·     

                                                                                                                   История/1. Отечественная История

Асп. Махінько А.І.

 

Національний університет біоресурсів і природокористування, Україна

 

Реформування середньої школи в незалежній Україні

 

Розбудова незалежної української держави стала відправною точкою для формування нового суспільства. Лібералізація громадського життя та ринкові економічні відносини створили нові умови й нову свідомість. Подальша трансформація суспільних відносин, їх загальна модернізація на шляху до демократизації неможлива без реформування освітньої системи. За роки незалежності визначено нові пріоритети розвитку освіти. Глобалізація світу та її масштабні інтеграційні процеси, які посилюють взаємозв'язки та взаємовплив між національними освітніми системами різних країн, що дає змогу запозичати передовий педагогічний досвід, інтегруючи його до вітчизняної освітньої системи.

Реформування в освітянській галузі перших років незалежності стосувалися насамперед реорганізації системи освіти та створення нової, передовсім, національної освітньої системи. Підвалиною в цій розбудові стало прийняття 3 травня 1991 р. Постанови Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Закону "Про освіту". Закон визначав мету освіти, у ньому було сформульовано її основні принципи, структуру, права та обов'язки учасників навчально-виховного процесу [3]. У вересні цього ж року затверджено Концепцію середньої загальноосвітньої школи, де визначалися основні стандарти середньої освіти, її мета й зміст. Важливим здобутком стало ухвалення у 1993 р. Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXΙ століття"), яка визначила стратегію розвитку української освіти. Основними завданнями реформування освіти були визначені заходи з розбудови її національної системи, відповідно світових стандартів.

Подальші кроки реформування відзначилися прийняттям навесні 1999 р. Верховною Радою України Закону "Про загальну середню освіту", а на його підставі Постанови Кабінету Міністрів від 16 липня 2000 р. "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання". У 2001 р. було затверджено Концепцію загальної середньої освіти (12-річна школа), де зазначалося, що перехід до 12-річного терміну навчання, зумовлений приведенням вітчизняних освітніх стандартів у відповідність до світових норм. У 2000 – 2001 навчальному році впроваджено нову систему оцінювання знань учнів за 12-бальною шкалою та семестровий контроль.

У 2002 р. ухвалено Державну програму "Вчитель", напрямом якої визначено розв'язання проблем, пов'язаних з підготовкою та професійною діяльністю педагогічних працівників, забезпечення державної підтримки у цій сфері. Метою програми є визначення невідкладних і перспективних заходів щодо реалізації основних напрямів модернізації системи освіти з урахуванням вимог сучасного суспільства, забезпечення соціально-економічних гарантій професійної самореалізації педагогічних працівників тощо [2]. Відповідно цього нормативного документа ухвалювалися регіональні програми із урахуванням місцевих показників стану загальноосвітньої мережі.

У 2004 р. Постановою Кабінету Міністрів було затверджено Державний стандарт базової й повної середньої освіти. Фахівці відмічають позитивний процес стандартизації, але водночас наголошують, що її початковий етап свідчить про наявність певної неузгодженості Державних стандартів з іншими концептуальними освітніми документами, недостатнім урахуванням у них сучасних підходів, зокрема, компетентнісного, та потреби в його подальшому вдосконаленні [1].

Неоднозначне ставлення викликало впровадження зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Його проведення супроводжувалося бурхливими дискусіями, в яких фахівіці, в цілому схвалюючи дане нововведення, наголошують на внесенні коректив.

При всьому комплексі проведених перетворень, за думкою фахівців, залишаються невирішеними проблеми недосконалості управління освітньою сферою (від ефективності цієї системи залежить переросподіл фінансування); невідповідністі змісту і методів навчання вимогам сучасності; низького суспільного статусу вчителів. Наголошується, що саме від вирішення цих питань буде залежати ефективність подальших заходів реформування освітньої сфери.

Отже, за роки незалежності в Україні створено трьохступеневу середню освіту з дванадцятирічним терміном навчання. Проте на даний момент вона знаходиться у перехідному стані, оскільки перший випуск учнів, що закінчили дванадцятирічну школу, відбудеться у 2013 р. З 2010 р. профільною стане старша школа. Більше можливостей для об'єктивного оцінювання знань учнів надала заміна 5-бальної на 12-бальну систему оцінювання. Нагальною залишається проблема обсягів і наповнення шкільних програм. Метою їх перегляду з урахуванням компетентнісного підходу є покращення якості освіти, усування переобтяженості навчальних планів, розвиток умінь і навичок молоді застосовувати свої знання на практиці для підготовки до дорослого життя.

 

Література:

1. Баханов К. "Державний стандарт загальної середньої освіти: шляхи вдосконалення"/ Баханов К. // Рідна школа – 2006 – № 6 – С.5 

2. Державна програма "Вчитель" // Сайт Міністерства освіти. Доступ до ресурсу: www.mon.gov.ua.

3. Закон України "Про освіту" // Відомості Верховної Ради України – 1991 –  №34 –  ст. 454.