Бєлозерцев В.С.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

Товарний кредит в контексті формування

кредитної політики підприємств

В сучасних умовах господарювання розвиток кредитних відносин між підприємствами вийшов на новий рівень еволюційних перетворень. Для сучасних умов господарювання в Україні характерна експансія кредитних відносин та їх проникнення у всі сфери економічного та соціального життя. Спостерігається стабільне збільшення частки кредитних операцій між підприємствами в загальній структурі руху позикового капіталу (Рис 1.). Це свідчить про якісну перебудову економічних відносин, що базуються на кредиті.

Рис. 1. Світові потоки капіталу за типами ( Джерело: розраховано за даними McKinsey Global Institute [5]; International Monetary Fund [4]; UNCTAD [6])

Таким чином, в сучасних умовах товарне (комерційне) кредитування стає головним фінансовим інструментом збуту продукції в оптовій ланці. Проте властива комерційному кредиту загроза порушення ланцюгової платіжної залежності в процесі купівлі-продажу товару обумовлює пошук додаткових інструментів впровадження ефективної кредитної політики підприємств та управління процесами формування кредитної політики підприємств.

Кредитну політику підприємства можна визначити, як складову фінансової політики підприємства, що характеризується сукупністю методів, принципів, процедур взаємодії з покупцями відносно реалізації активів чи послуг з відстрочкою платежу та системою інструментів управління дебіторською заборгованістю з урахуванням факторів макро- та мікросередовища, метою якої є регулювання та узгодження інтересів підприємства та контрагентів і забезпечення фінансової стійкості підприємства у довгостроковій перспективі.

Можна виокремити основні функції кредитної політики підприємств: функція забезпечення цілісності та фінансової стабільності підприємства; управлінська та регулятивна функції; функція мобілізації та підвищення ефективності загальної діяльності підприємства; функція раціоналізації.

Стабілізація економіки і зростання конкурентної боротьби між підприємствами, що виробляють аналогічну продукцію, обумовилює необхідність переходу від інтуїтивної кредитної політики до чіткої формалізації її принципів, механізмів та процедур.

На наш погляд, товарний кредит слід визначати як комплекс організаційно-економічних та фінансових відносин, що виникають в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) та/або їх переміщення по торгівельному ланцюгу, починаються в момент прийняття рішення про реалізацію товарів (робіт, послуг) з відстрочкою платежу та закінчуються повним погашенням заборгованості позичальником.

Слід зазначити, що дебіторська заборгованість, як наслідок кредитної операції, є однією з найважливіших складових кредитних відносин, один з елементів для розрахунку показників результативності кредитних відносин.. ЇЇ розмір та якість значною мірою залежить від обраної в організації політики відносно покупців продукції. Дебіторська заборгованість у більшості випадків виникає в наслідок кредитної активності підприємства. Отже, кредитна політика підприємства повинна розглядатися з огляду на дебіторську заборгованість, як результат товарного кредитування. Ключовий показник ефективності кредитної політики підприємства – розмір та частка простроченої дебіторської заборгованості.

Важливим питанням є визначення факторів впливу на прострочення товарних кредитів. Складність класифікації полягає у різноманітності факторів, що впливають на кредитні відносини між підприємствами. Аналіз літературних джерел по даному питанню виявив відсутність однозначного трактування факторів, що впливають на ці процеси. Негативним явищем у науковому просторі щодо досліджуваних питань є те, що автори у рамках своїх досліджень приділяють поглиблену увагу окремим групам факторів, обходячи стороною або згадуючи мимохідь інші. З огляду на це нами переглянута та запропонована власна система факторів, провідну роль в якій займають економічні фактори, вплив яких можливо оцінити кількісно.

В розробленій нами системі факторів виділяються фактори макросередовища та фактори мікросередовища (фактори близького оточення, внутрішні фактори). Таким чином, математично взаємодію вищезазначених груп факторів нами запропоновано описати у вигляді дворівневої моделі. Перший рівень описує взаємозв’язок кількісно вираженого інтегрального показника факторів макросередовища, що впливають на формування кредитної політики підприємств та кредитні взаємовідносини між підприємствами, і факторів, що обумовлюють його. Фактори макросередовища опосередковано, через найближче оточення підприємства та його внутрішні процеси, впливають на кредитну політику даного підприємства, що є другим рівнем запропонованої моделі. Запропонований математичний опис взаємодії факторів продовжує і розвиває ідею так званої «методології вузької бази», суть якої полягає в тому, що провідна роль в загальній ефективності системи належить первинним її елементам. Іншими словами, показники ефективності функціонування окремих суб’єктів господарювання у своїй сукупності впливають на певні макропоказники. При існуванні вищезазначеного механізму існує зворотній вплив, тобто макрофактори в свою чергу впливають на ефективність функціонування кожного окремого суб’єкта господарювання.

Таким чином, виникає необхідність дворівневого, взаємопов’язаного управління процесами товарного кредитування як на рівні окремого підприємства, так і на рівні держави в цілому.

Механізм формування кредитної політики підприємств має передбачати взаємодію наступних елементів, зокрема:

· параметри товарного кредиту;

· поточний контроль фінансового стану підприємства та структури дебіторської заборгованості (з метою підтримання ефективності застосування обраної кредитної політики);

· фактори, що впливають на прострочення товарних кредитів (фактори макросередовища; фактори мікросередовища, що у свою чергу поділяються на фактори близького оточення та внутрішні фактори);

· кількісні та якісні характеристики кредитної політики підприємств.

З’ясовано, що необхідність існування кредитної політики підприємства пов’язана з пошуком компромісного рішення між ризиком та прибутковістю. Оптимальний обсяг наданих товарних кредитів, як результат застосування певного типу кредитної політики підприємства, визначається порівнянням виграшів, які підприємство розраховує отримати при певному рівні інвестованих у дебіторську заборгованість коштів, з витратами, котрі воно буде нести для цього.

В дослідженнях, проведених автором, обґрунтовані теоретико-методичні основи визначення макроекономічних факторів та прогнозування їх впливу на прострочення товарних кредитів підприємств шляхом проведення кореляційно-регресійного аналізу, в якому результуючою ознакою обрана частка простроченої дебіторської заборгованості за товари в загальному обсязі дебіторської заборгованості даного виду, як один з ключових показників ефективності кредитної політики підприємств, що дає змогу оцінювати та прогнозувати ефективність реалізації кредитної політики підприємствами на макрорівні. В результаті аналізу були виділені фактори, що оказують найбільший вплив на прострочення товарних кредитів. [2]

Таким чином, були визначені основні економічні явища та показники, які в певних умовах суттєво впливають на кредитні відносини між підприємствами [2]. Доведено, що забезпеченість обслуговування ВВП певною грошовою масою оказує суттєвий вплив на динаміку частки прострочених товарних кредитів, наданих підприємствами України. При зниженні співвідношення грошового агрегату М^2-1 (строкові депозити) та ВВП, спостерігається зростання частки прострочених боргів за товарними кредитами в економіці України. Забезпеченість економіки України кредитними ресурсами оказує суттєвий вплив на динаміку частки простроченої дебіторської заборгованості між підприємствами України. При рості процентних ставок за кредити, спостерігається зростання частки прострочених боргів в економіці України. При зростанні частки вимог банків за кредитами у ВВП спостерігається зворотна тенденція.

Слід перелічити ключові моменти, що впливають на кредитні відносини та формування кредитної політики підприємств:

– ситуація у сфері постачання сировини для виробничих підприємств;

– особливості експортно-імпортних операцій;

– трансформація форматів роздрібної торгівлі. В залежності від формату торгівельної точки, що безпосередньо контактує з кінцевим споживачем, складаються певні кредитні відносини між виробником (представником виробника) та торгівельною організацію. Трансформація форматів роздрібної торгівлі, що є характерною рисою «суспільства споживання», негативно впливає на кредитні відносини в економіці. Відстрочка платежу, в залежності від розміру торгівельної мережі, коливається у середньому від 14 до 60 діб [1]. Таке положення з товарним кредитуванням торгівельних мереж викликає диспропорції розвитку окремих галузей.

– великі терміни та особливі умови товарного кредитування для великих роздрібних операторів [1]. Негативний моментом цього є створення умов для зловживань з податком на додану вартість. Фактично, реципієнт таких товарних кредитів, накопичуючи залишки нереалізованого товару, мінімізує зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у бюджет;

– відсутність регулюючих норм в господарському та податковому законодавстві для ліквідації окреслених вище проблемних моментів у діяльності мереж роздрібної торгівлі.

Автором пропонується удосконалення методичного підходу щодо оптимізації кредитного портфелю підприємства на основі моделювання структури дебіторської заборгованості за товари з огляду на групування контрагентів за критеріями точності прогнозування своєчасного погашення заборгованості, обсягу реально отриманого прибутку в грошовій формі від кредитних операцій, прибутковості кредитних операцій, в якому, на відміну від існуючих підходів, враховуються як мікроекономічні, так і макроекономічні фактори впливу на динаміку частки прострочених товарних кредитів, що дає можливість комплексної побудови кредитної політики підприємства. [3]

Результати дослідження можуть стати вагомим вкладом в процес реформування економіки держави, і, оскільки досліджувана проблема в сучасних умовах господарювання є однією з ключових проблем, що стоїть як перед підприємствами, так і перед державою, реалізація розробленого комплексу рекомендацій дозволить значно прискорити процес виходу держави на наступний рівень економічного розвитку.

Література:

1. Алексеева А. Ритейл / А. Алексеева, Д. Карпенко, В. Опанасенко // Комп&ньон. – 2008. – №15. – С. 8.

2. Бєлозерцев В. С. Аналіз впливу макроекономічних факторів на дебіторську заборгованість та взаєморозрахунки між підприємствами / В. С. Бєлозерцев // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». – 2011. – Т.19, №10/1. – С. 170–178.

3. Бєлозерцев В. С. Економіко-математичне моделювання оптимальної структури дебіторської заборгованості підприємства за товари / В. С. Бєлозерцев // Економіст. – 2011. – №9. – С. 68–71.

4. International financial Statistics / International Monetary Fund – Режим доступу : www.imfstatistics.org.

5. Mapping global Capital Markets. Fourth Annual Report 2008 / McKinsey Global Institute – Режим доступу www.mckinsey.com/mgi/publications/mapping_global/index.asp.

6. Wold Investment Report 2007 / UNCTAD – Режим доступу : www.un-ngls.org/site/article.php3?id_article=357.