Максимова Ж.Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Організаційно-методологічні засади фінансового контролю формування і використання коштів загального і спеціального фондів кошторису бюджетної установи

Процеси, що відбуваються в вітчизняній економіці, зумовили трансформацію майже всіх сфер життєдіяльності суспільства, зокрема, і системи державних установ та оргнаізацій. Залучення державних установ до сфери ринкових відносин призвело до активного розширення напрямів підприємницької діяльності в даному секторі економіки. Втім, зазначені зміни мали цілком об’єктивні причини внутрішнього порядку: йдеться про традиційне щодо вітчизняної галузі так зване «недофінансування» з бюджету, унаслідок якого з року в рік бюджетні установи, по-перше, визначали планові показники зважаючи на мінімальні граничні норми забезпечення, а, по-друге, фактично отримували тільки частину від запланованих обсягів надходжень. Альтернативні джерела надходжень і, в першу чергу, госпрозрахункова діяльність забезпечили покриття дефіциту фінансового забезпечення з бюджетів, а доходи, отримані у наслідок проведення останньої, становлять левову частку доходів державних установ. За цих умов досить актуальним є питання формування економічної інформації про обсяги доходів і витрат за видами діяльності, а також собівартість платних послуг, науково-дослідних робіт та продукції допоміжних господарств. Дане завдання призваний вирішити фінансовий контроль як система суцільного, безперервного, повного спостережння та відображення фінансово-господарської діяльності вказаних суб’єктів господарювання.

Дослідженням фінансового забезпечення економіки державних установ займались Т.Боголіб, О.Грішнова, А.Дайновський, Л. Добровольська, І.Каленюк, К.Корсак, В.Марцинкевич та інші, наукові роботи яких присвячені проблемам державних установ у макроекономічному контексті. Обліку та фінансовому контролю в бюджетних установах, до яких належать установи державної форми власності, приділили значну увагу наступні вчені: П.Атамас, М.Бариніна-Закірова, Ф.Бутинець, Р.Джога, Т.Канєва, Л.Кіндрацька, С.Левицька, М.Матвіїв, Н.Мачуга, Т.Писаренко, С.Свірко, О.Шуляк та інші.

Разом з тим, не дивлячись на наявність великої кількості наукових досліджень, нормативно-правова база бухгалтерського обліку та фінансового контролю госпрозрахункової діяльності державних установ є застарілою та недостатньо сформованою. Донині немає чітко встановленої та загальноприйнятої методики обліку та фінансового контролю госпрозрахункової діяльності державних установ – бухгалтерія державних установ здійснює окремий облік запасів, основних засобів, заробітної плати тощо, однак облік процесу здійснення кожного окремого виду госпрозрахункової діяльності практично не ведеться; недостатньо відображена інформація про фактичну собівартість наданих послуг, що унеможлює своєчасну та достовірну оцінку їх економічної ефективності; фрагментарно адаптований для ведення фінансового контролю госпрозрахункової діяльності план рахунків, оскільки в ньому відсутній окремий рахунок для відображення понесених витрат державними установами; у положеннях діючої методики бухгалтерського обліку щодо госпрозрахункової діяльності не дотримані такі принципи бухгалтерського обліку як історична (фактична) собівартість, нарахування та відповідність доходів і витрат.

Враховуючи вище сказане, можна констатувати, що особливості ведення госпрозрахункової діяльності у державних установах потребуюють суттєвого вдосконалення методики та організації їх фінансового контролю, а своєчасне вирішення вищеперелічених проблем сприятиме успішному управлінню бюджетними закладами в умовах жорсткої конкуренції на ринку освітніх послуг. Це й зумовило вибір теми наукового дослідження.

Однією з важливих ділянок фінансового контролю кошторису бюджетної установи є перевірка дотримання законодавства під час складання, розгляду, затвердження та виконання кошторису.

Передусім ревізори встановлюють, чи має бюджетна установа затверджений кошторис на відповідний рік і перевіряють його на відповідність «Порядку складання, розгляду, затвердження та основним вимогам до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

Зокрема ревізори зобов’язані визначити:

- чи мав право відповідний орган влади затверджувати кошторис конкретної бюджетної установи;

- чи відповідає сума надходжень із загального фонду бюджету, зазначена в кошторисі, даним лімітної довідки про бюджетні асигнування, доведеної до головного розпорядника чи розпорядника нижчого рівня Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим чи місцевим фінансовим органом;

- чи підтверджено дохідну частину спеціального фонду кошторису розрахунками доходів за всіма їх джерелами;

- чи враховано у видатковій частині кошторису об’єктивну потребу в коштах, виходячи з основних виробничих показників і контингенту, які встановлено для бюджетної установи, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм та окреслених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді;

- чи забезпечено першочергово бюджетними коштами видатки на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установи (видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень, культурні заходи тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат і відсутності заборгованості);

- чи обґрунтовано показники видатків у кошторисі відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації;

- чи правильно визначено видатки спеціального фонду кошторису, які здійснюють за рахунок власних надходжень (повинні плануватися у такій послідовності: за визначеною метою, на погашення заборгованості установи та на проведення заходів, пов’язаних з виконанням основних функцій, не забезпечених (або забезпечених частково) видатками загального фонду).

Водночас під час перевірки правильності складання та затвердження кошторису перевіряють:

- чи складено та затверджено разом з кошторисом (на підставі лімітної довідки) план асигнувань і штатний розпис установи;

- чи увідповіднено чисельність працівників установи до визначеного фонду оплати праці, а інші видатки –до інших встановлених асигнувань таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

Наступним етапом перевірки кошторису бюджетної установи є перевірка дотримання законодавчих вимог щодо виконання кошторису.

У цій частині методами контролю досліджується, чи проводить бюджетна установа свою діяльність винятково в межах асигнувань, затверджених кошторисом і планом асигнувань, за наявності витягу, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

Кінцевим етапом перевірки кошторису бюджетної установи є перевірка достовірності даних, внесених у звіт про його виконання.

Зокрема перевіряється, чи дотримано розпорядником бюджетних коштів терміну подання фінансової звітності та чи відповідають дані, наведені у цій звітності, даним бухгалтерського обліку.

Література:

1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 № 228 // Офіційний вісник України. - 2002.- № 9. - С.101-103.

2. Гуцалюк Л.П.Організація перевірок використання бюджетів усіх рівнів / Л.П.Гуцалюк // Фінанси України. - 2009. - № 7. - С.27-33.