Педагогические науки/Проблемы подготовки специалистов

Соколова Л.Ф.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Роль самостійної роботи студентів у вищому навчальному закладі

На сьогоднішній день однією з найважливіших проблем, які постають перед вищим навчальним закладом, є покращення якості підготовки спеціалістів. Студент повинен не тільки отримувати знання з предметів, передбачених навчальною програмою, оволодіти уміннями та навичками використання цих знань, методами дослідницької роботи, але й уміти самостійно набувати нові наукові знання, саморозвиватися та самовдосконалюватися. В зв’язку з цим все більшого значення набуває самостійна робота студентів. Активно обговорюються проблеми підвищення ефективності самостійної роботи, методики її організації і засоби, що застосовуються для отримання більшого педагогічного ефекту в навчально- виховному процесі [1; 12].

Для того, щоб розкрити справжню сутність поняття самостійної роботи студентів у Вузі потрібно, перш за все, розглянути його визначення. «Самостійна робота – це вид учбової діяльності, що виконується студентами без безпосередньої участі викладача або керований викладачем опосередковано через спеціальні учбові матеріали; невід’ємна обов’язкова ланка процесу навчання, що передбачає, перш за все, індивідуальну роботу студентів у відповідності з настановою викладача чи підручника, програми навчання» [2; 21 ]. В сучасній дидактиці самостійна робота студентів розглядається, з одного боку, як вид учбової праці, що здійснюється без безпосереднього втручання, але під керівництвом викладача, а з іншого – як засіб залучення студентів в самостійну пізнавальну діяльність, формування у них методів організації такої діяльності.

Щодо інших дефініцій та тлумачень цього явища, ми можемо згадати П.І. Підкасистого, що характеризує самостійну роботу як специфічний педагогічний засіб організації та управління самостійною діяльністю в учбовому процесі [2; 26]. Сутність самостійної роботи, на думку О.А. Нільсона, полягає в самостійному виконанні студентами завдань під прямим чи опосередкованим керівництвом педагога [5; 47]. Т.І. Шамова висловлює розуміння сутності самостійної роботи як форми організації учбової діяльності і виділяє наступні ознаки, які характеризують це явище саме як організаційну форму: наявність мети, конкретного завдання, чіткого визначення форми вираження результату самостійної роботи; визначення форми перевірки її результату; обов’язковість виконання самостійної роботи.

Існує низка класифікацій самостійної роботи студентів. Розглянемо декілька з них. Перша поділяє її на обов’язкову та факультативну або додаткову. До обов’язкової відносяться всі роботи і завдання, що виконуються згідно робочої навчальної програми, а додаткова являє собою виконання індивідуальних завдань, вибраних за власною ініціативою. Існує класифікація самостійних робіт, що будується на джерелах знань, з якими працює студент в процесі діяльності: з підручником, довідковою літературою, ілюстрацією, картами та ін. Також самостійна робота може включати роботу над лекціями, підготовку до семінарських занять, індивідуальної співбесіди, заліків, екзаменів. Виходячи з виду діяльності студентів вона може бути науковою, суспільною, навчальною.

В залежності від місця та часу проведення СРС, характеру керівництва нею зі сторони викладача і способу контролю за її результатами вона може поділятися на такі види:

1). самостійна робота під час основних аудиторних занять (лекцій, семінарів, практичних занять);

2). самостійна робота під контролем викладача в формі планових консультацій, заліків, екзаменів;

3). позааудиторна самостійна робота при виконанні студентом домашніх завдань учбового і творчого характеру [4; 19].

Активна самостійна робота студентів можлива тільки при наявності серйозної і стійкої мотивації. Розрізняють декілька видів мотивації:

1). зовнішню мотивацію – залежність професійної кар’єри від результатів навчання на заняттях у Вузі;

2). внутрішню мотивацію – схильності студента, його здібностей до навчання;

3). учбову мотивацію – проявляється в розумінні студентом користі від виконуваної роботи.

Викладачу важливо прагнути до того, щоб на молодших курсах метою самостійної роботи було розширення і закріплення знань та вмінь, які студент отримує на заняттях традиційної форми. А на старших курсах самостійно робота повинна сприяти розвитку творчого потенціалу студентів. Завдання можуть носити індивідуальний, груповий чи комплексний характер. Наприклад, на заняттях іноземної мови для студентів 1-2 курсів для самостійної роботи можна дати пакети лексичних чи граматичних вправ, які будуть збігатися з темою заняття, а для студентів 3-5 курсів – презентації, проекти, реферати. Проте контроль виконання самостійної роботи студентів та звіт з неї повинні бути суто індивідуальними.

Ефект від самостійної роботи можна отримати тільки тоді, коли вона організується і реалізується в навчально-виховному процесі в якості цілісної системи, що пронизує всі етапи навчання студентів у Вузі. Успішність самостійної роботи, в першу чергу, визначається рівнем підготовки студента. За своєю суттю самостійна робота передбачає максимальну активність студентів в різних аспектах: організації розумової праці, пошуку інформації, прагнення зробити знання переконаннями. Психологічні передумови розвитку самостійності студентів полягають в їх успіхах в навчанні, позитивному до нього відношенні, зацікавленості і захопленості предметом, розумінні того, що при правильній організації самостійної роботи набуваються навички і досвід творчої діяльності.

Підводячи підсумок усього вищесказаного, можна зробити ряд висновків:

ü самостійна робота є організованою викладачем активною діяльністю студента, направленою на виконання поставленої дидактичної мети, але здійснюється без посередньої участі викладача;

ü самостійна робота студентів вимагає від викладача ретельного її планування;

ü створення умов ефективної організації навчальної роботи студентів припускає, перш за все, ґрунтовне науково-методичне їх забезпечення. Від організації самостійної роботи студентів залежить результат засвоєння ними знань, умінь та навичок, рівень самостійності.

Література:

1. Буряк В. Самостійна робота як системоутворюючий елемент навчальної діяльності студентів / Володимир Буряк // Вища школа. – 2008. – №5. – с. 10-24.

2. Гарунов М. Г., Подкасистый П.И. Самостоятельная работа студентов. – М., 1998. – 44 с.

3. Жарова Л.В. Учить самостоятельности: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1993. – 205 с.

4. Заіка О. Психологічні запитання організації самостійної роботи студентів у ВНЗ / Олена Заіка // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – №5. – с. 13-32.

5. Нильсон О.А. Теория и практика самостоятельной работы учащихся. – Таллин, 1996. – 124 с.