Добровольська
О. П.
Таврійський
національний університет ім.. В.І. Вернадського
(м.
Сімферополь)
Стратегічні напрями
трансформації регіональної еколого-соціально-економічної системи: концептуальні
основи
Орієнтація на побудову соціально орієнтованої
ринкової економічної системи в Україні потребує, насамперед, докорінних змін у
її структурі на макро- мезо та мікро-економічному рівнях. Обґрунтування
раціональної структури господарства, характерними рисами якого стали б
комплексність та спеціалізацією регіонального господарства – є актуальним
завданням сучасного економічного розвитку національної економіки. Економіка
регіону, як і економіка країни, є еволюційною відкритою системою, що
характеризується наявністю певних видів структури та відчуває на собі постійний
вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Гармонізація регіональної структури
господарства відповідно до соціально-економічних умов функціонування та цілей сучасного розвитку є запорукою перспективного економічного
зростання держави. Малоефективна, економічно та екологічно небезпечна структура
економіки регіонів України, переважання
енерго-та матеріаломістких виробництв, які спричиняють значні витрати
природних та людських ресурсів і, водночас, не сприяють задоволенню потреб у
виробництві соціального продукту, поряд з кризовими явищами останнього часу,
безумовно, ускладнюють досягнення вищезгаданої мети. Саме тому, повне розуміння
структури загальнонаціональної і регіональної економіки та аналіз причин, що
породили існуючу структуру господарства, дозволяють визначити концептуальні засади та напрями її трансформації в ринкових умовах.
Системний аналіз структури економіки регіонів
України дозволяє стверджувати, про існування регіональної
еколого-соціально-економічної системи (РЕСЕС), яка в нормальному стані
знаходиться у режимі динамічної рівноваги. Регіональна
еколого-соціально-економічна система обласного рівня – сукупність господарюючих суб'єктів
соціального і економічного призначення, що розвиваються на основі природних,
трудових, фінансових ресурсів певної території на основі використання єдиної
виробничої і соціальної інфраструктури, спільної будівельної і енергетичної
бази.
РЕСЕС функціонує в рамках цілісного національного
господарського комплексу як відносно відособлена територіальна підсистема, що
має свою функціональну і галузеву структуру та розвинуті зовнішні зв'язки з
іншими регіональними підсистемами. За функціональними ознаками в рамках РЕСЕС
слід виділити три основні взаємозалежні підсистеми: економічну, соціальну та
природно-ресурсну(екологічну), кожна з яких має своє призначення та складається
з підсистем з більшим рівнем конкретизації. Так, економічна підсистема
забезпечує випуск товарів та послуг і складається з таких підсистем, як:
основне виробництво та виробнича інфраструктура. Соціальна підсистема
забезпечує демографічне відтворення та задоволення потреб населення регіону в
соціально-споживчих послугах і включає: охорону здоров'я, освіту, науку,
культуру, туризм, фізичну культуру та спорт, побутове обслуговування населення,
пасажирський транспорт, житлово-комунальне господарство, роздрібну торгівлю,
громадське харчування, фінансову та страхову галузі, охорону правопорядку та
сферу регіонального управління. Природно-ресурсна система забезпечує потреби
виробництва та споживання в тілах та силах природи і складається із земельних,
лісових, водних ресурсів та корисних копалин, природних умов, а також
територіальних сполучень природних умов та ресурсів. Між всіма перерахованими
вище підсистемами існують тісні взаємозв'язки, згідно з якими, зміни в одній із
підсистем неминуче призводять до перетворень в інших. Подальша конкретизація
функціональної структури обумовлює галузеву структуру РЕСЕС, як співвідношення
в різних пропорціях між галузями або секторами економіки.
Аналіз проблем структуризації РЕСЕС дозволяє
зробити висновок про об'єктивну
необхідність пропорційного розвитку галузей економіки, підтримку прогресивних
пропорцій і селективних економічних зв'язків в їх межах, які є показниками
ефективності економіки країни та регіонів та основним стратегічним напрямом
трансформації сучасної РЕСЕС. Характер цих пропорцій у ринковій економіці
визначається: співвідношенням попиту і пропозиції на окремі групи товарів чи
послуг; обсягом та структурою наявних природних ресурсів та ефективністю їх
використання; наявністю робочої сили відповідної кваліфікації; темпами та
масштабами запровадження досягнень НТП; формами організації і управління
виробництвом; рівнем розвитку ринкової інфраструктури. Взаємодія наведених
факторів викликає постійну зміну пропорцій в РЕСЕС. Еволюція РЕСЕС і подальша
її трансформація відбувається внаслідок єдності та боротьби двох сторін однієї
суперечності – усталеності та динамізму. Взаємодія усталеності і динамізму
викликає постійні зміни в структурі економіки, які прокладають собі шлях через
порушення структурної рівноваги. Рух від нижчого рівня рівноваги до вищого за
умов ринкової економіки супроводжується галузевими і структурними кризами.
Причини, що викликають ці кризи, обумовлені появою суперечності між потребою в
економічних ресурсах і можливістю їх отримання за умов даної структури РЕСЕС.
Досвід
розвинутих країн світу свідчить про визначальну роль наявності
національної стабілізаційної стратегії, яка виступає основним трансформаційним
орієнтиром для розвитку економіки регіонів та базується на макроекономічній
стабілізації, здійсненні кардинальних структурних реформ та реалізації політики
економічного зростання, які повинні мати системний характер. Водночас,
макроекономічна стабілізація створює передумови для прискорення структурних
реформ в регіонах, на базі яких відбувається поглиблення стабілізаційних
процесів і перехід від стадії кризи до стадій економічної стабілізації і
подальшого економічного зростання. Трансформація РЕСЕС передбачає здійснення
структурних змін, що передбачають створення більш досконалої та ефективно
функціонуючої регіональної системи, адаптації господарських структур до умов
економічної самостійності. Головним критерієм трансформації РЕСЕС повинні стати: забезпечення раціонального використання
наявних ресурсів та досягнення максимально можливих темпів економічного
зростання. Трансформація РЕСЕС, як складної економічної системи, визначається
на галузевому, мікроекономічному і територіальному рівнях. На галузевому рівні
трансформація полягає в оптимізації пропорцій розвитку галузей, в досягненні
оптимального співвідношення між обсягами виробництва та кінцевим попитом. Одним
з найважливіших напрямків структурної трансформації економіки є розвиток
виробництв, які орієнтуються на місцеві ресурси, або використовують у своїй
діяльності вторинну сировину. Для регіонів України вкрай важливо здійснення
стратегії ресурсозбереження, яке
забезпечить раціоналізацію природокористування та досягнення екологічної
безпеки регіонального розвитку. В свою чергу, ресурсозбереження і оздоровлення
природного середовища – дві сторони єдиного процесу досягнення
еколого-економічної збалансованості (стійкості) функціонування РЕСЕС.
Одним з магістральних напрямків реструктуризації
РЕСЕС є досягнення тісного зв'язку між виробничою і соціальною сферами.
Прискорення зростання питомої ваги сфери послуг у структурі суспільного
виробництва – це закономірний процес, характерний для всіх розвинутих держав.
Саме тому необхідно зосередити увагу на розвитку виробничої інфраструктури та
її елементів.
Глибока структурна трансформація повинна
охоплювати й мікро-рівень, на якому здійснюється модернізація підприємств,
орієнтована на запровадження організаційно-економічних, правових, технічних
заходів щодо реструктуризації підприємства, направленого на фінансове
оздоровлення підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної
продукції, підвищення ефективності виробництва. Серед найбільш ефективних
заходів щодо модернізації та реструктуризації підприємств, слід зазначити:
часткову або повну приватизацію, створення дочірніх підприємств, підвищення
ефективності маркетингу, комп'ютеризацію управління, підвищення рівня
кваліфікації персоналу, пошук інвестицій та інвесторів, залучення кредитів, які
здатні забезпечити зниження собівартості продукції, підвищення показників
прибутковості, збільшення ліквідності активів, розв'язання екологічних проблем.
Крім того, структурна перебудова РЕСЕС повинна
вирішити таку важливу проблему, як подолання невідповідності між трудовим і
природно-ресурсним потенціалом та просторовою організацією господарської
діяльності в регіонах. Оптимізація розміщення продуктивних сил регіону може
бути досягнута шляхом наближення виробництв до джерел сировини, палива,
споживачів; вирівнювання рівнів економічного розвитку районів; обмеження
розвитку екологічно небезпечних підприємств.
Успішна трансформація РЕСЕС значною мірою залежить
від правильності вибору пріоритетних напрямків. На нашу думку, вибір
пріоритетів трансформації РЕСЕС повинен враховувати всебічну збалансованість
економічних, екологічних, соціально-демографічних умов і факторів території,
необхідність ефективного використання природно-ресурсного потенціалу,
впровадження сучасних технологій, розширення економічної самостійності регіону,
ринкових механізмів саморегулювання процесів, направлених на підвищення
конкурентоспроможності регіональної та загалом національної економічної
системи.