Історія /2. Загальна історія

Кравченко Д.Ю.

Інститут історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Україна

Держава як суб’єкт міжнародного співтовариства

Серед суб'єктів міжнародного співтовариства особливе місце належить державі, оскільки саме держава презентує у співтоваристві суспільство в цілому, а не окремі соціальні групи або організації. Держава розглядається як єдиний загальнонаціональний інститут, який має легітимні повноваження здійснювати політику на міжнародній арені: оголошувати війну, укладати договори про співпрацю і так далі. Тому найважливішою складовою міжнародних відносин є міждержавні відносини, які випробовують на собі вплив світової економічної ситуації. Вплив окремих держав на міжнародні відносини різні і пов'язані з визначенням потужності держави, її міжнародною конкурентоспроможністю, що визначається економічним військовим потенціалом, природними і трудовими ресурсами, рівнем розвитку науки і культури, досягненнями у сфері високих технологій, рівнем соціальної стабільності. Могутність держави є показником сил держави, що є в її розпорядженні і якою мірою воно може їх використовувати в стосунках з іншими державами або недержавними учасниками міжнародних відносин [2].

В системі міжнародних відносин, виходячи з потенціалу держав та спроможності захищати свій суверенітет, М. Каплан виділяє такі типи держав: наддержави, великі держави, середні держави, малі держави, мікродержави [1].

Держава є єдиним універсальним суб’єктом міжнародного співтовариства, тому що практично не існує таких міжнародних відносин, учасником яких не могла бути держава. Крім того, міжнародна суб’єктність держави ніким не створюється, вона існує де-факто з моменту виникнення і склалася в результаті визнання її як такої. Держави ж можуть створювати інших суб’єктів міжнародних відносин через укладення міжнародних договорів.

Усі держави міжнародного співтовариства рівноправні та володіють суверенітетом і ніхто не може нав’язувати свою волю, обов’язки без її згоди. Держави в односторонньому порядку можуть визнати свій правовий статус: відмовитись від певних союзів чи міжнародних зносин, проголосити статус нейтральної держави (Швейцарія, Австрія, Лаос, Мальта тощо), оголосити себе безядерною державою (Україна).

У міжнародному співтоваристві держава представлена системою органів і посадових осіб. У разі порушення міжнародних зобов'язань держава несе міжнародно-правову відповідальність, незалежно від того, який її орган або посадова особа своєю поведінкою завдали шкоду на міжнародному рівні.

Сучасні принципи міжнародних відносин закріплені в Статуті ООН і покликані стабілізувати міжнародні відносини, обмежуючи їх певними нормативними рамками. Вони не можуть бути скасовані державами в однобічному порядку або за угодою. Вони визнані всіма державами і на них грунтуються всі документи, що фіксують міжнародні угоди і домовленості. До основних принципів відносяться [3] :

Принцип суверенної рівності держав: кожна держава зобов'язана поважати суверенітет інших учасників міжнародних відносин, тобто їх право в межах власної території здійснювати державну владу без якого-небудь втручання з боку інших держав, а також самостійно проводити свою зовнішню політику;

Принцип незастосування сили і загрози силоміць, який означає, що всі держави повинні стримуватися в їх міжнародних відносинах від загрози силоміць або її вживання проти територіальної недоторканості і політичної незалежності будь-якої держави;

Принцип непорушності державних кордонів, який зводиться до трьох елементів: визнання вже існуючих кордонів, відмова від яких-небудь територіальних претензій зараз і в майбутньому, відмова від будь-яких інших посягань на кордони;

Принцип територіальної цілісності держави свідчить, що держави повинні утримуватися від будь-яких дій, направлених на порушення національної єдності і територіальної цілісності будь-якої іншої держави, територія держави не має бути об'єктом придбання іншим держави в результаті загрози силоміць або її вживання;

Принцип самовизначення народів і націй декларує безумовну пошану права кожного народна вільно вибирати дороги і форми свого розвитку;

Принцип співпраці свідчить, що держави зобов'язані здійснювати міжнародну співпрацю в дозволі міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру, а також повинні підтримувати міжнародний світ і безпеку.

У Статуті ООН зафіксовані також: Принцип невтручання у внутрішні справи держави; принцип мирного дозволу міжнародних суперечок; Принцип загальної пошани прав людини; Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань.

Таким чином, серед суб'єктів міжнародного співтовариства особливе місце належить державі, оскільки саме держава презентує у співтоваристві суспільство в цілому, а не окремі соціальні групи або організації. Держава також є єдиним універсальним суб’єктом міжнародного співтовариства, тому що практично не існує таких міжнародних відносин, учасником яких не могла б бути держава. Виходячи з принципів міжнародних відносин можна зробити висновок, що основна ідея зовнішньополітичної діяльності держави - мирне співіснування і забезпечення колективної безпеки.

Література:

1.Каплан М. Система и процесс в международной политике./ Теория международных отношений. Под ред. П.А. Циганкова. – М.: Гардарики, 2003. – 590с.

2. Політологія [Електронний ресурс].– Режим доступу:

http://all-politologija.ru/ukr/sistema-mizhnarodnix-vidnosin

3. Статут Організації Об’єднаних Націй [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_010.