УДК 334.735

Перспективи розвитку обслуговуючих кооперативів в Україні

Тарасов Д. А., здобувач

Полтавська державна аграрна академія

Однією із найбільш гострих проблем в Україні залишається формування цивілізованих прозорих каналів просування сільськогосподарської продукції [1] від виробника до кінцевого споживача на вигідних для всіх учасників процесу умовах. Сьогодні непрозорі схеми збуту сільськогосподарської продукції, відсутність структур оптової торгівлі створюють передумови для великих цінових коливань на ринку сільськогосподарської продукції, зумовлюють додаткові витрати для виробників, переробників та її споживачів.

Постає необхідність вирішення наступних проблем:

побудова сучасних ланцюгів постачання у виробництві, зберіганні, сортуванні та дистрибуції фруктів, овочів та коренеплодів

розробка ефективних моделей кооперації виробників, торгівців, гуртових ринків та роздрібних мереж аналіз мікро- та макроекономічних ефектів побудови системи гуртових ринків сільськогосподарської продукції за напрямками: збільшення обсягів виробництва фруктів, овочів та коренеплодів; поліпшення безпеки та якості продукції; стандартизація та уніфікація сільськогосподарської продукції; збільшення ВВП та доданої вартості

в АПК; підвищення зайнятості та доходів особистих селянських господарств та фермерських господарств.

Разом з впровадженням оптових сільськогосподарських ринків в Україні створюються обслуговуючі кооперативи, які дають можливість налагодити канали збуту для дрібних сільгоспвиробників. Сьогодні оптові сільськогосподарські ринки є в п’яти областях, загалом їх буде 25, тобто в кожному регіоні України. Найдоцільніше їх відкривати насамперед у містах-мільйонниках, де є високий попит[3].

Є практична користь і ярмарків, організовуваних у містах. Для товаровиробника вона полягає в тому, що є можливість налагодити прямий зв'язок з покупцем, а посередники не заробляють на селянській праці. Споживач же має можливість придбати сільгосппродукцію значно дешевше. З огляду на відносно низький рівень заробітної плати у сільській місцевості, сільськогосподарські ринки все ще продовжують бути основним постачальником продуктів харчування для українських споживачів. Більшість продавців на таких ринках є сільськими мешканцями, які продають власну продукцію, вирощену у власних господарствах.

В частині сприяння проходження продукції по ланцюжку доданої вартості необхідне формування системи моніторингу заготівлі та збуту сільськогосподарської продукції.

Забезпечення доступності для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів ринків ресурсів полягає в тому, що держава за допомогою різних інструментів надає кооперативам можливість доступу до додаткових, можливо дешевших матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів.

На початковому етапі становлення кооперативного руху задовольняються потреби у виробничих потужностях, будівлях, спорудах, фінансових ресурсах, а також, за потреби, в персоналі (за рахунок доступу до дешевої і кваліфікованої робочої сили, забезпечення управлінськими кадрами).

Необхідні для діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативівресурси формуються на специфічних ринках – ринках факторів виробництва та інших ресурсів. Оскільки кооперативи, як сільгоспвиробники працюють у доволі специфічних умовах, яким притаманний і сезонний розрив між вкладенням і надходженням коштів, і має місце безперервність процесів біологічного відтворення власних ресурсів, тому ресурси відіграють вирішальну роль у їх розвитку.

Ринок ресурсів, особливо довгострокових, обов’язково передбачає необхідність кредитування. Нині основними кредиторами на ринку ресурсів для аграрної сфери є АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Банк «Київська Русь», ПАТ «VAB Банк», ПАТ «КредіАгріколь Банк», ПАТ «Державний ощадний банк України». У 2011-2012 рр. агропідприємства залучали кредити за відсотковою ставкою 9-25% річних[3].

Водночас, державна підтримка кредитних ресурсів сільгоспвиробників залишається слабкою. На сьогодні Міністерство аграрної політики і продовольства України ініціювало принципово нову систему кредитування галузі сільського господарства під іпотеку землі, що дасть змогу залучити додаткові інвестиції у діяльність сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів[2].

Податкове та фінансово-кредитне стимулювання технічного переоснащення кооперативів враховує, що важливим є стимулювання розвитку системи сервісного технічного обслуговування засобів виробництва. Технічний сервіс являє собою комплекс робіт та послуг із забезпечення покупців сільськогосподарськими машинами та обладнанням, ефективного використання та підтримання їх у справному стані протягом усього періоду експлуатації. За відсутності технічного сервісу складної сільськогосподарської техніки її збут та експлуатація значно ускладнюються або взагалі стають неможливими. Сервісна служба є також прискорювачем товарного обігу, тому вона вже давно використовується у світі.

Список використаних джерел:

1. Блок Р. Сельскохозяйственныеобслуживающиекооперативы – ключевойэлементвосстановлениясельскогохозяйства в ННГ / Р. Блок. – К. : Проект Тасис, 2000. – 39 с.

2. Гончаренко В.В. Основи діяльності кооперативних організацій. Вітчизняний та зарубіжний досвід : навчальний посібник / В.В. Гончаренко, А.О. Пантелеймоненко. – Полтава : ПУЕТ, 2012. – 59 с.

3. Цимбал В.О. Становлення і розвиток обслуговуючої кооперації на селі / В.О. Цимбал // Фермер України. – 2009. – № 11-12. – С. 6-8.