Зосимова
Жанна Сергіївна
аспірант
Харківський
національний економічний університет
ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД ЗОВНІШНІХ ЗОНАЛЬНИХ ТА ВНУТРІШНІХ ЗОНАЛЬНИХ ФАКТОРІВ СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ
ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ
При розробці антикризової стратегії підприємства в умовах
нестабільного
зовнішнього середовища слід мати на увазі
вплив таких зовнішних чинників[13,190]:
-
економічні, соціальні, політичні, регулюючі та суспільні.
-
особливості галузі, в якій працює підприємство (привабливість і рівень
конкуренції, стадія життєвого циклу і структура галузі)
- можливості й загрози зовнішнього середовища, рівень
його мінливост
До середовища непрямої дії відносяться
такі чинники, які справляють непрямий вплив на підприємство і на які
підприємство або не може впливати взагалі або має незначний вплив[1].
До основних чинників середовища
непрямого впливу можна відносяться економічні, політичні,технологічні,
міжнародні,географічні, демографічні, соціальні чинники [2].
Фактори , які
визначають антикризову стратегію, є велика кількість і, окрім того, вони можуть
змінюватися під впливом змін як усередині галузі підприємства, так і зовні.
Набір цих факторів повинен бути індивідуальним та залежить від внутрішніх
можливостей підприємства протидіяти кризовим ситуаціям і сприяти реалізації
антикризових заходів, які передбачені в антикризовій стратегії. Аналізування
літературних джерел, а також власні дослідження функціонування вітчизняних
машинобудівних підприємств дозволили поділити сукупність факторів, які
визначають антикризову стратегію на зовнішні і внутрішні зональні фактори.
Фактори, які визначають антикризову
стратегію машинобудівного підприємства : 1.Зовнішні зональні фактори (Фактори
макросередовища (оточення): Політичні (політична нестабільність, недосконалість
законодавства в сфері регулювання державою підприємницької діяльності, державне
регулювання кризовими явищами); Правові (антикризове регулювання, правове
регулювання кризовими явищами): Економічні (регулювання податків, грошової
маси, загальний спад виробництва в країні);Соціально – культурні (традиції,
життєві цінності, менталітет керівництва, соціальні конфлікти, соціальна
дестабілізація суспільства, невисокий рівень ділової культури);Рівень розвитку
науки і техніки (низькі видатки держави на розвиток науки і техніки, низький
технічний і технологічний рівні, застарілі технології, недостатність
капіталовкладень у наукомісткі виробництва); Екологічні (екологічні явища, стан
і охорона навколишнього середовища, реалізація екологічних програм); Міжнародне
оточення (міжнародні організації на рівні держав і підприємств, міжнародні
угоди). Фактори конкурентного середовища: Покупці (рівень платоспроможності,
низька договірна дисципліна); Постачальники (ненадійність постачальників,
залежність від постачальників, затримки поставок); Конкуренти всередині галузі
(посилення конкуренції всередині галузі, недосконала конкурентна боротьба);
Потенційні нові конкуренти (висока ймовірність появи нових конкурентів); Товари
– замінники (зростання пропозиції товарів – замінників, товарів з кращими
конкурентними характеристиками);
2.Внутрішні зональні фактори (Фактори загального стану підприємства:
Фінансові можливості підприємства (наявність дефіциту власних коштів, спад
виробництва); Конкурентоспроможність підприємства (низька
конкурентоспроможність продукції, низький технологічний рівень виробництва,
недосконала система збуту, незадовільний фінансовий стан підприємства);
Ефективність поточної стратегії (невчасне реагування на сигнали появи кризових
явищ, відсутність плану заходів виходу підприємства з кризової ситуації,
відсутність стратегічний і тактичних дій); Фактори ризику (загальна
нестабільність соціально – економічної ситуації, низька правова культура, поява
нових технологій, рівень управління підприємством). Фактори антикризового
управління (кризового стану) підприємством: Професіоналізм антикризового
управління (наявність професійних знань і навичок, які відображають особливості
антикризового управління, проведення спеціальної підготовки управлінських
кадрів з метою отримання досвіду і розвитку мистецтва управління в критичних
ситуаціях); Мистецтво антикризового управління (проведення психологічного
тестування менеджерів з метою відбору тих, хто спроможний миттєво реагувати на
кризові явища і управляти в екстрених ситуаціях); Методологія розроблення
ризикових рішень (розроблення якісних управлінських рішень, основними
принципами яких є своєчасність, повнота відображення проблеми, конкретність,
організаційна значущість); Наукове аналізування і прогнозування тенденцій (аналізування усіх проявів наближення кризи або її наявності);
Корпоративність (інтегрування усіх ділових, соціально – психологічних і
організаційних відносин в організації); Лідерство (стиль роботи в умовах антикризового
управління); Оперативність і гнучкість управління, фактор часу (здійснення
швидких і рішучих дій, оперативних заходів, змін, адаптації до умов кризи);
Стратегія і якість антикризових програм (необхідність здійснення змін стратегії
управління і розроблення спеціальних програм
антикризового розвитку); Людський фактор (персонал, цінності, мотивація,
створення антикризової команди); Система моніторингу кризових ситуацій
(здійснення дій по визначенню ймовірності і реальності настання кризи, які
необхідні для її своєчасного виявлення і розпізнавання)
За умови відсутності
ознак кризи увага зосереджується на внутрішніх зональних факторах, які
визначають внутрішній потенціал діяльності підприємства і базуються на методах
передбачення та подолання кризових явищ власними силами підприємства.
А за наявності
кризового стану відбувається миттєва реакція на зміни внутрішнього і
зовнішнього середовища підприємства. За таких умов оцінити пріоритетність
однієї групи зональних факторів чи зовнішніх, чи внутрішніх дуже важко, бо їх
вплив майже неможливо передбачити і він є дуже важливим для підприємства. Саме
тому дослідження факторів, що спричиняють і загострюють кризовий стан, не має
обмежуватися і класифікацією їх переліку.
Зовнішні зональні
фактори справляють опосередкований вплив на підприємство і їх майже неможливо
проконтролювати, а моніторинг дає змогу сформувати множину альтернативних
сценаріїв формування антикризової стратегії. Пропонується їх поділити на
фактори макросередовища (оточення) і конкурентного середовища. Внутрішні
зональні фактори справляють прямий вплив на формування антикризової стратегії,
її основну мету. До них рекомендовано віднести фактори загального стану
підприємства і фактори антикризового управління (кризового стану)
підприємством.
Фактори загального
стану підприємства – це внутрішні можливості, тобто його потенціал, який
використовується як у процесі стабільної діяльності, так і в умовах кризи.
Фактори
антикризового управління (кризового стану) підприємством мають пріоритетне
значення в процесі формування антикризової стратегії підприємства, оскільки
саме вони визначають ефективність усіх антикризових заходів, які закладені в
основі антикризової стратегії.
Вибір антикризової
стратегії підприємства повинен здійснюватися керівництвом на основі
аналізування факторів, що характеризують як його загальний стан з урахуванням
результатів аналізу портфеля бізнесу. До таких головних факторів доцільно
віднести: стан галузі і позиція в ній підприємства, мета і цілі підприємства,
інтереси та позиція вищого керівництва, фінансові ресурси підприємства, якість
персоналу, минулі зобов’язання підприємства, ступінь залежності від зовнішнього
середовища, часовий фактор.
Список використаної літератури
1.
Афанасьев
М.В., Селезньова Г.О. Стратегія підприємства: Навчально – методичний посібнік.
– Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. – 272 с. Укр. мова.
2.
Бобришева-Шкарлет Т.О. Наслідки виникнення кризових явищ у
фінансово-господарській діяльності підприємств //Сіверянський літопис,
2002.-№1.С.162-169