Сисоєва Лариса Юріївна

аспірантка ДВНЗ «Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Роль та місце лізингового посередництва

на інвестиційному ринку України

В багатьох розвинутих країнах значну частину інвестицій складають інвестиції, що пов’язані з лізингом. До такої форми фінансування своїх активів звертається велика кількість суб’єктів підприємницької діяльності. Лізингові послуги є досить важливою складовою інвестиційної діяльності господарюючих суб’єктів. Від рівня розвитку ринку лізингових послуг залежить рівень розвитку інвестиційного ринку, який є одним з головних показників економічного розвитку країни. А для пожвавлення процесів на інвестиційному ринку необхідні достатні інвестиційні ресурси. Саме тому лізинг є одним з методів залучення інвестицій, тому що основу лізингових операцій складає механізм залучення тимчасово вільних або залучених інвестиційних ресурсів в довгострокові активи, які передаються в тимчасове користування. Слід відмітити, що особливістю лізингових операцій є те, що в ньому кредитування здійснюється у то-варній формі і має довгостроковий характер, що зручно для позичальників.

Лізингова операція – це складна система, що поєднує інтереси багатьох суб’єктів: лізингодавця (лізингова компанія), лізингоотримувача, виробника продукції, продавця продукції, банківської установи, страхової компанії, інших фінансових інститутів. Лізингодавець або лізингова компанія відносяться до інвестиційних посередників, які надають послуги кредитування. Тому основна функція цих компаній – це надання у виключне користування майна на визначений строк і при певних умовах лізингоодержувачу шляхом кредитування. Лізингові компанії спеціалізуються на операціях із придбання предметів тривалого користування (транспортних засобів, різноманітного обладнання) і передачі їх в оренду (лізинг).

Початок діяльності лізингових компаній припадає на середину ХХ сторіччя. Так, перша лізингова компанія “United State leasing corporation” з’явились у США в 1952 році в Сан-Франциско. В Європі першою лізинговою компанією була німецька компанія з Дюсельдорфу “Lione leasing GmbH”, рік заснування - 1962.

В Україні діяльність лізингових компаній регулюється Законом України “Про фінансовий лізинг”. Згідно Закону України фінансовий лізинг або інвестиційний лізинг - це форма лізингу за якою лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) [1, с.231].

Надавати послуги щодо фінансового лізингу мають право комерційні банки, небанківські кредитні установи та спеціалізовані лізингові компанії. Серед існуючих типів лізингових компаній в Україні можна виділити: самостійні лізингові компанії, лізингові компанії, які входять до структури банківських установ, страхових компаній тощо та лізингові компанії, що створені при виробниках і продавцях продукції. Схему взаємодії всіх учасників процесу продемонстровано на рисунку 1.

Постачання майна

Угода купівлі-продажу

Оплата майна

Угода лізингу

Лізингові платежіп

Договір страхування

Страхові внески

Рис. 1. Механізм лізингового посередництва [2, с.30]

Отже, лізингова компанія забезпечує рух інвестиційних ресурсів від лізингоодержувача та спрямовує і перерозподіляє вільні грошові кошти між усіма учасниками процесу, при цьому залучає страхові компанії для перерозподілу ризиків та банки для підвищення рівня ліквідності. Якщо для банків та страхових компаній переваги в даному співробітництві - це отримання доходу, то для підприємств – крім всього ще і можливість придбання на вигідних умовах продукції, для підприємства-виробника – забезпечення каналу збуту. Важливість цієї взаємодії полягає в основній функції лізингових компаній – пошук та залучення вільних інвестиційних ресурсів, що в теперішній економічній ситуації є особливо актуальним. Саме тому лізингові компанії є важливими посередниками на ринку інвестиційних послуг та мають стати повноцінними учасниками інвестиційного процесу.

Факт, що в країнах з розвинутою ринковою економікою, доля лізингу в загальному об’ємі інвестицій складає майже 30%, свідчить про розвиненість ринку лізингових послуг та достатню кількість лізингових компаній. В той же час ринок лізингових послуг в Україні не має таких масштабів. Водночас слід відмітити стійке його зростання в останні роки. Так, кількість лізингових компаній збільшилась, а обсяги укладених лізингових угод за 2007 рік в 2,5 рази перевищили відповідний показник за 2006 рік [3, с. 69]. Але масштаби вітчизняного лізингу та кількість спеціалізованих компаній на ринку суттєво відстають від показників розвинутих країн, що свідчить про невирішені проблеми в сфері лізингового фінансування.

Отже, в Україні для пожвавлення процесів в сфері лізингового кредитування мають бути вирішені головні сучасні проблеми, серед яких: недосконалість нормативно-правової бази для діяльності фінансових компаній, недостатня платоспроможність лізингоотримувачів, низькій рівень довіри між постачальниками та позичальниками, непрозорість функціонування небанківських установ, незнання механізму лізингового посередництва, недостатня поінформованість.

Список використаної літератури.

1. Про фінансовий лізинг: Закон України від 16 січня 2003 р. №1381-ІV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – №15. – С. 231.

2. Коваленко Н. Тенденції розвитку лізингу: світовий досвід і реалії в Україні / Н. Коваленко, Ю. Човнюк // Банківська справа. - 2000. - №6. - С. 29-32.

3. Льовочкін С. Фінансова інфраструктура ринкової економіки : концептуальні підходи / С. Льовочкін, В. Опарін, В. Федоров // Економіка України. – 2008. - № 4. – С. 57-70.