., докторант Новак Н.П.

ДВНЗ “Херсонський державний аграрний університет”, Україна

ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ ПІДХІД В УПРАВЛІННІ ТА ІНВЕСТУВАННІ ОРГАНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

В умовах надмірного техногенного навантаження природного середовища все більш актуальним є відтворення природної родючості ґрунтів, інших його компонентів як основи виробництва екологічно чистої продукції. Сприятливим є формування органічного виробництва, однією з умов створення якого є використання чистих ґрунтів [3, с. 259]. Виробництво органічної продукції забезпечує економічно ефективне й екологічно безпечне виробництво сільськогосподарської продукції.

В сучасних умовах спостерігається інтенсифікація аграрного виробництва, що призводить до зменшення якості земельних ділянок, високий рівень використання засобів хімізації в умовах низької технологічної культури. Основною причиною такого неефективного використання земельних ресурсів є відсутність зацікавленості виробників у їх раціональному використанні. Тому залишається актуальним питання забезпечення економічно ефективного використання земельних ресурсів на основі принципів органічного виробництва.

Згідно Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» виділяють наступні загальні принципи органічного виробництва: добровільність; рівність прав операторів органічного виробництва; раціональне використання природних ресурсів; дотримання вимог до органічного виробництва, передбаченим чинним законодавством та прийнятими стандартами [2]. Методами, що забезпечують органічне виробництво є:

1) заборона використання хімічно синтезованих речовин;

2) виключення застосування генномодифікованих організмів, продуктів їх переробки або продуктів, вироблених з ГМО та їм подібних.

Загальноприйнятими в економічній аграрній науці та практиці є наступні стандарти, яким має відповідати органічна продукція: земля повинна знаходитись без заборонених речовин протягом трьох-п’яти років; використання технології культивації земель, дотримання сівозмін; застосування добрив тільки рослинного походження; органічна продукція не повинна містити генномодифікованих організмів. Дослідження показують, що основним чинником вибору сільськогосподарської продукції для споживачів є відсутність в ній шкідливих хімічних елементів. Зараз, проте, не враховується наявність прямого зв’язку між моделлю органічної продукції та оцінкою рівня здоров’я населення. В Україні існує значний практичний інтерес до органічного сільськогосподарського виробництва, а також є певний досвід наявних 167 сертифікованих органічних господарств.

Виробництво органічної сільськогосподарської продукції та реалізація її шляхом експорту є саме тією нішею, яку б могла зайняти Україна на світовому ринку, враховуючи наявні природні й земельні ресурси. Можна сказати, що в світі майже сформовані повноцінні ринки органічної продукції в таких сегментах як плоди та овочі, дитяче харчування, сільськогосподарська сировина для переробки (зерно), молочні продукти. Розвиток цього сектору в Україні допоміг би вирішити ряд проблем екологічного характеру, створив би додатковий капітал, підвищив інвестиційну привабливість регіонів країни та її конкурентоспроможність загалом на зовнішньому ринку [4]. Адже особливістю ринку екологічно чистих продуктів є постійне зростання попиту, незважаючи на вищий рівень цін на них (на 20-50%) порівняно з цінами на продукцію неорганічного виробництва.

Однією з проблем розвитку та організації органічного виробництва є нестача інвестиційних ресурсів. Цей сегмент аграрного ринку ще не набув достатнього рівня інвестиційної привабливості для інвесторів через фрагментарне поширення; відсутність обґрунтованих національних та регіональних програм та проектів технологічного переоснащення, модернізацію виробництва; недосконалість законодавчої бази та існуючих інститутів, слабку підтримку держави; нерозуміння конкурентних переваг органічного виробництва агробізнесом.

При формуванні ринку органічної продукції інвестиційна політика агроформувань повинна починатися з розробки галузевих програм по основних видах продукції [1, с. 14]. Їх метою має бути пошук компромісів між інтересами виробника і споживача, заходів щодо регулювання попиту і пропозиції на органічну продукцію, встановлення прийнятних цін. Це закладе основи в створенні сприятливого інвестиційного клімату для органічного виробництва в Україні та її регіонах. Мається на увазі і поступова екологізація продовольчих товарів, постійно зростаючий інтерес до продукції органічного виробництва. Також, враховуючи, що наша держава є аграрною країною, поступова екологізація сільського господарства зможе підвищити місце та рейтинг України на світовому інвестиційному ринку загалом.

Література:

1. Гармашов В.В. До питання органічного сільськогосподарського виробництва в Україні / В.В. Гармашов, О.В. Фомічова // Вісн. аграрн. науки – 2010. – №7. – С. 11-16.

2. Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції» від 03.09.2013 р. № 425 – УІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/425-18.

3. Милованов Є. В. Органічне сільське господарство: перспективи для України / Є. В. Милованов // [посіб. укр. хлібороба]. – 2009. – С. 257-260.

4. Органік в Україні [Електронний ресурс] / Федерація органічного руху України. – Режим доступу: http://organic.com.ua/.