Прокопенко Я.Ю.

Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова

ЩОДО НАПРАВЛЕННЯ ТА ВИЗНАННЯ ПРЕТЕНЗІЇ КОНТРАГЕНТОМ

1. В.Е.Беляневич зазначає, що претензія повинна бути направлена лише одним з двох способів – рекомендованим поштовим відправленням або поштовим відправленням з оголошеною цінністю. Інших способів направлення претензій (факсимільним зв'язком, електронною поштою) норми ГПК України не допускають [1, с.84].

Інші автори зазначають, що у випадку пред’явлення претензії шляхом передачі її тексту телеграфом, факсом, по радіо, телефоном, телетайпом порядок досудового врегулювання спору може вважатися дотриманим тільки при наявності відповіді на претензію, або листа другої сторони з вимогою вислати додаткові документи, необхідні для її розгляду [2, с.4].

На мою думку, для вирішення цього питання слід застосувати норми ЦК України, а саме положення ч.1 ст.207 ЦК України, що правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо її зміст зафіксовано в одному або декількох документах, в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Таким чином, якщо претензія була пред'явлена шляхом передачі її тексту, наприклад, телеграфом, факсом, а інша сторона виразить свою волю, тобто вчинить певні дії, зокрема, надасть відповідь на претензію, претензійний порядок буде вважатися дотриманим.

В.Ахтирська стверджує, що врегулювання спору в претензійному порядку здійснюється шляхом направлення в адресу однієї із сторін листа претензійного характеру з додаванням всіх наявних документів, які підтверджують його обгрунтованість [3, с.7]. Ця точка зору поділяє вчених на два табори, одні з яких вважають, що претензійний порядок реалізується шляхом пред’явлення такого документу як письмова претензія, а інші – що достатньо направити листа претензійного характеру, який містить вимоги до порушника прав.

Інколи трапляються випадки, коли кредитор надсилає боржнику простий лист, який, проте містить всі необхідні для належного оформлення претензій елементи. Оскільки відповідно до норм ГПК України раніше при поданні позовних матеріалів необхідно було надати будь-які докази досудового врегулювання господарських спорів, судді приймали до розгляду справи такі листи [4, с.20]. Вважаємо, що у разі, якщо сторони вирішують спори через таке листування і досягають бажаного результату, вони не порушують закон. Проте, на мою думку, якщо використовувати досудовий порядок у значенні ГПК України з посиланням на його норми, слід використовувати саме претензійний порядок з правилами пред’явлення і розгляду претензій, що містяться у ньому.

Так, ст. 57 ГПК України визначає, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених ст.5 ГПК України. Проте не будь-яких, а додається наступне уточнення; у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав – копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано.

Я вважаю, що слід погодитися з І.А.Балюком щодо того, що в будь-якому разі необхідно залишати докази подання претензій. Таким доказом має бути копія претензії та документ, що підтверджує надсилання претензії іншій стороні, поштова квитанція, копія списку за формою, встановленою поштовими правилами, або виписка з нього, посилання на номер та дату поштової квитанції [5, с.35]. Отже, якщо сторони домовилися застосовувати претензійний порядок врегулювання спору, то за наявності факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання однією із сторін інша сторона звертається до порушника шляхом пред'явлення такого документу, як претензія, з метою врегулювання спору в межах строку позовної давності.

2. М.І. Коган, А.П. Ромашко вважають, що якщо претензія підписана особою, яка не має відповідних повноважень, але така претензія розглянута по суті і на неї дана відповідь, претензійний порядок вважається дотриманим [6, с.4]. Слід погодитися з цим твердженням, оскільки якщо факт порушення права є, а контрагент не звернув увагу на підпис особи або, зважаючи на це, вирішив задовольнити претензію, то, на нашу думку, не має підстав вважати претензійний порядок не дотриманим.

Умовою дотримання претензійного порядку є оформлення претензії відповідно до вимог ГПК України. Це дає змогу порушникові права глибше проникнути у суть конфлікту і є передумовою зрозумілого її сприйняття. На нашу думку, найважливішими складовими претензій є: обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти; вимоги заявника. Саме вони визначають юридичну силу претензій. Претензійний порядок може вважатися дотриманим при певних «відхиленнях» від правил пред'явлення претензій, передбачених ГПК України, а саме: у разі підпису претензії особою, яка не має відповідних повноважень, яка розглянута по суті; у разі пред'явлення претензії шляхом передачі її тексту телеграфом, факсом. Єдиною умовою, що підтверджує застосування претензійного порядку, є надання відповіді на неї.

Література:

1. Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс України: Наук.-практ.комент.- Видання друге.- К.: Вид-во «Юстиніан», 2006.- 672 с.

2. Степанова Т.В. Претензионный порядок разрешения споров // Юридическая практика.- 2005.- № 1 (367).

3. Ахтырская В. Учет рачетов по претензиям // Все о бухгалтерском учете.- 1998.- № 52 (234).

4. Миргородский Д. Предъявление претензии: искусство, которым надо владеть // Бизнес.- 1997.- № 6.

5. Балюк І.А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посібник.- К.: КНЕУ, 2002.- 248 с.

6. Коган М.И., Ромашко А.П. Претензии и иски в торговле.- М.: Экономика, 1984.- 104 с.