Кравченко О.Б.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків, Україна

Правова компетентність фахівця

Дослідження правової компетентності, як правило, проводилися в межах аналізу соціального управління й, в основному, присвячені були проблемі компетентності керівників. Однак, слід розглянути правову компетентність фахівця взагалі. Теоретична розробка проблеми правової компетентності найбільш відображена в працях зарубіжних дослідників. Так, у своїх працях Т. Парсонс обґрунтував диференційованість правової компетентності, її незалежність від традиції, досвіду й ціннісних орієнтацій [1, с. 462-478].

Цікаву інтерпретацію суті правової компетентності представлено в теорії «соціального простору» П. Бурдьє, яка зорієнтована на розуміння правової компетентності як перерозподілу правових ресурсів, які структурують ієрархію рівнів соціального управління [2]. У теорії соціального поля правова компетентність підтримується недостатнім впливом юридичного апарату, а залежить від відтворення в суспільстві колективних уявлень про правову безграмотність фахівців.

У статус інформації переводиться значення правової компетентності в працях таких дослідників, як П. Дракер [3] і Т. Стюарт [4], які зазначають, що правова компетентність досягається використанням правового знання як методології для отримання конкретних результатів, координацією діяльності високоспеціалізованої компетентності.

Проблеми громадянської компетентності було висвітлено X. Мюнклером, який під нею розуміє «сукупність кваліфікуючих передумов як для того, щоб реалізовувати права, так і для того, щоб виконувати обов'язки, які обумовлені статусом громадянства», стверджуючи, що більш чітке визначення цього поняття дозволило б вирішувати питання про присвоєння статусу громадянина мігрантам або про обмеження громадянських прав [5, с. 153-172].

У межах вітчизняного наукового досвіду, накопиченого в галузі дослідження правової компетентності, можна виділити праці В. Кудрявцева та Ж. Тощенко, у яких підкреслюється значення правової компетентності для соціальних інститутів.

Із правозастосуванням пов'язують правову компетентність В. Сирих та В. Казимирчук. Учені виділяють юридичний і соціальний механізми правового регулювання. Так, В. Сирих, досліджуючи правову компетентність, дійшов висновку про те, що ефективність правової компетентності залежить від здатності соціального управління задовольняти запити й потреби членів суспільства [6].

Значення правової компетентності особистості, і не лише для керівників, але й для фахівців будь-якої діяльності, у сучасних умовах розвитку суспільства, що характеризуються ускладненням правового законодавства, його розширенням, підвищується з кожним днем. Даний факт відзначають сучасні дослідники, підкреслюючи значущість компетентності не лише в професійній, але й у позапрофесійній діяльності [7].

У концепції модернізації освіти правова освіта виступає пріоритетною.

У зв'язку з цим необхідно організувати навчання, спрямоване на формування не лише знань, але й певних професійних умінь, навичок і професійно-особистісних якостей фахівців, які будуть здатні реалізувати соціальне замовлення суспільства.

Вивчення суті професійної компетентності фахівця дозволяє зробити висновок про те, що правова компетентність є її підструктурою. Отже, правова компетентність є якісною характеристикою суб'єкта правовідносин, яка визначає високий рівень усвідомлення норм права, розвитку професійно важливих і особистісно ділових якостей і ціннісних орієнтацій, що відображають ступінь розвитку правових уявлень.

Отже, під правовою компетентністю фахівця можна розуміти таку його інтегральну професійно-особистісну характеристику, яка відображає високий рівень правових знань, умінь і навичок, і включає комунікативні здібності й особистісні якості фахівця, спрямовані на створення умов для правового регулювання професійної діяльності. Правову компетентність фахівця можна розглядати як готовність, яка полягає у здійсненні комплексу заходів з правової підтримки й захисту особистості.

Література:

1. Парсонс Т. Система координат действия и общая теория систем действия: культура, личность и место социальных систем / Т. Парсонс // Американская социологическая мысль: Тексты. / Под ред. В.А. Добренькова. – М.: МГУ, 1994. – 496 с.

2. Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье. – М.: Socio-Logos, 1993. – 333 с.

3. Drucker P.F. The Educational Revolution / P.F. Drucker // Etzioni-Halevy E., Etzioni A. (Eds.) Social Change: Sources, Patterns, and Consequences. – N.Y., 1973. – P. 236.

4. Stewart T.A. Intellectual Capital. The New Wealth of Organizations / T.A. Stewart. – N.Y.-L.: Doubleday / Currency, 1997. – 277 P.

5. Munkler H. Der kompetente Burger / H. Munkler // Ansgar Klein, Rainer Schmalz-Bruns (Hrsg.). Politische Beteiligung und Burgerengagement in Deutschland. – Bonn, 1997. – S. 153-172.

6. Сырых В.М. Социология права / В.М. Сырых. – М.: Юстицинформ, 2004. – 464 с.

7. Равен Дж. Компетентность в современном обществе. Выявление, развитие и реализация / Пер. с англ. / Дж. Равен. – М.: Когито-Центр, 2002. – 396 с.