Д.т.н., проф. Пількевич І.А., д.с.-г.н., проф. Мойсієнко
В.В.,
к.т.н., доц. Котков В.І.
Житомирський національний агроекологічний університет,
Україна
ПОЛІПШЕННЯ ТРАВОСТОЮ ПРИРОДНИХ ПАСОВИЩ
В УМОВАХ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ
Постановка задачі. У багатьох господарствах площа
природних кормових угідь наближається до площі орних земель, а в деяких –
навіть перевищує їх. Проте використовуються вони не скрізь ефективно, що
негативно відбивається на забезпеченні тваринництва високоякісними і дешевими
кормами.
У формуванні
кормової бази для тваринництва багаторічним травостоям належить важлива роль і
вони мають найбільшу асиміляційну площу серед кормових культур. Тому підбір
трав для конкретних агроекологічних умов та пошук шляхів підвищення їх
продуктивності завжди будуть актуальними при організації системи
кормовиробництва в господарствах різних форм власності.
В Україні
площа природних кормових угідь становить 7,1 млн. га, з них у
підприємствах різних форм власності – 6,6 або 16,6 % усіх
сільськогосподарсь-ких угідь. У Житомирській області площа природних сіножатей
і пасовищ займає 315,5, у Волинській – 368,7, а в Рівненській – 266,2
тис. га. Середня продуктивність суходільних лук становить 2-4, низинних та
заплавних – 10-15 ц/га сіна. Окрім того, великої шкоди ефективному
використанню природних лук завдала аварія на ЧАЕС.
В даний час
господарський стан більшості угідь незадовільний, травостій їх вироджений. З
метою створення сіяних травостоїв на 50 % угідь можна проводити докорінне
поліпшення. Крім цього необхідно на місці орних земель, зокрема в заплавах і на
схилах, створювати сіяні луки, згідно з розрахунками І. В. Гриба, на
площі близько 2,3 млн. га.
Тому основним
завданням досліджень було вивчення впливу поверхневого та докорінного
поліпшення на продуктивність та якість пасовищного травостою.
Метою
роботи є вивчення екологічного стану природних кормових угідь та впливу
поверхневого й докорінного поліпшення на продуктивність та якість травостою
багаторічних трав в умовах радіоактивного забруднення.
Об’єктом
досліджень є процеси та закономірності формування лучних і сіяних агрофітоценозів при
удосконаленні лучного кормовиробництва Полісся з метою одержання екологічно
безпечних кормів високої якості.
Предметом
досліджень є лучні трави, травосумішки, типи лук Полісся України з різною щільністю
забруднення їх 137Cs, способи поліпшення лук, створення сіяних травостоїв у
забрудненій радіонуклідами зоні.
Наукова
новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі раніше проведеної
інвентаризації природних та сіяних кормових угідь у зоні радіоактивного
забруднення вперше для даного регіону виявлено сучасний екологічний стан,
продуктивність і необхідність їх поліпшення. Визначена активність 137Cs у травостоях
суходільних, низинних і заплавних лук та видовому складі рослинності лучних
фітоценозів. Виявлений вплив способів поліпшення на продуктивність та
екологічний стан фітоценозів сіножатей і пасовищ в умовах радіоактивного
забруднення території.
Практичне
значення одержаних результатів полягає у виявленні сучасного екологічного стану,
продуктивності та необхідності їх поліпшення. Розроблені та запропоновані
способи поліпшення різних типів луків забрудненої зони.
Програма та методика проведення досліджень. Виробничі досліди по
вивченню впливу агротехнічних заходів на продуктивність та якість пасовищного
травостою проводились протягом 2011-2012 років в умовах радіоактивного
забруднення ТОВ «Норинське» Овруцького району Житомирської області.
Досліди
проводились за такими варіантами:
1. Природний
травостій без поліпшення (контроль).
2. Поверхневе
поліпшення природного пасовищного травостою.
3. Докорінне
поліпшення природного травостою пасовища.
Агротехнічні
заходи по поліпшенню пасовищного травостою включали наступне:
а) природний
травостій без поліпшення (контроль) мав різнотравно-злаковий видовий склад з
переважанням різнотрав’я;
б) поверхневе
поліпшення передбачало такі агротехнічні заходи: підсів трав у дернину –
конюшини лучної і повзучої, костриці лучної та райграсу пасовищного; підживлення
травостою мінеральними добривами із розрахунку N90P60K90 (азотні – навесні, фосфорні та
калійні – восени);
в) докорінне
поліпшення проводили шляхом прискореного залуження (оранка з внесенням вапна із
розрахунку 1,5 норми CaCO3 за гідролітичною кислотністю), 20 т/га гною;
застосування травосумішкою з нормою висіву трав, кг/га: конюшина лучна (6) +
конюшина повзуча (4) + тимофіївка лучна (5) + стоколос безостий (4) + костриця
лучна (6) + райграс пасовищний (5).
Ґрунти
дослідних ділянок – дерново-підзолисті супіщані з вмістом в
0-20 см в шарі гумусу 1,2 %, рухомих форм P2O5 – 9,0-9,4 мг і K2O5 – 10-11 та мінерального
азоту – 14-16 мг/100 г ґрунту, pHсольове – 5,5. Середня щільність
забруднення кормового угіддя – 6,4 Кі/км2 або 236,8 кБк/м2.
Травосумішку
при докорінному поліпшенні підсівали під ячмінь ярий. Під передпосівну
культивацію вносили мінеральні добрива у дозі N30P90K120. Облікова площа ділянки –
1 га. Повторюваність 3-х разова.
В період
проведення досліджень проводились: фенологічні спостереження; визначення
динаміки росту рослин; облік врожаю зеленої маси пасовища; визначення вмісту;
повний зоохімічний аналіз рослинних зразків.
Висоту
травостою пасовища визначали шляхом виміру на ділянці 20 рослин в кожному
повторенні досліду при проході по діагоналі від поверхні ґрунту до верхівки
більшості нормально розвинутих стебель.
Ботанічний
склад урожаю визначали в кожному укосі методом вагового аналізу з розбиранням
пробних снопів, які взяті з прокосів у чотириразовій повторюваності.
В рослинних
зразках визначали: вміст сухої речовини, сирої речовини, сирої клітковини за
Генебергом-Штоманом, сирого жиру за Рушковським, кальцій і магній –
тригонометричним методом, золу – методом сухого оголення, цукру з реактивом
антропа, крохмалю – гідролітичним методом, без-азотисті екстрактивні речовини
(БЕР) – розрахунковим шляхом. Вихід кормових одиниць, сирого і перетравного
протеїну розраховували за даними хімічного складу кормів з використанням
довідникових коефіцієнтів перетравності. Зоохімічний аналіз кормів, що
застосовується при деталізованій годівлі сільськогосподарських тварин,
виконували в науково-дослідній станції університету. Активність 137Cs у травостої визначали у
висушених зразках за допомогою спектрометра.
Екологічна оцінка агротехнічних заходів поліпшення
травостою культурних пасовищ в умовах радіоактивного забруднення. Дослідженнями
встановлено, що в умовах ТОВ «Норинське» Овруцького району Житомирської області
проведення агротехнічних заходів поверхневого та докорінного поліпшення значною
мірою вплинуло на продуктивність та якість травостою пасовищ (табл. 1).
Виявлено, що
продуктивність травостою впродовж пасовищного періоду була неоднаковою.
Найбільша урожайність травостоїв відмічена у першому циклі випасу на всіх
варіантах досліду. З кожним послідуючим циклом наростання пасовищної трави
зменшувалося.
Максимальна
урожайність зеленої маси на пасовищі одержана при докорінному поліпшенні. Вона
становила в середньому за вегетаційний період 2012 року 227,2 ц/га, що на
149,8 ц/га більше в порівнянні з не поліпшеним пасовищем. При поверхневому
поліпшенні урожайність становила 146,3 ц/га, що майже в два рази перевищує
природний травостій без поліпшення.
Відомо [1],
що як би чисто не поїдала худоба траву на пасовищі, однак залишки в кількості
5-15 % неминучі і їх обов’язково необхідно підкошувати. Поїдання трави
значно залежить від видового складу, фази росту і розвитку рослини. В досліді
найвищий коефіцієнт поїдання трави коровами відмічений в першому циклі
втравлювання при обох системах поліпшення. Він становив при докорінному
поліпшенні 94,7 %, а при поверхневому – 89,2 %. Коефіцієнт поїдання
на не поліпшеному пасовищі складав 56,0 %. Внаслідок спостережень при
випасі худоби встановлена залежність поїдання корму від рівня його запасу на
одиниці площі.
Таблиця
1
Урожайність травостою пасовища у 2011-2012 рр. за 3
цикли випасу
|
Спосіб поліпшення травостою |
Урожайність за циклами випасу, ц/га |
|||
|
1-й цикл |
2-й цикл |
3-й цикл |
Сума за 3 цикли випасу |
|
|
2011 р. |
||||
|
Природний травостій (без поліпшення) |
38,0 |
27,2 |
12,2 |
77,4 |
|
Поверхневе поліпшення |
65,3 |
47,0 |
34,0 |
146,3 |
|
Докорінне поліпшення |
117,9 |
72,5 |
36,8 |
227,2 |
|
2012 р. |
||||
|
Природний травостій (без поліпшення) |
30,2 |
21,4 |
8,8 |
60,4 |
|
Поверхневе поліпшення |
62,0 |
41,4 |
30,5 |
133,9 |
|
Докорінне поліпшення |
120,4 |
75,0 |
38,2 |
233,6 |
|
Середнє за 2011-2012
рр. |
||||
|
Природний травостій (без поліпшення) |
34,1 |
24,3 |
10,5 |
68,9 |
|
Поверхневе поліпшення |
63,7 |
44,2 |
32,2 |
140,1 |
|
Докорінне поліпшення |
119,2 |
73,8 |
37,5 |
230,5 |
В дослідженнях виявлено, що в період росту і розвитку бобові та злакові
трави інтенсивно накопичують вегетативну масу, про що свідчить висота травостою
пасовищ (табл. 2).
Слід
відмітити, що в кожному циклі випасу поліпшений травостій відповідав пасовищній
стиглості, висота трав складала незалежно від циклу 17,4-35,0 см. Це
оптимально для високотравних травостоїв і відповідає періоду кущіння – виходу в
трубку у злакових трав і галуження у бобових. Відомо [2], що в цих фазах
міститься оптимальна кількість поживних речовин, поїдання пасовищної трави
високе.
Середня
висота травостою при поверхневому поліпшенні становила 19,9 см, а при
докорінному – 27,1 см, що відповідно більше від висоти не поліпшеного
травостою на 6,2 і 13,4 см.
Таблиця
2
Висота
травостою пасовищ у 2011-2012 рр. за 3 цикли випасу
|
Спосіб поліпшення травостою |
Висота травостою за циклами випасу, см |
|||
|
1-й цикл |
2-й цикл |
3-й цикл |
Сума за 3 цикли випасу |
|
|
2011 р. |
||||
|
Природний травостій (без поліпшення) |
15,7 |
13,2 |
12,4 |
13,8 |
|
Поверхневе поліпшення |
22,4 |
19,7 |
17,9 |
20,0 |
|
Докорінне поліпшення |
29,8 |
27,4 |
20,9 |
20,6 |
|
2012 р. |
||||
|
Природний травостій (без поліпшення) |
15,4 |
13,0 |
12,2 |
13,5 |
|
Поверхневе поліпшення |
22,2 |
19,5 |
17,4 |
19,7 |
|
Докорінне поліпшення |
35,0 |
28,2 |
21,4 |
28,2 |
|
Середнє за 2011-2012
рр. |
||||
|
Природний травостій (без поліпшення) |
15,6 |
13,1 |
12,3 |
13,7 |
|
Поверхневе поліпшення |
22,3 |
19,6 |
17,7 |
19,9 |
|
Докорінне поліпшення |
32,4 |
27,8 |
21,1 |
27,1 |
Травостій першого циклу випасу був значно вищим, ніж у другому та третьому
циклі, що закономірно для пасовищних травостоїв впродовж пасовищного періоду.
Як відомо
[3], продуктивність пасовищ залежить від видового складу травостою, рівня
забезпеченості рослин елементами живлення і раціонального використання протягом
пасовищного періоду. В умовах проведення досліду тривалість пасовищного періоду
в середньому складала 140 днів.
До складу
пасовищної травосумішки при залуженні входили такі компоненти верхових трав:
конюшина лучна, тимофіївка лучна, костриця лучна, стоколос безостий; із низових
трав – конюшина повзуча і райграс пасовищний. Аналіз травостою пасовища у
перший рік використання травостою показав, що його ботанічний склад змінюється
залежно від способів поліпшення та циклу випасу (табл. 3).
Таблиця
3
Ботанічний
склад пасовищного травостою у 2011-2012 рр.
|
Спосіб поліпшення травостою |
Ботанічний склад травостою, % |
||
|
Бобові трави |
Злакові трави |
Різнотрав’я |
|
|
Природний травостій (без поліпшення) |
5,3 |
30,4 |
64,3 |
|
Поверхневе поліпшення |
26,5 |
48,0 |
25,5 |
|
Докорінне поліпшення |
41,6 |
54,2 |
4,2 |
Аналіз ботанічного складу травостою переконливо засвідчує ефективність
поверхневого та докорінного поліпшення природного кормового угіддя. Так, якщо
природний травостій включав 64,3 % різнотрав’я і лише 5,3 % цінних
бобових та 30,4 % злакових трав, то при поверхневому поліпшенні (підсів
трав, підживлення) кількість різнотрав’я зменшилася до 25,5 %. При цьому
злакові та бобові трави становили в сумі 74 % травостою.
Докорінне
поліпшення природного пасовища забезпечило хороший злаково-бобовий травостій
(41,6 % бобових трав, 54,2 % злакових трав), у якому несіяні трави
становили 4,2 %.
Висновки та практичні рекомендації. В умовах радіоактивного
забруднення ТОВ «Норинське» Овруцького району Житомирської області встановлена
висока ефективність поверхневого та докорінного поліпшення природних пасовищ і
виявлена кормова оцінка пасовищних кормів:
1. Максимальна
урожайність зеленої маси на пасовищі одержана при докорінному поліпшенні. Вона
становила в середньому за вегетаційний період 230,5 ц/га, що на
161,6 ц/га більше в порівнянні з не поліпшеним пасовищем. При поверхневому
поліпшенні урожайність становила 140,1 ц/га, що в два рази перевищує
природний травостій без поліпшення.
2. Аналіз
ботанічного складу травостою переконливо засвідчує ефективність поверхневого та
докорінного поліпшення природного кормового угіддя. Так, якщо природний
травостій включав 64,3 % різнотрав’я і лише 5,3 % цінних бобових та
30,4 % злакових трав, то при поверхневому поліпшенні (підсів трав,
підживлення) кількість різнотрав’я зменшилася до 25,5 %. При цьому злакові
та бобові трави становили в сумі 74 % травостою. Докорінне поліпшення
природного пасовища забезпечило хороший злаково-бобовий травостій (41,6 %
бобових трав, 54,2 % злакових трав), у якому несіяні трави становили
4,2 %.
3. З
метою одержання 25-44 ц кормових одиниць з гектара та забезпечення тварин
високоякісним зеленим кормом у зоні радіоактивного забруднення слід проводити
як поверхневе, так і докорінне поліпшення природних кормових угідь. При
поверхневому поліпшенні доцільно проводити підсів трав у дернину, підживлення
травостою мінеральними добривами із розрахунку N90P60K90 (азотні – навесні, фосфорні та
калійні – восени).
Докорінне
поліпшення доцільно проводити шляхом прискореного залуження (оранка з внесенням
вапна із розрахунку 1,5 норми CaCO3 за гідролітичною кислотністю), 20 т/га гною;
застосування травосумішкою з нормою висіву трав, кг/га: конюшина лучна (6) +
конюшина повзуча (4) + тимофіївка лучна (5) + стоколос безостий (4) + костриця
лучна (6) + райграс пасовищний (5).
Література:
1. Наукове
забезпечення сталого розвитку сільського господарства в лісостепу України : в
2-х т. Т.1 / [ред. кол.: Д. О. Мельничук (відп. ред.), І. Г. Кириленко,
С. М. Рижук, С. І. Мельник; відп. за вип.:
І. І. Ібатуллін, М. М. Городній]. – К. : Алефа, 2003. – 886
с.
2. Мойсієнко, В. В.
Агроекологічні основи удосконалення кормо-виробництва в Поліссі України :
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра с.-г. наук /
В. В. Мойсієнко ; ВДАУ, УААН, Ін-т кормів. – Вінниця, 2006. – 44 c.
3. Зінченко, О. І.
Кормовиробництво : навч. видання / О. І. Зінченко,
В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко. – 2-е вид., доп. і
перероб. – К. : Вища освіта, 2005. – 448 c.