Филологические науки / 7. Язык, речь, речевая коммуникация

Шенько М.М.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

Особливості функціонування висловлень-припущень

у різних статусно-рольових позиціях

Прагматика як розділ лінгвістики, що вивчає значення та особливості вживання мовленнєвих форм в залежності від конкретних ситуацій спілкування і характеру комунікантів, покликана не тільки виявити окремі зразки тих чи інших синтаксичних конструкцій, що вживаються в мовленні, але й визначити спільні закономірності їх функціонування. При цьому висловлювання розглядається як певний спосіб впливу на свідомість і поведінку реципієнта [Гак, c. 9].

Прагматичний розгляд мовного явища також передбачає його включення в систему стосунків 'мовець – слухач – об’єктивна дійсність'. Таким чином, вибір певної форми для вираження деякого значення зумовлюється як ситуативними, так і індивідуальними чинниками (вік, стать, психологічний стан, статусні стосунки).

Розглянемо декілька варіантів статусно-рольових позицій комунікантів:

1) керівник – підлеглий;

Наявність семи припущення є досить характерною рисою бесіди в формі «керівник - підлеглий» в деяких ситуаціях:

„Und Sie , Dr. Schreiber? Wie lautet Ihre Diagnose?“

„Auf Aneurysma – Verdacht. Ich finde, es sprechen ein paar gute Gründe dafür. Nach dem EKG ist die ganze Vorderwand des Herzens betroffen. Daraus könnte sich sehr wohl ein Aneurysma entwickeln, meine ich.“

„Nicht schlecht“, murmelte Tressborn. “Gut überlegt und doch eine Fehldiagnose“ (Frank, S. 8)

В наведеному прикладі лікар-початківець (підлеглий) доповідає своє бачення діагнозу хворого професору (керівник). Як ми бачимо, вся репліка доповідача побудована у формі висловлення-припущення, тобто інтенцією мовця є не тільки прагнення показати свої знання професору, але й дати зрозуміти, що він (молодий лікар), в свою чергу, очікує від професора оцінки та характеристики його суджень. Отже, тут ми спостерігаємо і передачу нового змісту і вплив на слухача. Прихований зміст цього судження можна відобразити так: «Я думаю так, але останнє слово за вами». Стратегічний задум мовця в даному випадку – створити собі сприятливий імідж (продемонструвати і свої знання і повагу до авторитету професора).

2) батько – син ;

В наступному прикладі батько, розмовляючи з сином, надає своїм судженням відтінку припущення для того, щоб його погляди щодо ситуації не виглядали як тиск на сина. З контексту ми бачимо, що він не поділяє синової позиції стосовно його наукової роботи. А за допомогою висловлень у формі припущення він реалізує свою інтенцію – спонукати сина задуматися, чи на вірному він шляху:

„Und du bist sicher, dass du recht hast?“ fragte der Vater.

„Ja“, sagte der Sohn, „ziemlich.“

„Hoffentlich nimmt er die Arbeit überhaupt an“, sage der Vater.

„Muss er“, sagte der Sohn, „sonst wäre er kein Wissenschaftler.“ (Hohler, S. 37)

Обраний прийом допомагає уникнути категоричності суджень, що запобігає виникненню «гострих кутів» у спілкуванні батьків і дітей.

Розглянемо ще один приклад:

„Halb neun“, sagte der Vater mit einem Blick auf die Armbanduhr, „Das wird zu spät.“ (Hohler, S. 51)

Посередництвом даного мовленнєвого акту батько відмовляє сину у продовженні гри. Тут припущення виконує пом’якшувальну роль: тато дає зрозуміти дитині, що гру пора закінчувати, уникаючи при цьому твердої відмови.

3) особи, які пов’язані дружніми стосунками;

У процесі спілкування людей, пов’язаних дружніми стосунками, можуть виникати ситуації, коли при потребі висловити своє судження з приводу того чи іншого явища, вони вдаються до висловлень-припущень з жартівливим відтінком, що дозволяє їм уникнути небажаної реакції з боку слухача, коли повідомлення може бути висловлене з метою, зробити зауваження чи піддати критиці:

Mir deucht, dein Unterbewusstsein hat sich eingeschaltet und ließ dich das Grün übersehen. Du zögerst, mein Sohn! Aber es gibt kein Zurück mehr. (Hohler, S. 4)

Ще один приклад висловлення-припущення з жартівливим відтінком, але тут уже інтенція мовця (Гюнтера) застерегти адресата (Георга) від потрапляння у якісь неприємні ситуації:

„Du bist unverbesserlich, Georg“, seufzte er. „Dein Idealismus wird uns noch in weitaus ungemütlichere Situationen als die jetzige bringen, fürchte ich.“ (Larsen, S. 4)

4) вищий ↔ нижчий соціальний статус;

У наступному прикладі співрозмовники мають різний соціальний статус –дружина професора (Данні) і медсестра, яка працює у того ж професора (Кора):

„Mein Mann hat nicht gesagt, ob er zum Essen nach Hause kommen wird, Oberschwester Cora?“

„Nein, gnädige Frau. Ich bedaure, daß ich Ihnen keine Auskunft geben kann. Allerdings habe ich den Herrn Professor seit der Visite nicht mehr gesprochen.“

„Liegt ein dringender Fall vor?“

„Allerdings, gnädige Frau.“

„Dann wäre es also durchaus möglich, daß mein Mann nicht zum Essen kommt?“

„Es wäre möglich, gnädige Frau.“ (Frank, S. 12)

З контексту ми знаємо, що Данні зацікавлена в тому, щоб її чоловік не прийшов додому на обід. Тому Кора, яка не може надати точну інформацію, але бажає догодити дружині її керівника, будує репліку – відповідь у формі, яка віддзеркалює припущення Данні, що дає їй можливість як уникнути небажаної категоричності у судженні щодо ситуації, так і «підіграти» своїй співрозмовниці.

5) колегіальні стосунки;

При обміні думками, колеги, висловлюючи свої судження, часто актуалізують їх у формі припущення, для того, щоб співрозмовник міг інтерпретувати їх лише як гіпотези. При цьому, мовець дає зрозуміти адресату, що він не категоричний у своїх судженнях, чим виражає готовність як вислухати, так, можливо, і прийняти позицію співрозмовника:

„Dann wäre es theoretisch also möglich, dass er schon längere Zeit Beschwerden gehabt hatte, dass er deshalb auf seinen geliebten Sport verzichtete – es aber nicht zugab?“

„Theoretisch besteht diese Möglichkeit, Herr Professor. Aber es ist eine Vermutung.“

„Und die wird wahrscheinlich stimmen“, äußerte Professor Tressborn. ( Frank, S. 10)

Ще приклад:

„Zu 90%“, ergänzte Sandra, „also: Ich nehme an, dass die spalten durch das Erdbeben entstanden sind. Das wissen wir deshalb nicht genau, weil Roland unmittelbar vor dem Erdbeben nicht da war, theoretisch wäre es möglich, dass du deine zwei Finger schon vor dem Beben hättest hineinstecken können, wahrscheinlicher ist für mich jedoch das andere. Wenn aber die Spalten seither mehr als doppelt so breit geworden sind, dann ist das eine wirkliche Erdbewegung, und woher die kommt, weiß ich auch nicht.“

„Und du glaubst nicht, dass hier noch etwas bevorsteht?“ fragte Thomas.

„Könnt ich mir schon vorstellen, doch“, sagte Sandra. (Hohler, S. 132)

Наведені вище приклади мовленнєвих актів з модальністю припущення, які реалізуються в комунікативній ситуації «обмін судженнями в середовищі колег», об’єднують повідомлення нового змісту з вираженням готовності до сприйняття іншої думки стосовно обговорюваного ними явища.

Аналіз впливу індивідуальних чинників (вік, статус, родинні, професійні стосунки) у різноманітних статусно-рольових ситуаціях показав нам, що вибір мовцями висловлень у формі припущення допомагає їм реалізувати різноманітні стратегії, втілити свої задуми стосовно впливу на слухача. Це може бути вираження поваги до слухача, м’яка форма відмови, спонукання обдумати ситуацію, що склалася, критика, або застереження з відтінком іронії, бажання догодити, готовність прийняти точку зору співрозмовника та ін.

Спільною рисою висловлень-припущень з різноманітною ілокутивною спрямованістю є те, що вони, в більшості випадків, надають судженням м’якого, некатегоричного характеру, що є сприятливим середовищем для встановлення комунікативної сумісності як готовності й уміння партнерів комунікації співробітничати, створювати невимушену атмосферу взаємного задоволення спілкуванням, психологічної комфортності. Саме це обумовлює таке широке використання даних конструкцій у різних комунікативних ситуаціях.

Література:

1. Гак В. Г. К типологии функциональных подходов к изучению языка / В. Г. Гак // Проблемы функциональной грамматики. — М. : Наука, 1985. — С. 5—16.

2. Frank S. Dr. Frank und schöne Verführerin. – Bergisch Gladbach: Bastei Verlag, 1999 – 225 S.

3. Hohler F. Der neue Berg. – Frankfurt am Main: Luchterhand Literaturverlag, 1989. – 380 S.

4. Larsen V. Was steht zwischen uns? – Hamburg: Martin Kelter Verlag, 2001. – 265 S.