Історія/1.Вітчизнянна історія

История/1.Отечественная история

К.і.н. Дорошева А.О.

Ізмаїльській державний гуманітарний університет,Україна

Виникнення міст Одеса,Херсон та Миколаїв

У кінці XVIII т.. Російська імперія, здобувши у війнах з Туреччиною блискучу перемогу, отримала нарешті очікуваний вихід до Чорного моря. На південних землях, приєднаних до країни за Кючук-Кайнарджійським мирним договором, уряд розпочав будівництво міст з метою посилення економічних та стратегічних позицій у цьому регіоні.

В останній чверті XVIII т.. значно зростає значення міст в економічному та політичному житті Російської імперії. Це було пов’язано з економічними змінами (формування ринкових відносин в умовах панування кріпосного господарства, розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі) та реалізацією ідей просвітницького абсолютизму.

Особливе ставлення царського уряду до приморських міст південних регіонів було спричинене наступними чинниками. По-перше, південні землі, завдяки прикордонному та морському розташуванню міст вимагали особливого відношення і приносили державі вагомий прибуток. По-друге, завдяки своєрідному географічному розташуванню, тут виникали і розвивались особливі види господарства. По-третє, в цих містах проживало специфічне населення, яке складалось з вихідців із різних держав та інших регіонів імперії, які були носіями різних культурних традицій. На думку дослідниці Е. І. Дружиніної, характерною рисою Півдня Російської держави стало прикордонне розташування, темпи заселення та освоєння, що визначило характер управління краєм. Тут не існувало тієї „рутини”, яка спостерігалася у центральних губерніях імперії.

Більшість новоутворених міст у південних губерніях мала військово-оборонний характер і своєю появою завдячувала наявним у краї фортецям та оборонним лініям. Фортифікаційні плани мали суттєвий вплив і при розбудові Херсона, хоч необхідність його появи була викликана створенням Чорноморського флоту. У червні 1778 р. Катерина II видала указ про заснування Херсона з суднобудівною верф’ю, торговою пристанню і фортецею. Назву місто отримало на честь стародавнього Херсонеса. Головним будівельником міста, фортеці та верфі указом імператриці був призначений І. Ганнібал. Першочерговим завданням стало будівництво фортеці. Під її надійним захистом планувалося будувати флот і розвивати торгівлю. На будівництво міста уряд виділив майже два мільйони карбованців. У травні 1783 р. була створена контора порту для удосконалення економічних справ [328, с.7]. У цьому ж році Херсон набув статус повітового міста Катеринославського намісництва, а з 1803 р. – губернського центру. Поступово Херсон перетворився на важливий центр цивільного суднобудування та великий торгівельний порт у південному регіоні. Комерційну діяльність у місті пожвавлює впровадження у 1784 р. системи порто-франко. У 1797 р. Починає діяти купецька верф. Херсонське адміралтейство з верф’ю діяло до 1827 р. За цей час тут побудували 170 кораблів та суден для Чорноморського флоту.

У липні 1788 р. за наказом Г. Потьомкіна у гирлі Інгулу була закладена нова суднобудівна верф, яка через рік отримала назву Миколаїв. У 1790 р. Катерина ІІ надала Миколаєву статус міста. Спорудження верфі та міста російський уряд доручив полковнику М. Фалеєву. Протягом ста років (з 1795 по 1895 рр.) місто було центром Чорноморського флоту та т.о будівництва. З 1802 по 1803 рр. Миколаїв був губернським містом, а з 1803 р. – підпорядковувався військово-морському відомству, потім увійшов до складу Херсонської губернії. Він вважався позаштатним містом, оскільки управлявся військовим губернатором (протягом 1805-1913 рр.), який одночасно займав посаду головного командуючого Чорноморським флотом.

Держава приділяла велику увагу розбудові портових міст, серед яких чільне місце займала Одеса. В указі Катерини ІІ від 1794 р. йшлося про необхідність розбудови воєнної гавані разом із причалом для купецьких кораблів на місці татарського поселення Хаджибей. Влітку 1797 р. відбулася закладка портових споруд, а наприкінці року тут вже нараховувалось значна кількість житлових будинків та господарчих кам’яних споруд. У січні 1795 р. Хаджибей було вперше офіційно названо Одесою. Під цією назвою місто з’являється у царському указі від 27 січня 1795 р., серед міст, приписаних до округів, опинилося і місто „Одесса татарами Гаджибей называемый”. Спочатку в Одесі розпочали будівництво як торговельної гавані, так і військової бази. Але наприкінці ХVІІІ т.. остаточно стало зрозуміло, що військовий порт в Одесі існувати не може через незручність у розташуванні, що й визначило подальшу долю міста як торгово-економічного центру. У 1797-1802 рр. Одеса входила до складу Новоросійської губернії, а з 1803 р. – Херсонської. У 1805 р. місто набуває статусу генерал-губернаторства та адміністративного центру Новоросійського краю. У зв’язку з адміністративними змінами в Російській імперії у 1825 р. Одеса стає повітовим містом Херсонської губернії. Протягом ХІХ т.. місто перебувало в системі багатовікових торговельних морських зв’язків Чорного та Середземного морів. З самого початку існування міста, на його території діяли митниця та портовий карантин. Вигідне географічне розташування, ліберальне ставлення з боку офіційного Петербургу, запровадження „порто-франко», все це сприяло тому, що вже у середині ХІХ т.. місто стає головним Чорноморським портом та центром вітчизняного комерційного пароплавства. Всі наявні напередодні Кримської війни у складі Чорноморського торгівельного флоту 12 поштово-пасажирських та вантажно-пасажирських пароплавів були приписані до Одеси.

Завдяки турботам Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора князя С. Воронцова портовим містам Півдня України у першій половині ХІХ т.. були надані пільги та запроваджено низку прогресивних торговельно-економічних заходів. Зокрема, приморські міста були звільнені від сплати державних податків терміном від 5 до 25 років; отримали право на безмитну торгівлю, послаблення паспортного режиму для іноземних купців, встановлення ліній порто-франко. Вводились особливі умови для проведення ярмарків, заснування торговельних компаній, експедицій закордонної торгівлі, морських страхових контор тощо.

На думку відомого вченого А. Капеллера, освоєння Новоросійського краю та розбудова портів на Чорному морі дає новий імпульс економічному розвитку не лише південних губерній Російської імперії, а й всієї України, яка перетворилася на житницю Європи.

Література:

1. Гончарук Т. Г. История Хаджибея (Одессы): 1415 – 1795 : популярный очерк / Тарас Григорьевич Гончарук. – Одесса : Астропринт, 1997. – 87 с.

2. ДАОО. – Ф. 5. – Оп. 1. – Спр. 943. Отчет о состоянии губернии и градоначальств подведомственных управлению за 1884 г. (16 января – 8 ноября 1885 г.).

3. Діанова Н. М. Особливості розбудови та виникнення міст Південної України (кінець 18 – перша половина 19 ст.) / Н. М. Діанова // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. – 2000. – Вип. 10.– C. 148 – 152.

4. Дружинина Е. И. Южная Украина в 1800 – 1825 гг. / Елена Иоасафовна Дружинина.– М. : Наука, 1970. – 383 с.

5. Каппелер А. Мала історія України / Андреас Капеллер ; [пер. з німецької]. – К : К.І.С., 2007. – 264 с.

6. Карпенко В. А. Люди и корабли: Очерки / Виталий Афанасьевич Карпенко. – Одесса : Маяк, 1980. – 120 с.

7. Левченко Л. Історія Миколаївського та Севастопольського військового губернаторства (1805 - 1900) : навчальний посібник / Лариса Левченко. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. – 300 с.

8. Музичко О. Є. Передісторія Одеси в працях одеських дослідників ХІХ ст. / О. Є. Музичко // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. – 2000. - Вип. 10. – С. 65 – 71.

9. Назарова А. М., Стукалова О. І. «Место сие повелеваем наименовать Херсоном…» (Добірка унікальних документів держархіву Херсонської області) // Південний архів : зб. наук. праць: Історичні науки – Херсон, 2003. – Вип. 12. – С. 6 – 16.

10. Пилипенко С. Н. Одесса и Крымские порты в конце ХVIII - начале ХIХ ст. (к истории учреждения порто-франко на Черном море) / С. Н. Пилипенко // „Одесі – 200” : міжнародна науково-теоретична конференція, 6-8 вересня 1994 р. : тези доповідей. – Одеса, 1994. – Вип. 1. – С. 10 – 11.

11. Столбуненко Н. Одесский порт в экономике юга Украины середины ХIХ ст. / Н. Столбуненко //„Одесі - 200” : міжнародна науково-теоретична конференція, 6-8 вересня 1994 р. : тези доповідей. – Одеса, 1994. – Вип. 1. – С. 16 – 18.

12. Шандра В. С. Новоросійське і Бессарабське генерал-губернаторство (1822 - 1874): основні напрями діяльності, структура / В. С. Шандра // Південь України. Одесса : ІV міжнародний конгрес українців, Одеса – 26-26 1999 р. : доповіді та повідомлення / Міжнародна асоціація українців, ОДУ ім. Мечникова ; [відп. редактор Я. Ісаєвич]. – Одесса : Астропринт, 1999. – С. 46 – 54.