к.е.н. Скляр Л.Б.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

Еколого-технологічні особливості підприємств консервної галузі виробництва

 

В наш час правильне харчування людини є досить проблематичним, оскільки останніми роками спостерігається різке зниження калорійності продуктів споживання, зменшення в них протеїнів, жирів, вітамінів, вуглеводів. Життя вимагає вирішення цієї проблеми, насамперед її рушійного механізму - економічних аспектів.

У цьому зв'язку плодоовочеконсервна промисловість є, по суті, найвирішальнішою ланкою, яка потребує постійної і неослабної уваги. Адже сама продукція цієї підгалузі дає змогу забезпечувати високовітамінізованим, оздоровлюючим харчуванням, її одержують безпосередньо із самої природи, і при правильній обробці та переробці вона тривалий час не лише зберігає, але й поліпшує свої поживні якості. Біологічні особливості овочів, фруктів певні відмінності їх від інших культур у вирощуванні і переробці зумовлюють відособлення у самостійний підкомплекс.

Характерною особливістю технології плодоовочевих підприємств є послідовне виготовлення різних видів продукції на тому ж самому обладнанні, причому сировина і способи її переробки різні.

Технологічний процес виробництва консервів характеризується безперервністю, крім незначних перерв для миття апаратів невеликою тривалістю, як правило зміною, тому незавершене виробництво відсутнє.

Особливістю плодоовочевих консервних підприємств є і те, що вони технологічно попередільні, тобто продукція переробляється на цілому ряді послідовних стадій (переділів) виробництва: інспекція сировини, сортування, миття, механічна обробка, бланшування, фасування, укупорка, стерилізація, етикетування і пакування.

Технологічний процес виробництва консервів включає попередню і теплову підготовку сировини, підготовку тари, порціонування і фасування плодоовочевої продукції, укупорку, стерилізацію та охолодження консервів, але в технології виготовлення продукції при виробництві різних видів консервів існують відмінності. Наприклад, при виробництві овочевих та фруктових консервів технологічний процес включає миття, сортування, подрібнення, бланшування (теплову обробку), укупорку та стерилізацію, а при виготовленні варення, соків, томатної пасти - технологія зовсім інша. Крім того, до складу більшості плодоовочевих підприємств входять, крім консервних, овочесушильні та засолочні цехи.

Важливою особливістю консервного виробництва є комплексний характер плодоовочевої сировини, з якої можна виготовити декілька видів як основної, так і побічної продукції і одночасно одержати придатні для використання відходи - вторинні матеріальні ресурси. Комплексна переробка сільськогосподарської сировини значною мірою впливає на організацію обліку витрат, оскільки при виготовленні декількох видів продукції з вихідної сировини виникає проблема прямого віднесення матеріальних витрат на собівартість продукції. В цьому випадку для розподілу матеріальних витрат необхідно використовувати нормативні показники.

Технологічний процес консервного виробництва тісно пов‘язаний з одержанням великої кількості відходів: фруктові вижимки, плодові кісточки, насіння. Питома вага відходів в галузі складає в середньому 25-40 % маси перероблюваної сировини [1]. Відходи містять у собі цінні харчові речовини, а тому можуть використовуватись на даному підприємстві як нова сировина чи напівфабрикати, перероблятись для виготовлення інших харчових і технічних продуктів або реалізовуватись іншим підприємствам.

Різноманітна технологія переробки сільськогосподарської сировини та великий асортимент виготовлюваної консервної продукції обумовлює використання різноманітних видів тари для її розфасовки. Солені та квашені овочі пакуються в бочки, сушені овочі та фрукти - в мішки, різноманітні консерви - в жерстяну та скляну тару (банки, пляшки, бутилі). Крім того, сучасні вимоги до зовнішнього вигляду продукції зумовлюють потребу використання одноразових видів тари, виготовленої за зразками передових закордонних підприємств. Різноманітність видів тари і способів пакування обумовлюють застосування різних облікових і калькуляційних одиниць і впливають на процес формування собівартості консервиної продукції.

Усі вищеназвані особливості визначають специфіку організації і технології виробництва консервної продукції, пошук нових форм господарювання в період ринкових перетворень. Ринкові умови господарювання призвели до суттєвих змін як самої виробничо-господарської діяльності консервних підприємств, так і порядку відображення всіх витрат і визначення фінансового результату в бухгалтерському обліку.

Отже, узагальнення теоретично-методичних основ організації обліку виробничих витрат в умовах ринкової трансформації і конкретизація їх особливостей у консервній промисловості свідчить про необхідність зміни підходів до організації бухгалтерського обліку на підприємствах галузі, чітко налагодженої взаємодії з оперативним обліком, посилення його орієнтації на управління виробництвом, створення системи управлінського обліку, визначальними складовими якого є облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

Поруч із вище перерахованими проблемами консервної промисловості важливе місце посідає екологічні проблеми. Ці проблеми мають дві сторони:

-      по-перше підприємства консервної промисловості утворюють складну екологічну ситуацію, тому що вони, як правило, мають низькі ступені захисту, переробки, очистки стічних вод, шкідливих викидів у повітря (харчова промисловість потребує великої кількості тепла для переробки);

-       по-друге, від консервної промисловості чекають високоякісних екологічно чистих продуктів, для виготовлення яких потрібна екологічно чиста сировина - що є великою проблемою для вітчизняного сільськогосподарського виробництва.

Тож виходить, що по-перше підприємства створюють важку екологічну ситуацію викидами шкідливих речовин у повітря, а також забруднена шкідливими речовинами вода попадає на поля та для зрошення і розчинені у ній речовини нагромаджуються у ґрунті.

Мета екологічної політики на підприємстві повинна формулюється так, щоб: зменшити або усунути існуючий економічний збиток економіці, заподіюваний із-за забруднення підприємством довкілля; мінімізувати екологічні ризики для персоналу підприємства, населення і довкілля, включаючи споживані товари і послуги;  зберегти робочі місця, забезпечити умови для екологічно стійкого розвитку економіки і ін. [2; 3].

Тому необхідне створення досконалих систем економіко-екологічного захисту є не тільки екологічною, але й економічною необхідністю, тому що без створення надійних систем екологічних систем захисту виробництва продуктів харчової промисловості неможливе вирощування екологічно чистої сировини для виробництва продуктів харчової промисловості [2].

У зв'язку із зростанням ролі екологічного чинника в економіці вироблені наступні підходи до інтегрованого економіко-екологічного обліку [4]:

- рахунки підприємства повинні відображати його відношення до довкілля, як і вплив пов'язаних з природоохоронною діяльністю витрат, ризиків і зобов’язань /відповідальність на фінансове положення підприємства;

- інвесторам для ухвалення інвестиційних рішень необхідно мати в своєму розпорядженні інформацію по екологічних заходах і фінансових витратах, пов'язаних з природоохоронною діяльністю;

- менеджерам необхідно виявляти і перерозподіляти природоохоронні витрати так, щоб продукція була правильно оцінена, а інвестиційні рішення базувалися на реальних витратах і вигодах.

 

Література:

1.            Какутич Е.Ю. Устойчивое развитие и экологическая безопасность общества в экономических трансформациях. Монография / Е.Ю. Какутич под редакцией проф. Е.В. Хлобыстов//– Симферополь. Предприятие Феникс,  2010.– 585 с.

2.   Лебедевич С.І. Економіко-математичне моделювання задачі внутрішнього екологічного аудиту / С.І. Лебедевич, У.П. Федуник  // Формування ринкової економіки в Україні : наук. зб. - Спецвипуск 15 (частина 1) : Обліково-аналітичні системи суб’єктів господарської діяльності в Україні. - Львів : Інтереко, 2005. - С. 414-419.

3.   Лебедевич С.І. Економіко-математичне моделювання компонентів „входу” системи екологічного менеджменту лісогосподарського підприємництва  / С.І.Лебедевич // Соціально-економічні  дослідження  в  перехідний  період. Програмування і прогнозування соціально-економічного розвитку регіону : зб. наук. праць / С.І.Лебедевич. - Львів :  НАН України : І-т регіональних досліджень,  2005. - Вип.4(LIV). -  С. 213-218.

4.                 Коноков Д.Г. Организационная структура предприятий: учебник / Д.Г. Коноков, К.Л. Рожков – [Электронный ресурс] – Режим доступа –  http:// www.aup.ru/books/m48