КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ КЛУБНОЇ ФОРМИ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Сьогодні педагогічна діяльність вимагає від вчителів високого рівня педагогічної та загальної культури, різнобічної підготовки, творчого розв‘язання задач, формування умінь і навичок застосування дослідницьких методів для розв‘язання практичних питань навчання і виховання. Міжнародні зв‘язки України та інтеграція країни до загальноєвропейських структур підвищують роль іноземних мов у міжкультурному спілкуванні. На сучасному етапі використовуються активні методи навчання, основані на понятті інтерактивності, тобто більш тісному співробітництві вчителя і учня. У даному контексті вчитель є організатором процесу, учень має бути зацікавленим у навчальному процесі та брати активну участь у навчанні, яке здійснюється за допомогою обміну інформацією, обговорення, пошуку і відкриття, постановці та вирішенні певної проблеми, постійному удосконаленні як вчителя, так і учня. На нашу думку найкращою формою організації вивчення англійської мови бажаючими є клубна або гурткова форма.

Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, дозволяє орієнтуватися і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається. У зв‘язку з цим стає актуальною позиція не тільки розуміти представника іншої культури, але розуміти норми його культури, пізнати цю іншу культуру, що сприяє духовному взаємозбагаченню, підвищує роль гуманітарної освіти.

Концепція навчання мови передбачає опору на фундаментальність сучасних дидактичної, психологічної та методичної наук, враховує те, що різні точки зору функціонують на основі взаємодоповнюваності та набувають ефективності за певних умов організації навчального процесу. У методично орієнтованих дослідженнях увага звертається на те, що людську мову не можна зображувати як непорушну систему суворих правил, оскільки вона має таку будову, яка дає змогу з легкістю пристосуватися до реалізації найрізноманітніших функцій і потреб вираження суті. Ідеї комунікативного підходу започаткували праці Е.П.Шубіна і почали розробляти інші видатні вчені такі, як В.А. Артемов, І.Л. Бім, І.О. Зимня, Б.А. Лапідус, О.О. Леонтьєв, М.В. Ляховицький, А.П. Старков, В.Л. Скалкін, Ю.І. Пассов, Г.В. Рогова, С.К. Фоломкіна та інші науковці [2].

Найдієвішою для оволодіння іноземною мовою є групова, кооперована організація навчання, для якої характерні взаємозалежність і підтримка студентів. Кооперований характер навчальної діяльності групи підвищує її результативність. За такої організації роботи студентам притаманні важливі позитивні особливості: почуття групової приналежності, атмосфера взаємної довіри, співпереживання, розуміння й підтримки; узгодженість дій; упевнене самопочуття та поведінка членів групи, їх об'єднання і співпраця при виконанні завдань. Створюються сприятливі умови для здійснення комунікативної організації оволодіння мовою. Вони дозволяють засвоювати іноземну мову та стратегію, техніку навчальної роботи на основі подолання помилок і невдач.

Навчальна робота в групах розвиває у молодих людей упевненість у собі, супроводжується позитивним емоційним настроєм студентів, взаємною підтримкою й довірою, так необхідними для іншомовної комунікації.

Групове навчання базується на 4 основних принципах:

1. соціальна взаємодія;

2. позитивна взаємозалежність;

3. особиста звітність;

4. рівна доля участі кожного студента.

Головними особливостями організації групової роботи студентів на занятті є:

1. учасники поділяються на групи для вирішення конкретних проблемних задач чи ситуацій;

2. кожна група отримує певне завдання (однакове чи диференційоване) і виконує його спільно під керівництвом лідера групи або викладача;

3. завдання в групі виконуються таким чином, що дозволяє враховувати і оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи;

4. склад групи непостійний, він підбирається з урахуванням того, щоб з максимальною ефективністю для учасників могли реалізовувати навчальні можливості кожного члена групи в залежності від змісту та характеру роботи.

То як ж формувати групи, щоб забезпечити їх ефективну роботу на занятті? По-перше, слід сказати, що оптимальна кількість учасників в групі має бути 4-5 чоловік, по-друге, саме вчитель повинен вибрати найбільш відповідний тип групи для даного виду роботи в залежності від цілей заняття.

Отже, виділяють кілька типів груп:

1. Різнорідні групи, які зазвичай формуються по принципу: один «сильний», два «середніх» і один чи два «слабких» учні. В такій групі забезпечується максимальна взаємодія між учнями з різними здібностями, «слабкі» учні попадають під контроль «сильних», що допомагає їм отримати максимум знань і досвіду.

2. Однорідні групи, які формуються з учнів приблизно з однаковим рівнем знань. В деяких ситуаціях залежно від поставлених завдань потрібна взаємодія «сильних» студентів з «сильними» та «слабких» з «слабкими».

3. Базові групи – групи, які формуються вчителем на довгий термін (наприклад, на виконання комплексного творчого завдання).

4. Довільні групи – групи, які поділяються за довільною ознакою (місяць народження, улюблена музика, одяг) [1]

Все зазначене вище було застосовано у Херсонському ліцеї Херсонської обласної ради протягом 2013-14 навчального року у клубі вивчення англійської мови «Blah Blah Club». У цій формі навчального процесу прийняли активну участь майже 150 ліцеїстів. Шляхом проведення ігор, підготовки презентацій, перегляду відео з подальшим обговоренням було вивчено більше 200 слів та виразів, та практично засвоєно 150 граматичних повсякденних структур.

За результатами проведеної роботи можна зробити висновок, що клубна (гурткова) форма вивчення англійської мови є дуже ефективною у поєднанні із застосуванням комунікативного підходу та формування різних груп учнів для різних видів завдань.

1. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы: Кн. для учителя / В.К. Дьяченко. - М. : Просвещение, 1991. - 191с.

2. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. - К. : Видавництво А.С.К., 2004. - 192 с.