Стоянов Д.І.

Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б.Хмельницького

Особливості старшого шкільного віку і вибір професії

Зростання вимог сучасного виробництва до професійної підготовки кадрів актуалізує проблему профорієнтації молоді, оскільки найчастіше наміри значної частини абітурієнтів не відповідають потребам держави у певних професійних кадрах народного господарства. Основна сутність профорієнтації і полягає в тому, щоб подолати протиріччя між потребами держави і прагненнями учнів, рівномірно та раціонально розподілити трудові ресурси, враховуючи можливості, наміри та схильності майбутніх кадрів.

Питаннями вивчення особливостей старшого шкільного віку та профорієнтаційної роботи зі старшокласниками займалися такі вітчизняні вчені як: К. Гуревич, Є. Клімов, В. Симоненко та ін.. Також профорієнтаційна робота базується на працях та дослідженнях відомих зарубіжних психологів : З. Фрейда, А. Маслоу, К. Роджерса та ін..

Мета статті : визначити основні особливості старшого шкільного віку та профорієнтаційні форми роботи зі старшокласниками.

З професійного самовизначення починається вибір професії і оволодіння нею, Саме у відповідності з професійним самовизначенням учні повинні реально сформувати для себе завдання вибору майбутньої сфери діяльності з урахуванням наявного психологічного і психофізіологічного ресурсів.

Учні випускного класу часто відчувають труднощі у виборі майбутньої професії. Як правило, цей вибір підпорядковується зовнішнім факторам: за “компанію”, під тиском батьків тощо. При цьому підлітки вважають, що мають достатню кількість інформації про ту чи іншу професію для вибору профілю подальшого навчання.

Про те, що не завжди підлітки роблять правильний вибір, свідчить велика кількість людей, що йдуть отримувати другу освіту після того, як одного разу помилилися у виборі професії. У дослідженнях В. Панок з’ясовано, що більшість підлітків не готові самостійно і свідомо будувати своє майбутнє. Основними причинами цього є недостатні знання про конкретні особливості кожного виду діяльності, невміння співвіднести свої бажання з реальними здібностями та можливостями [2].

Вибір професії стає для старшокласника найважливішою і важкою справою. Психологічно спрямований в майбутнє і схильний навіть подумки “перестрибувати” через незавершені етапи, юнак внутрішньо вже тяготиться школою. У пору юності виразніше виявляється індивідуальність кожної молодої людини, адже дедалі ясніше виступають ті індивідуальні особливості, які, по суті, визначають склад її особистості.

Старшокласники істотно відрізняються один від одного не тільки за темпераментом і характером, але і за своїми здібностями, потребам, прагненням та інтересами, різним ступенем самосвідомості. Юнацький вік, вважає Н. Самоукіна, будується навколо процесу ідентичності, складається з серії соціальних і індивідуально-особистісних виборів, ідентифікації, професійного становлення [3].

Успішність професійного самовизначення визначається психологічною готовністю учнів до вибору професії. Така готовність може бути пов’язана з формуванням професійної спрямованості, адекватною самооцінкою, достатньою інформованістю і стійкими професійними намірами, тобто людина має досить добре знати про свої інтереси, когнітивні здібності і особистісні особливості; обізнана з професіями і вимогами, яких вони потребують, має вміти співвіднести ці вимоги з власними особливостями.

У своїх очікуваннях, пов’язаних з майбутньою професійною діяльністю і сім’єю, юнаки та дівчата досить реалістичні. Але у сфері освіти, соціального просування і матеріального благополуччя їх домагання часто завищені. При цьому високий рівень домагань не підкріплюється настільки ж високим рівнем професійних устремлінь. У багатьох молодих людей бажання отримувати високі результати не поєднується з психологічною готовністю до більш інтенсивної і кваліфікованої праці.

Головне протиріччя життєвої перспективи юнаків і дівчат – недостатня самостійність і готовність до самовіддачі заради майбутньої реалізації своїх життєвих цілей. Цілі, які висувають перед собою майбутні випускники, залишаючись неперевіреними на відповідність їх реальним можливостям, нерідко виявляються помилковими. Намічена перспектива може бути або дуже конкретною, і тоді не достатньо гнучкою, щоб її реалізація завершилася успіхом, або занадто загальною, що ускладнює успішну реалізацію невизначеністю.

Ще один момент, пов’язаний із самовизначенням, – зміна навчальної мотивації. Згідно Г. Абрамової, саме у старшому шкільному віці з’являється свідоме ставлення до навчання. Професія все більше починає розглядатися і як засіб для досягнення життєвого успіху, і як засіб для знаходження свого місця у суспільстві, і як засіб самореалізації особистості [1].

Проблема самовизначення стає актуальною як для самого учня, так і для суспільства. Адекватне професійне самовизначення – це головне досягнення успіху в професійній діяльності.

Література:

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология : Учебник для студентов вузов / Г.С. Абрамова. – Екатеринбург : Деловая книга, 1999. – 624 с.

2. Панок В.Г. Основи практичної психології / В. Панок, та ін.: Підручник. – К. : Либідь, 2003. – 536 с.

3. Самоукина Н.В. Психология и педагогика профессиональной деятельности / Н.В. Самоукина. – М. : Ассоциация авторов и издателей ТАНДЕМ. Издательство ЭКМОС, 1999. – 352 с.