Педагогические науки/ 2. Проблемы подготовки специалиста
Ніколаєнко О.В.,
Ушата Т.О.,
Чернігівській державний інститут економіки і управління
Мотивація студентів немовних вищих навчальних закладів до вивчення
іноземної мови з позиції психолінгвістичної спрямованості
В
кожній науці з появою нових методів, підходів і напрямків дослідження завжди
виникає необхідність переосмислити основні поняття. З цією проблемою стикається
й загальна лінгвістика у зв’язку з появою сучасних розробок в області
когнітивних наук у цілому та когнітивної лінгвістики, зокрема. Нове у тій чи
іншій моделі побудови наукової проблеми проявляється не лише у висунені нових
цілей і завдань дослідження або нової методології, але й безпосередньо
пов’язана з певним ракурсом розгляду самого об’єкту дослідження, зміною
початковими уявлень про його природу та функціонування.
В
першій половині XX століття лінгвістика фокусувалася
на найпростішому питанні "Як влаштована
мова?", що було фундаментом всього
іншого. У другій половині століття, особливо в останній його чверті, більша увага приділялася
питанням "Як функціонує мова?", "Як людина мислить –
словами чи образами?", "Що головне думка чи слово?", що є складнішими для розуміння та у вивченні процесів
мислення і мовлення. Саме в цій області зараз
проводяться найперспективніші та новаторські дослідження. Невипадково тому у
центрі уваги опинилися такі характеристики комунікативного процесу, як
стратегії і тактики, розуміння, накопичення й передача знань, вплив соціальних
норм й конвенції, суб’єкти спілкування і т.п..
Сучасна
наука поставила у центр дослідження унікальні, історичні розвиваючі системи, в
яких у якості особливого компонента є сама людина. Наявність у лінгвістики
прикладних аспектів, які реально сприяють покращенню життя людини, стимулюють
спілкування, розповсюджують знання, в чому є велика потреба в сучасному світі.
На
початку ХХI століття освіта в Україні
переживає кардинальні зміни. Ці зміни серйозно зачіпають цілі й стратегічні
напрямки освіти, що, у свою чергу, призводить до необхідності перебудовувати
структуру освіти, змінювати технології і методики.
Процес
оволодіння іноземною мовою в штучних умовах має низку особливостей и
складностей. Справа в тому, що навчання студентів відбувається в умовах, коли
особистість студента вже достатньо сформована, є певний рівень володіння рідною
мовою, а на оволодіння іноземною мовою відводиться небагато часу.
Психологічний
аспект цієї проблеми пов'язаний, по-перше , з особливостями студентів, різним
ставленням до навчальної діяльності . Різне ставлення до навчальної діяльності
обумовлюється тим, що навчання має для них різний "особистісний
зміст". У кожному окремому випадку студентів спонукають до навчання ті чи
інші мотиви або система мотивів, різних за значущістю. Отже, мотивація до
навчання є найпотужнішим фактором, що зумовлює успішність навчання. Саме тому тема статті є актуальною і практично затребуваною. На жаль, проблема
розвитку чи формування мотивації навчання іноземної мови саме у студентів немовних
вишів розроблена недостатньо порівняно з її висвітленням щодо школярів. Наявні
розробки створюють ґрунт лише для первинного аналізу психологічних механізмів і
закономірностей розвитку мотивації навчання у студентів.
Дослідження
мотивації студентів немовних вишів до навчання іноземної мови демонструє немалу
зацікавленість, як у зв’язку з особливим місцем, яке займає цей предмет у низці
навчальних дисциплін, так і у відношеннях вікових психологічних особливостей
студентів і організації навчального процесу у вишів, яка суттєво відрізняється
від шкільної.
Мотив
– це предмет потреби – матеріальний або ідеалістичний, чуттєво сприйманий або
певний в уявленні, у розумовому плані. Свідомість знань характеризується саме
тим, який зміст набувають ці знання для студентів. А зміст свідомої дії
визначається мотивом самої діяльності, що є спонукальною причиною навчальних
дій студентів, то заради чого вони навчаються. Мотив визначають також як
безпосередньо внутрішню свідому причину вчинків або дій, як внутрішню мету і
потребу, що виробляється самою особистістю під впливом власного суспільного
запиту [4, c.
74-83]. Мотиви спонукають до дій, надають їм певного стійкого спрямування.
Свідоме ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, мотиваційна
зацікавленість пов’язані в значній мірі із розвитком вербальних форм інтелекту
кожного індивіда. З мотивацією тісно пов’язані інтереси.
Мотиваційному
аспекту навчання останнім часом приділяється достатньо уваги в психологічній та
педагогічній літературі, оскільки саме мотиваційна сфера є джерелом
найрізноманітніших проявів активності студентів, їх самостійності та ініціативи
в процесі пізнання (М. Алексєєва, Н. Бабич, І. Бех, Н. Бібік, М. Божович, Л.
Виготський, С. Рубін штейн, П. Якобсон та ін. ) У психолого-педагогічній
літературі дослідники розглядають інтерес як ставлення особистості до
дійсності, тому у проявах зацікавленості знаходять той або інший вияв усі
психологічні процеси особистості: інтелектуальні, емоційні та вольові. Ці процеси в комплексі створюють інтерес;
наявність емоційного фактору робить предмет інтересу привабливим, а зв'язок
інтересу з вольовими та інтелектуальними моментами набуває пізнавальної
спрямованості, основну роль в якій грають розумові процеси.
Пізнавальний
інтерес є важливим стимулом у розвитку таких якостей людини, як цілеспрямованість,
наполегливість, працелюбність та ін.. Інтерес
- це спонукальний фактор у будь-якій діяльності та у будь-яких суспільних
відносинах, в які вступають особистість та інший соціальний суб’єкт. Також
важливим фактором є потреба. Інтерес відрізняється від потреби і не зводиться
до неї. Він передає спосіб задоволення потреби [6, c. 13]. Наприклад, потреба в
їжі. Соціальні форми прояву необхідності і є потребами. Психологічний аспект
мотивації і її формування – дві сторони одного й того ж процесу виховання мотиваційної
сфери цілісності особистості студента. Шляхи становлення і особливості
мотивації для кожного студента індивідуальні. Задача складається в тому, щоб,
спираючись на загальний підхід, виявити, якими складними, іноді суперечливими
шляхами відбувається становлення навчальної мотивації студента.
В
юності у молодої людини постає проблема вибору життєвих цінностей. Юність
намагається сформувати внутрішню позицію по відношенню до себе ( "Хто
Я?", Яким Я повинен бути?"), по відношенню до інших людей, а також до
моральних цінностей. Перехід від старшого шкільного віку до студентського
супроводжується протиріччями і зламом звичних життєвих уявлень. Необхідно
враховувати, що відмінність в мотивації можуть спостерігатися у студентів
різних курсів, факультетів та спеціальностей. Навчальна мотивація, як особливий
вид мотивації, характеризується складною структурою, однією із форм якої є
структура внутрішньої (на процес і результат) і зовнішньої (нагорода, уникання)
мотивації. Суттєві такі характеристики навчальної мотивації, як її стійкість,
зв'язок з рівнем інтелектуального розвитку і характером навчальної діяльності. Навчальна
діяльність мотивує, перш за все, внутрішнім мотивом. Найбільший вплив на
ефективність навчальної діяльності чинила потреба в досягненні, під яким
розуміється "прагнення людини до покращення результатів своєї
діяльності". Задоволення навчанням залежить від ступеня задоволеності цієї
потреби. Ця потреба змушує студентів більше концентруватися на навчанні і в той
же час підвищити їх соціальну активність. Неможна забувати, що навчання носить не
індивідуальний, а колективний характер. Психологи отримали дані про те, що на
характер навчальної мотивації впливає групова єдність навчальної групи.
Зокрема, при роботі у малих групах єдність сприяє підвищенню інтересу до
навчального предмету, а її брак, навпаки, негативно впливає на пізнавальний
інтерес. Для студентського віку характерні не лише прагнення досягти високого становища
в суспільстві, але і вибір професії на основі прийняття і схвалення цієї
професії оточуючими.
Мотивація
навчальної діяльності у студентів виявляється досить сильно. Дуже важливими є
всі аспекти людських взаємин. Багато які вчинки визначаються потребою у
спілкуванні, прагненням підтримувати гарні стосунки з оточуючими. В діяльності
багатьох студентів важливим є не сам процес, а безпосередньо результат. Для
розвитку навчальної мотивації необхідно формування її власне викладачем завдяки
вірно підібраному типу навчання. Від того, як і який матеріал пропонується
викладачем, яку роль він відводить студенту – пасивно вбираючої губки або
активно працюючого разом з викладачем, - буде залежати і тип навчання, і
характер мотивації. Найпродуктивнішим за усіма параметрами є навчання, в якому
поєднані три умови [1, c. 33]. По-перше, студенту повідомляються базові знання.
Внаслідок студент опиняється у стані самостійно вирішити конкретну навчальну
задачу. По-друге, студента знайомлять з узагальненими способами роботи з
базовими знаннями. По-третє, засвоєння знань відбувається в процесі їх
практичного застосування. Якщо додержуватися усіх трьох умов, то навчання
набуває творчого характеру. Як правило, успіх окрилює учня і у нього виникає потреба
в отриманні нових знань.
Розглядаючи
мотивацію навчальної діяльності, необхідно підкреслити, що поняття
"мотив" тісно пов’язане з поняттями "мета" і
"потреба". В особистості людини вони взаємодіють і отримали назву
"мотиваційна сфера". Цей термін об’єднує усі види спонукання:
потреби, інтереси, цілі, стимули, мотиви, схильності і настанови.
Проблема
формування мотивації до навчання іноземної мови студентів немовних
спеціальностей набула особливої гостроти в останні роки, у зв’язку з ростом
соціальної значющості іноземної мови і недостатнім рівнем мовної підготовки випускників
немовних вишів. Вивчення даної проблеми і пошук можливих способів її вирішення
знайшли відображення у дослідженнях багатьох вчених. Але автори отримують різні
результати, так як досліджують мотиви студентів різних немовних навчальних
закладів. Так, наприклад, мотивація до вивчення іноземної мови у
студентів-психологів суттєво відрізняється від мотивації до цього предмету у
студентів спеціальностей туристської спрямованості. У студентів немовних вишів
недостатньо розвинуті внутрішні мотиви до вивчення іноземної мови через багато
факторів, а саме: завантаження студентів заняттями з профільних дисциплін;
невелика кількість годин, відведених на навчання іноземної мови; скептичне ставлення
студентів (особливо першого курсу), стосовно можливостей застосування знань з
іноземної мови у майбутній професійній діяльності.
Отже,
можна з упевненістю відмітити невисокий рівень розвитку внутрішніх (пов’язаних
з самою навчальною діяльністю) мотивів у студентів немовних вишів. Мотиваційна картина є достатньо розмитою, що
говорить про недостатній вияв мотивів до вивчення іноземної мови. Наприклад,
позитивна відповідь студентів стосовно ствердження:" Якщо я через хворобу,
або іншу причину пропускаю заняття з іноземної мови мене це засмучує" не
завжди можливо розглядати як прояв
внутрішнього мотиву до вивчення даного предмету; у багатьох студентів
засмучення через пропущення заняття з іноземної мови пов’язане з необхідністю
його подальшого відпрацювання.
Література:
1.
Березкіна І. Про роль педагогічної взаємодії / І. Березіна // Вісник
Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.19. – Львів, 2005. – С. 32-37.
2.
Бєлєнька Г. Особливості організації навчальної взаємодії викладача зі
студентами І–го курсу бакалаврату / Г. Бєлєнька // Вісник Львівського
університету. Серія педагогічна. Вип.19. – Львів, 2005. – С. 75–82.
3.
Ігнатова Р. Розвиток пізнавальної активності учнів як педагогічна проблема
/ Р. Ігнатова // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.18. –
Львів, 2004. – С. 73–80.
4.
Ильин Е. П. Мотивация и
мотивы./
Е.П. Ильин. — СПб: Издательство «Питер»,
2000. — 502 с.
6.
Козяр М. Освіта повинна бути випереджальною, а не підтримуючою / М. Козяр
// Пожежна безпека. – 2006. – №5. – С.12–14.