Маковська О.О.

Буковинський державний медичний університет

Функціонування стоматологічних термінів

та їх стилістичні характеристики

 

Одним із завдань дослідження терміносистеми є визначення функціонального статусу спеціальних лексичних одиниць у комунікативному аспекті і створення загальної моделі мовної поведінки терміна у мовленні.

Постійне зростання ролі науки у житті людини є соціальною основою для інтуїтивного сприйняття носіями мови особливої ролі терміна у різних процесах комунікації. Терміни давно перестали вважатися винятковою приналежністю мови наукових трактатів, де вони виконували свою загальнолексичну функцію – домінували спеціальне поняття. Вживання терміна поза межами наукової сфери надає йому специфічних функцій, за допомогою яких підкреслюється неординарність спеціальних лексичних одиниць. Для виявлення та дослідження особливих функцій терміна необхідно, насамперед, визначити конкретні сфери його вживання.

Приналежність слова до терміна визначається верифікуванням досліджуваних одиниць за лексикографічними джерелами та за їх вживанням у науковому дискурсі. Хоча, коли мова йде про стилістичне вживання та функціонування терміноодиниць, зустрічаємося з явищем використання мовцем слів-термінів у різних дискурсах: розмовний: бесіда пацієнта зі стоматологом у кабінеті; науковий: доповіді, лекції, статті, тематичні журнали; художній: зменшувальні слова, фразеологічні звороти, прислів’я, приказки.

Схему існування терміна у мові (чи мовленні) можна представити у вигляді різнорівневої польової структури із зазначенням степеня частотності вживання термінів у відношенні до інших лексичних одиниць:

V – художня література;

IV – науково-популярна література, реклама;

ІІІ – усне спілкування спеціалістів;

ІІ – техдокументація, патенти, підручники, статті, доповіді;

І – тезауруси, стандарти, термінологічні словники [1, 205].

Дана схема показує, що ядром функціональної концентрації термінів є галузеві терміносистеми, що існують у сучасній мові у вигляді тезаурусів, стандартів і термінологічних словників. Ядро – це ділянка з максимально високою ступінню можливості появи тієї чи іншої лексичної одиниці у певних дистрибутивних умовах. Фактор підвищеної мовної надмірності спеціальних лексичних одиниць визначається власне галузевою термінологією як відносно закритою автономною лексико-семантичною системою. У ядровій зоні найбільш інтенсивно проявляється прагнення спеціальних лексичних одиниць до адекватної співвіднесеності між мовним знаком та поняттям. Це обумовлює  можливість об’єктивного відображення терміносистемою онтологічної неперервності визначеної понятійної ділянки. Однаково неможливим є дискретне існування предмета чи явища без зв’язків з іншими предметами і явищами та поява поодинокого терміна, позбавленого семантичних і структурних зв’язків з іншими членами терміносистеми. Такі ознаки як надмірна частотність, прагнення до однозначної співвіднесеності, строго закріплені системні координати забезпечують лексико-семантичну надійність і стійкість галузевої термінології, що дає їй змогу виступати  якості інваріанта (лексико-семантичного еталона) при вживанні терміна у будь-якому акті комунікації.

Таким чином, при вживанні терміна у визначеній сфері чітко проявляється специфічна функція використання спеціальної лексичної одиниці у якості лексико-семантичного еталона.

Строгість структурно-семантичної обов’язковості терміна пом’якшується на наступному рівні функціонування. Цей рівень представлений у мові технічною документацією, патентними описами, підручниками, посібниками та науковими публікаціями (статті, доповіді, повідомлення) [3, 13].

Потрапляючи на другому рівні в оточення загальновживаних слів, семантика терміна характеризується природною для будь-якого мовного знака тенденцією до змін під впливом контекстуальних умов. Так, спостерігається певне розширення, звуження, а іноді й більш серйозні зміни “еталонного” термінологічного значення. Безсумнівно, роль контексту для зміни плану змісту терміна (за винятком явищ полісемії) не є значною, але вона достатньо чітко проявляється в авторських трактуваннях того чи іншого поняття, а як наслідок і спеціальної лексичної одиниці, а також у висловлюваннях типу “ідеальна білизна емалі”, “дивні корені зубів” [2, 418].

Зростаюча залежність значення терміну від контексту спостерігається у тій послідовності, що зображена у схемі – від документації, де прийнято обговорювати найменше відхилення від термінологічного значення лексичної одиниці, до наукових статей і доповідей, у яких автори сміливо змінюють стандартні значення термінів. Роль контексту при цьому відіграє не тільки мовна канва повідомлення, але й концептуальна точка зору самого автора, що відображає творче усвідомлення ним того чи іншого мовного явища або факту. Зростаюча семантична нестійкість терміна у наукових текстах забезпечує можливість вираження мовними засобами якісно нових наукових фактів, при цьому процес пізнання, тобто виділення із усталених наукових уявлень нових понять, виражається у мові за допомогою відповідних засобів і конструкцій.

Саме для цієї сфери функціонування вірним є твердження В.І. Сифорова, що “ідеальна точність і систематичність плану вираження впорядкованої термінології відноситься до ряду поширених термінологічних “помилок”, оскільки тут не можна не враховувати структурні обмеження, що накладаються мовою, а також діючі у професійній сфері протиріччя між точністю і короткістю” та роль фактора проникнення, сформульовані Д.С. Лотте [3, 14].

У другій сфері функціонування термін використовується за своїм прямим призначенням. На цьому рівні він служить своєрідним інструментом (звіреним з лексико-семантичним еталоном ядра) для опису певних теоретичних ситуацій. Таким чином, можна вважати, що другою і основною функцією терміна у мові є його використання у якості обов’язкового інструменту, що забезпечує можливість наукового прогресу.

Якісна відмінність третьої сфери функціонування від двох попередніх полягає у подальшому “розмиванні” строгих границь терміна не лише на синтагматичній, а й на парадигматичній осі. У результаті цього з’являються нові члени синонімічних і антонімічних рядів за рахунок професіоналізмів та професійних жаргонізмів. Цей пласт лексики, як правило, не включається у галузеву термінологію в силу своїх експресивних, ареальних і нормативних відмінностей від “еталонних” термінів.

Своєрідність лексико-семантичного статусу терміна у сфері усного спілкування спеціалістів у порівнянні з рівнем статей і доповідей обумовлено не тільки “демократичними” тенденціями розмовного стилю. Розширення семантичних можливостей терміна поряд із використанням професіоналізмів і жаргонізмів є сприятливим середовищем для подальшого розвитку термінологічних систем. Усне спілкування – не тільки найбільш зручний та оперативний спосіб комунікації, спілкування спеціалістів має значний творчий потенціал. Тому різні стоматологічні клініки та власники приватних кабінетів широко використовують практику “мозкових штурмів” при залученні клієнтів, вирішенні необхідних задач. Це відбувається у вигляді частої реклами за участі зірок естради, вільних від будь-яких стандартів плакатів, біл-бордів – інколи із зображенням задоволених клієнтів (як результат). Усні комунікації можуть послугувати як своєрідні “чорновики” майбутніх статей та доповідей. Зміна лексико-семантичного статусу терміна на цьому рівні відбувається за рахунок виконання спеціальною лексичною одиницею ще однієї специфічної функції – створення потенційного фонду для подальшого розвитку власне терміносистеми [1, 112].

Наступна сфера вживання терміна є галузь науково-популярної літератури і реклами. Науково-популярні тексти, як і всі інші сфери функціонування терміна, не є однорідними за метою та засобами її досягнення.

У цій сфері спостерігається ще більше розмивання галузевої парадигматики терміна, як у плані змісту, так і у плані вираження (ще більше наростання синонімічних та антонімічних рядів, неможливе не тільки на рівні галузевої термінології, а й у сфері усного спілкування спеціалістів, поява нехарактерних для терміносистеми афіксів, поєднування і т.д.), наприклад, “якщо ясна не тріскає сама, і зубові мудрості несила пробитися зовні, - обов’язково необхідно звернутися до стоматолога-хірурга”. Для такого типу текстів є необхідною елементарна пояснювальна інформація, що є зайвою у перших трьох випадках функціонування терміна, наприклад, “псування емалі та дентину, дентин – середній шар зуба, що покриває пульпу, внутрішню частину, де містяться нервові закінчення та кровоносні судини” [2, 330].

Досить часто науково-популярний текст може носити рекламний характер, відрізняючись від власне реклами комунікативною спрямованістю і об’ємом. Реклама, відображаючи зростаючі запити вимогливого споживача, все частіше включає у себе терміни або терміноподібні лексичні одиниці. Наукова або квазінаукова обумовленість високої якості матеріалів та послуг (виражена у рекламі за допомогою спеціальних лексичних одиниць) гарантує особливу довіру клієнтів: “саме ця зубна паста зробить ваші зуби білими, а настрій справді святковим”; “зубна щітка із ребристою поверхнею для чищення всього рота”, “моя порада така: зубна нитка, зубна паста та жувальна гумка після кожного прийому їжі”.

У лексичній системі мови закладені значні ресурси функціональної компенсації – необов’язковість наукової строгості на третьому рівні функціонування дозволяє помітно розширити дистрибутивні можливості терміна. Для створення “рекламного” ефекту термін поміщають у неможливе (з точки зору концептуальної структури галузевої термінології) оточення, наприклад: “Нова зубна щітка з ребристою поверхнею – і ваші зуби вдячно посміхаються вам”.

При вживанні у сфері науково-популярної літератури і реклами термін виконує свою третю специфічну функцію – поширювача наукової інформації, оскільки, не дивлячись на значні зміни свого структурно-семантичного статусу, терміни у цій сфері комунікації зберігають свій зв'язок із галузевою системою понять.

Остання сфера функціонування терміна – художні твори, включаючи радіо-, теле- і кінокомунікації. Якісний і кількісний склад споживачів у цій ділянці зростає для всіх носіїв національної мови. Розширення аудиторії веде до зниженням частотності терміна на фоні загальновживаних слів. Певні зсуви відбуваються і в семантичному плані. Розробленість понятійних зв’язків для терміна у цій сфері функціонування обривається на верхній межі понятійної області. Так, ведучою семою для терміна стає сема з його тематичної приналежності, котра виражається у спеціальних словниках поміткою “мед. – медичний (куди належить і термінолексика стоматології)” [1, 95].

Коли термінологічне значення відіграє важливу для художнього повідомлення роль, автор користується прийомами внутрішньотекстового пояснення. Інколи координати терміна визначаються з більшим наближенням чи навіть помилково, однак подібна невідповідність відчувається тільки спеціалістами і практично не впливає на художні достоїнства творів. Термін стає відірваним від його понятійної співвіднесеності: спостерігається максимально можливе наростання характеристик, непритаманних чи навіть “протипоказаних” терміну у сфері вихідної галузевої термінології – термін стає “анти терміном”, оскільки зникає функція номінації його лексичного поняття.

 

Література:

1.         Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. – М.: Просвещение, 1990. – 300 с.

2.         Георги Д. Арнаудов Медицинская терминология. На пяти языках. – София: Государственное издательство медицина и физкультура, 1979. – 943 с.

3.         Чаплыгин С.А., Лотте Д.С. Задачи и методы работы по упорядочению техни­ческой терминологии // Изв. АН СССР. Отд. техн. наук. – Л., 1937. – №6. – С. 13-16.