Экономические науки/14.Экономическая теория

 

асп. Плєшакова О.А.

КНУ імені Тараса Шевченка, кафедра економічної теорії

асп. Плєшакова Н.А.

КНУ імені Тараса Шевченка, кафедра фінансів

 

Теоретико-методологічні основи управління структурою капіталу акціонерного товариства

 

У розвитку економіки України корпоративний сектор набуває все більшого значення. Переважна більшість підприємств корпоративного типу функціонують у вигляді акціонерних товариств. Акціонерний капітал підприємств виконує основні функції щодо акумуляції ресурсів та служить основою для інтеграційних процесів. В той же час в Україні у зв’язку з реформуванням відносин власності та формуванням корпоративних відносин акціонерний капітал не завжди виконую родову притаманну йому функцію залучення ресурсів, а виступає засобом контролю над акціонерними товариствами та перерозподілу власності. Тому вітчизняні акціонерні товариства не завжди мають оптимальну структуру акціонерного капіталу та відповідну ринкову капіталізацію.

У роботах вітчизняних учених, зокрема: В.Базилевича, Д.Баюри, А. Гальчинського, В. Гейця, Є. Григоренка, В. Дементьєва, В. Євтушевсього, Ю. Єханурова, П. Єщенка, А. Задої, Ю. Лупенка, В. Мандибури, І. Малого, М. Маліка, О. Мендрула, О. Мозгового, О. Кузьміна, Г. Назарової, П. Леоненка, В. Осецького, Є. Панченка, Ю. Петруні, Н. Слободяника, Г. Семенова дослідженню структури акціонерного капіталу приділяється все більше уваги. Однак, розв’язання проблеми формування оптимальної структури акціонерного капіталу потребує подальшого розгляду та доопрацювання.

До сьогодні в економічній літературі не існує однозначності у трактуванні категорії «структура капіталу»: є декілька визначень цієї категорії. Класичне формальне визначення зводиться до такого: структура капіталу акціонерного товариства – це комбінація цінних паперів. За цим визначенням припускається, що акціонерне товариство фінансує свою діяльність за рахунок емісії цінних паперів і подальшого їх продажу зовнішнім інвесторам. На практиці багато економістів розглядають під структурою капіталу співвідношення власних та залучених фінансових ресурсів, що використовуються акціонерними товариствами у процесі своєї діяльності. На переконання М.Б. Рудика в сучасних умовах необхідно використовувати більш чітке визначення, яке має враховувати усі можливі джерела фінансування. Тому структуру капіталу часто визначають як «сукупність джерел фінансування, які використовує окрема корпорація». Завдання менеджменту корпорації полягає в тому, щоб знайти таку комбінацію цінних паперів (джерел фінансування), при якій ринкова вартість корпорації була б максимальною [5].

Аналіз літературних джерел дає змогу визначити термін «оптимізація структури капіталу» як співвідношення між власним і позиковим капіталом, за якого акціонерне товариство отримує максимальний прибуток і має максимальну рентабельність. На думку В.О. Подольської та О.В. Яріш оптимізація структури капіталу «..це таке співвідношення між власним і позиковим капіталом, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між дохідністю та фінансовою стійкістю підприємства» [4]. Таким чином, в економічній літературі мають місце різні думки щодо визначення оптимальної структури капіталу. Але вирішення цього питання потребує комплексного підходу.

Сучасна теорія структури акціонерного капіталу бере свій початок з 1958 року, коли було опубліковано відому роботу у сфері корпоративних фінансів Ф. Модельяні та М. Мїллера «Витрати на залучення капіталу, корпоративні фінанси ї теорія інвестування» [9]. Автори якої стверджували, що структура капіталу жодним чином не впливає на його ринкову вартість. Проте сучасні дослідники з цим не згодні. Вони вважають, що структуру капіталу можна оптимізувати, якщо врахувати окремі його складники.

У фаховій економічній літературі фахівці виділяють такі основні моделі структур капіталу акціонерних товариств. Зокрема, стаціонарного співвідношення; асиметричної інформації; агентських витрат; корпоративного контролю та стейкхолдерів [8].

Прихильники моделі стаціонарного співвідношення стверджують, що оптимальною є така структура капіталу корпорації, за якої приведена вартість «податкових щитів» повністю покриває приведену вартість банкрутства (податковий щит – це наявність у акціонерного товариства певних податкових пільг і преференцій, зазвичай, за рішенням уряду та органів місцевої влади). Моделі оптимальної структури капіталу, в основу яких покладено асиметричність розподілу інформації, поділяють на інвестиційні, в яких структура капіталу використовується керівництвом компанії для підвищення ефективності реалізації інвестиційних проектів, та сигнальні, при яких як сигнали виступають емісії цінних паперів.

В інвестиційних моделях структура капіталу використовується менедже­рами для підвищення ефективності фінансування інвестиційних проектів акціонерних товариств. Менеджери враховують ту обставину, що інвестори через інформаційні асиметрії очікують недооцінку або ж переоцінку потоки прибутку. Сигнальні моделі передбачають те, що інвестори орієнтуються на рішення менеджерів щодо емісії цінних паперів.

Однією із перших інвестиційних моделей асиметричної інформації е теорія ієрархії, яку активно відстоював у своїх роботах Г. Дональдсон. За цією теорією корпорації у своїх фінансових рішеннях користуються чотирма умовами: 1) корпорації встановлюють плановий коефіцієнт дивідендних виплат; 2) корпорації використовують внутрішні джерела фінансування; 3) якщо ж корпорації все ж таки необхідно залучити зовнішні ресурси фінансування інвестиційних прое­ктів, то вона у першу чергу випускатиме облігації або проводитиме ви­пуск привілейованих акцій і лише в крайньому випадку — здійснювати­ме емісію цінних паперів (простих іменних акцій); 4) якщо вхідні потоки грошових коштів перевищують вихідні, то корпорація спрямовує надлишок прибутку на погашення поточних боргових зобов'язань або ж вкладає кошти у високоліквідні цінні папери і лише після цього збіль­шує дивідендні виплати. Таким чином, у відповідності з теорією ієрархи всі компоненти дефіциту бюджету виступають у ролі екзогенних до того часу, поки корпорація спроможна емітувати боргові інструменти [3].

Агентські моделі базуються на відносинах між акціонерами та мене­джментом акціонерного товариства. їх можна охарактеризувати як кон­тракти, у відповідності з якими один індивідуум (принципал) або кілька Індивідуумів наймають іншого індивідуума (агента) для виробництва певних послуг, яке пов'язане із делегуванням права контролю агенту над власністю. [8].

Отже,оптимальна структура капіталу являє собою співвідношення між зобов’язаннями та власним капіталом акціонерного товариства, яке збільшує величину власного капіталу акціонерного товариства і, як наслідок, – прибутки його акціонерів [2].

Висновки

Дослідження теорій структури капіталу дали змогу зробити висновок, що під час прийняття управлінських рішень або розроблення фінансової політики акціонерного товариства необхідно формувати таку структуру капіталу, яка б за найнижчої ціни збільшувала ринкову вартість акціонерного товариства. Як бачимо, в основі охарактеризованих вище моделей лежать суперечливі погляди щодо можливої оптимізації структури капіталу акціонерного товариства. Без сумніву, визначення оптимальної структури капіталу, за якої б вдалося досягти максимальної вартості компанії на фінансовому ринку за мінімальної ціни капіталу, є одним з найважливіших управлінських питань. Виділення основних етапів оптимізації структури капіталу покликане частково вирішити це завдання. Однак, розв’язання проблеми формування оптимальної структури акціонерного капіталу потребує подальшого розгляду та доопрацювання.

 

Література:

1.    Cлободяник Н.П. Структура капіталу акціонерного товариства та фактори, що її визначають // Економіка України: сучасні проблеми капіталотворення та напрями інтеграції в світове господарство: Збірник доповідей Всеукр. наук.-практ. конф. – м. Умань, УДПУ, 2009. – С.58−59 с.

2.    Баюра Д.О. Система корпоративного управління в Україні: стан та перспективи розвитку: монографія/ Д.О.Баюра// - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. – 288 с.  

3.    Бланк, И. А. Управление формированием капитала / И. А. Бланк. – К.: Ника-Центр,2000. – 512 с.

4.    Подольська, В. О. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / В. О. Подольська, О.В. Яріш. –К. : Центр навч. л-ри, 2010. – 488 с.

5.    Рудык Н.Б. Структура капитала корпораций: теория и практика / Н.Б. Рудык. — М.: Дело, 2004. — 272 с.

6.    Семенов Г.А. Оптимізація структури капіталу/ Г.А. Семенов, А.В. Пелешко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2010. – № 4. – С. 164–170.

7.    Семенов Г.А. Побудова моделі ефективного управління структурою капіталу/ Г.А. Семенов, А.В. Мелешко // Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки. – 2010. – № 2 (6). – С. 78–83.

8.    Цінні папери : підручник / В.Д. Базилевич, В.М. Шелудько, Н.В. Ковтун та ін.; за ред. В.Д. Базилевича. — К. : Знання, 2011. 1094с. 

9.    Modigliani F. The Cost of Capital, Corporation Finance and the Theory of Investment / F. Modigliani, M. Miller // American Economic Review. Vol. 48, 1958. — Р. 261–297.