Право. Гражданское право.

Байова К.В.

НУ ЮАУ ім. Ярослава Мудрого, Україна

Спадковий договір в законодавстві України.

У багатьох країнах світу інститут спадкових правовідносин — спадковий договір є широко розповсюдженим, а порядок укладення й виконання спадкових договорів детально регламентований законодавством.У нашій країні спадковий договір дотепер поступається усталеним інститутам спадкування за законом і за заповітом. Як правовий інститут він є новацією у вітчизняному законодавстві і врегульовано законодавцем лише з прийняттям Цивільного кодексу України у 2003 році.

Конституція України передбачає право спадкування власності громадян і надає можливість кожному громадянинові розпоряджатися своїм майном на випадок смерті. Це конституційне право відображено і в Цивільному кодексі України, який передбачає можливість фізичної особи розпорядитися своїм майном на випадок смерті шляхом укладення спадкового договору.

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Тобто, спадковий договір покладає обов’язок на набувача виконати певні розпорядження відчужувача, а виникнення в набувача права власності на майно відчужувача залежить виключно від настання конкретної обставини — смерті відчужувача. У спадковому договорі сторони мають визначити характер дій (майнові чи немайнові), конкретний їх перелік, порядок і час (до відкриття спадщини чи після її відкриття) виконання дії.

Сторонами в спадковому договорі є відчужувач і набувач. Відчужувачем за цим договором може бути подружжя, один із подружжя або інша особа, а набувачем — фізична та юридична особи. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа. Аналізуючи норми законодавства, приходимо до висновку, що відчужувачем за спадковим договором може бути лише фізична особа, у той час як набувачем — як фізична, так і юридична особа.

Що стосується укладення спадкового договору подружжям, то тут слід враховувати, що при укладанні кожної угоди стосовно спільного майна подружжя, яка потребує нотаріальної форми, має бути отримана письмова згода іншого з подружжя. Спадковий договір, укладений без згоди другого з подружжя, визнається недійсним.

Спадковий договір може бути, тим не менше, укладеним без згоди другого з подружжя, якщо з правовстановлюючого документа, свідоцтва про шлюб й інших документів вбачається, що в спадковому договорі майно є особистою приватною власністю того з подружжя, хто укладає спадковий договір. Згода іншого з подружжя також не вимагається, коли останній не проживає за місцезнаходженням майна й місце проживання його невідоме.

Спадковий договір укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню. Спадковий договір набирає чинності з моменту його укладення та створює юридичні наслідки не зі смертю відчужувача, а з моменту досягнення згоди сторін з усіх істотних умов і вчинення цього правочину в письмовій формі й нотаріального посвідчення. Саме з цього моменту виникають права й обов’язки сторін.

На майно, яке є предметом спадкового договору, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору. А отже, майно, визначене в спадковому договорі, не можна продати, чи відчужувати іншим способом. Зокрема, таке майно не можна заповідати. Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного в спадковому договорі, є нікчемним.

У випадку смерті відчужувача нотаріус знімає заборону відчуження на підставі свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть. При цьому нотаріус повертає первинний правовстановлюючий документ на нерухоме майно, яке було предметом договору, приєднуваного до примірника спадкового договору, що зберігається в справах нотаріуса.

Якщо за життя відчужувача набувач помер до того, як виконав умови договору, спадковий договір припиняється. Згідно з п. 238 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5, у випадку смерті фізичної особи-набувача або ліквідації юридичної особи-набувача за спадковим договором нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робиться відповідний напис.

Таким чином, можна зробити висновок, що спадковий договір є досить корисним інститутом спадкування. Не зважаючи на недостатнє правове регулювання порядку укладення й виконання спадкового договору, він є досить привабливим способом розпорядження майном для власника (відчужувача за спадковим договором), зокрема, з огляду на можливість здійснення контролю за виконанням спадкового договору як за життя, так і після смерті відчужувача. З іншого боку, враховуючи заборону відчуження майна, яке є предметом спадкового договору, набувач теж отримує вагомі гарантії, що виконання ним усіх зобов’язань за договором у майбутньому принесе сподіваний результат — отримання у власність певного майна.