Крюковська О.А., Жаворонкова Н.В.
Дніпродзержинський державний
технічний університет
Мета атестації робочого міста полягає у визначенні
всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, які шкідливо
впливають на працівника, шляхів їх усунення або послаблення їх дії.
З метою послаблення негативних факторів
необхідно розробляти колективні та індивідуальні заходи по забезпеченню
нормативних умов по охороні праці (розподіл обов’язків між службами, посадові
обов’язки).
Для правильної оцінки ефективності
функціонування робочого місця необхідно комплексно розглянути забезпечення
робочого місця основними елементами виробництва і їх використання за той або
інший період. Вирішення цього завдання сприяло б установленню динамічної
рівноваги між основними виробничими фондами і робочою силою на промислових
підприємствах, допомогло б розв’язати проблему збалансованості кількості
робочих місць і робочої сили.
Проте завдання статистики праці у вирішенні
даної проблеми полягає не тільки в організації обліку робочих місць, а й у
кількісній оцінці кожного функціонуючого робочого місця, у визначенні
співвідношень між сукупною робочою силою і масою застосовуваних засобів
виробництва на робочих місцях, виявленні неефективних робочих місць на
промислових підприємствах.
З цією метою повинна проводитися атестація
робочого місця. Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях,
установах незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес,
використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами
шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на
стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в
майбутньому.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1
серпня 1992 р. № 442 визначено Порядок проведення атестації робочих місць за
умовами праці і Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць
за умовами праці.
Атестація робочих місць за умовами праці – це
комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу,
супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і
працездатність працівників у процесі трудової діяльності. Періодичність такої атестації
встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу
за 5 років.
Основна
мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим
ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови
праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в
несприятливих умовах.
Правовою
основою для проведення атестації є чинні законодавчі й нормативні акти з питань
охорони і гігієни праці, списки виробництв, робіт, професій і посад, що дають
право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно
від умов праці.
Атестації
підлягають робочі місця, на яких технологічний процес, обладнання,
використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами
шкідливих і небезпечних факторів.
Атестація
робочих місць передбачає: 1) виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих
факторів та причин їх виникнення; 2) дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого
середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; 3) комплексну оцінку факторів виробничого
середовища і характеру праці щодо відповідності їх вимогам стандартів,
санітарних норм і правил; 4) обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії
за шкідливими умовами праці; 5) підтвердження або встановлення права працівників на пільгове пенсійне
забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і
компенсації залежно від умов праці; 6) перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт,
професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення; 7) розв'язання спорів, які можуть виникнути
між юридичними особами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці, пільг
і компенсацій; 8) розроблення
комплексу заходів по оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і
оздоровлення трудящих; 9) вивчення
відповідності умов праці рівневі розвитку техніки і технології, удосконалення
порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій [3].
Робоче
місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу на працівників всіх
факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною
класифікацією праці (розділ I Карти умов праці), сукупних факторів технічного і організаційного рівня
умов праці (розділ II Карти умов праці), ступеня ризику пошкодження здоров'я.
На
основі комплексної оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці: 1) з особливо шкідливими та особливо
важкими умовами праці; 2) зі
шкідливими і важкими умовами праці; 3) зі шкідливими умовами праці. Ці дані заносять до розділу III Карти.
За
результатами атестації визначаються невідкладні заходи на поліпшення умов і
безпеки праці, для розроблення і впровадження яких не треба залучати сторонні
організації і фахівців (розділ IV Карти умов праці). З результатами атестації ознайомлюють працівників, зайнятих на
робочому місці, що атестується.
За результатами атестації складається
перелік: робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких
підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством; робочих
місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується
встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно з ст. 26
Закону України “Про підприємства”, і ст. 13 Закону України “Про пенсійне
забезпечення”; робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно
здійснити першочергові заходи по їх поліпшенню [5].
Для організації і проведення атестації
керівник підприємства видає наказ, в якому: визначає основу і завдання
атестації; затверджує склад, голову і секретаря постійно діючої атестаційної
комісії, визначає її повноваження, у разі потреби - склад цехових (структурних)
атестаційних комісій; встановлює терміни і графіки проведення підготовчих робіт
у структурних підрозділах підприємства; визначає взаємодію із зацікавленими
державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці,
санітарно-епідеміологічною службою); визначає проектні, науково-дослідні
установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробленні заходів
по усуненню шкідливих виробничих факторів.
До
складу атестаційної комісії рекомендується вводити головних спеціалістів,
працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів
охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій.
Атестаційна
комісія виконує наступні функції: здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за
проведенням роботи на всіх етапах; формує всю потрібну правову і
нормативно-довідкову базу і організує її вивчення; визначає і залучає у
встановленому порядку потрібні організації до виконання спеціальних робіт;
організує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з
урахуванням його експлікації, визначає межу робочих місць (робочих зон) та
надає їм відповідний номер; складає перелік робочих місць, що підлягають
атестації; порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання,
використовувані сировину і матеріали із передбаченими в проектах; визначає
обсяг досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та
організує ці дослідження; прогнозує та виявляє утворення шкідливих і
небезпечних факторів на робочих місцях; встановлює на основі Єдиного
тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменування професій і
посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У
разі відхилень назва професії (посади) приводиться у відповідність до ЄТКД по
фактично виконуваній роботі; складає “Карту умов праці” на кожне враховане
робоче місце або групу аналогічних місць; проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв,
професій та посад з несприятливими умовами праці; уточнює діючі і вносить
пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає
витрати на дані цілі; розробляє заходи до поліпшення умов праці і оздоровлення
працівників; виконує свої функції до призначення нового складу комісії при
позачерговій атестації [1].
У ході вивчення факторів виробничого
середовища і трудового процесу визначаються: характерні для
конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним
дослідженням; нормативне значення (ГДК, ГДР) параметрів, факторів виробничого
середовища і трудового процесу, використовуючи систему стандартів безпеки
праці, санітарні норми і правила, інші регламенти; фактичне значення факторів
виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або
розрахунків.
Прилади
і обладнання для вимірів повинні відповідати метрологічним вимогам і підлягати
перевірці у встановлені строки.
Лабораторно-інструментальні
дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних
факторів проводяться в процесі роботи у характерних (типових) виробничих
умовах, при справних і ефективно діючих засобах колективного і індивідуального
захисту.
Результати
замірів (визначень) показників шкідливих і небезпечних виробничих факторів
оформлюють протоколами за формами, передбаченими у ГОСТ або затвердженими
Міністерством охорони здоров'я України, і заносяться в Карту умов праці.
Наприкінці визначається тривалість (процент від тривалості зміни) дії
виробничого фактора[6].
Оцінка
результатів лабораторних досліджень, інструментальних вимірів проводиться
шляхом порівняння фактично визначеного значення з нормативним
(регламентованим). При цьому шум і вібрація оцінюються за
еквівалентним рівнем.
Ступінь шкідливості і небезпечності кожного
фактора виробничого середовища і трудового процесу визначається за критеріями,
встановленими гігієнічною класифікацією праці № 4137-86.
При
наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин
різнонаправленої дії кожну з них враховувати самостійним фактором, що підлягає
кількісній оцінці.
При
наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин
однонаправленої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до
встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень перевищує одиницю,
то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається, виходячи з величини
цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найтоксичнішої речовини
групи, а вся група оцінюється як одна речовина.
Оцінка
умов праці при наявності двох і більше шкідливих і небезпечних виробничих
факторів здійснюється за найвищим класом і ступенем [2].
Оцінка
технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу: 1) відповідності технологічного процесу,
будівель і споруд - проектам, обладнання - нормативно-технічній документації, а
також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів; 2) технологічної оснащеності робочого місця
(наявності технологічного оснащення та інструменту, контрольно-вимірювальних
приладів і їхнього технічного стану, забезпеченості робочого місця
підіймально-транспортними засобами); 3) відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення
інструменту і засобів контролю вимогам стандартів безпеки та нормам охорони
праці; 4) впливу
технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.
При
оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується: 1) раціональність планування (відповідність
площі робочого місця нормам технологічного проектування та раціонального
розміщення обладнання і оснащення), а також відповідність його стандартам
безпеки, санітарним нормам та правилам; 2) забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям,
засобами індивідуального і колективного захисту та відповідність їх стандартам
безпеки праці і встановленим нормам; 3) організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних
приладів [4].
1. Бандур С. Організація та нормування
праці: курс лекцій / Інститут підготовки кадрів держ. служби зайнятості
України. – К.: ІПК ДЗСУ, 2008. – 141с.
2.
Білоконенко В. Організація праці: Конспект лекцій / Харківський держ.
економічний ун-т. – Х.:
ХДЕУ, 2004. –
136с.
3.
Дячун О. Організація, нормування та оплата праці: Навч. посіб. для студ. екон.
спец. вищ. навч. закладів / Технологічний коледж УкрДЛТУ. – Л.: Афіша, 2001. – 218с.
4.
Медвецький О. Організація і стимулювання праці: Навч.-метод. посіб. для
самостійного вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т. – К.: КНЕУ, 2002. – 180с.
5.
Нестерчук В. Організація та мотивація праці: Навч. посіб. / Європейський ун-т
фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. – К.: Вид-во Європейського ун-ту фінансів,
інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. – 86с.
6.
Фаріон І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: організація, облік,
аналіз, контроль: Навч. посібник для студ. екон. спец. / Тернопільська академія
народного господарства. – Т.: Економічна думка, 2003. – 616с.