Экономические науки/2. Экономика предприятия

Гергуш В. В., Хачатрян В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Переваги та недоліки коефіцієнтного методу в системі оцінки платоспроможності підприємства

У літературі не існує єдиного підходу що стосується відносних показників платоспроможності і їх складу. Деякі науковці порівнюють показники платоспроможності з показниками ліквідності, а деякі порівнюють із показниками фінансової стійкості підприємства. В залежності того, які види оборотних активів використовуються для розрахунку оцінювання ліквідності підприємства, користуються різними показниками ліквідності. Головна ідея у розрахунку цих показників, полягає у тому щоб зіставляти оборотні активи із поточними зобов’язаннями. Вивчаючи розрахунки коефіцієнтів ліквідності показало, що досить часто одні й ті ж показники можна зустріти під різними назвами, при цьому їх нормативні значення різняться, а формули для розрахунків є однаковими за змістом показників та можуть формуватися за різними методиками. Досить часто серед коефіцієнтів ліквідності зустрічаються такі:

¾ коефіцієнт загальної ліквідності;

¾ коефіцієнт швидкої ліквідності;

¾ коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Загальний коефіцієнт ліквідності дає змогу у загальному вигляді оцінити платоспроможності підприємства. Коефіцієнт ліквідності розраховується , як відношення оборотних активів до поточних зобов’язань. Коефіцієнт ліквідності має назву - коефіцієнт поточної ліквідності, відповідно до визначень таких вчених, як Чумаченко М.Г. та Лахтіонова Л.А, а Мних Є.В. визначав що це є − коефіцієнтом загальної платоспроможності. Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. З цього випливає , що якщо поточні активи буде перевищувати поточні зобов’язання, то підприємство буде вважатись ліквідним. Значення коефіцієнта покриття залежить від галузі господарювання, а також від виду діяльності підприємства. Поточні активи мають вдвічі перевищувати короткотермінові зобов’язання,це означає що значення показника при нормальному фінансовому стані має бути більше двох. У коефіцієнт покриття існують певні недоліки. Наприклад, якщо цей показник дуже високий - це може бути пов’язано із надлишковими виробничими запасами, і цим показує сповільнення обертання капіталу. Якщо цей показник знизився це означає зростаючий ризик неплатоспроможності.

Коефіцієнт швидкої ліквідності є аналогічним до коефіцієнта покриття у смисловому значені, але різниця у тому що його обчислюють для меншого кола поточних активів, коли з розрахунку виключають запаси. Матеріальні запаси виключають через те, що кошти, які отримають за умов вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути набагато нижчими за витрати на їх закупівлю. Коефіцієнт швидкої ліквідності Лахтіонова Л.А. називає коефіцієнтом проміжної (суворої) ліквідності, а Мних Є.В. цей показник називає коефіцієнтом проміжної платоспроможності. Коефіцієнт швидкої ліквідності обчислюється як відношення суми грошових коштів, короткотермінових фінансових вкладень а також дебіторської заборгованості до поточної кредиторської заборгованості. Згідно із Методичними рекомендаціями , коефіцієнт швидкої ліквідності обчислюється відношенням оборотних активів до поточних зобов’язань. У Методичних рекомендаціях граничне значення коефіцієнта становить 0,6–0,8. Лахтіонова Л.А. зазначає теоретичне найнижче значенням коефіцієнта швидкої ліквідності становить − 1, а найвище – 2. Мних Є.В. зазначає, що допустиме значення цього показника на рівні 0,7–0,8.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує термінову здатність підприємства погашати свою заборгованість. Мних Є.В. називає коефіцієнт абсолютної ліквідності – коефіцієнтом абсолютної платоспроможності і розраховується як відношення суми грошових коштів на рахунках підприємства в національній та іноземній валютах до короткотермінових зобов’язаньДостатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності,який є вище 0,2–0,35. Це буде значити, що на 20−35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткотермінові борги і платоспроможність, а отже вважається нормальною. Загалом, розглянуті коефіцієнти мають ряд недоліків:

1. Всі коефіцієнти є статичними,тому як ці коефіцієнти розраховують на основі балансу, це баланс характеризує стан підприємства на певну дату, тобто при обчисленні використовується не справжній рівень ліквідності підприємства, а орієнтований на минулі дані. Саме тому виникає необхідність проведення аналізу коефіцієнтів за кілька періодів;

2. Коефіцієнти досить часто не в повноті показують реальність стану ліквідності й платоспроможності, це пов’язано із є можливістю завищення величин показників в результаті того , що включені до складу поточних активів неліквідні запаси товарно-матеріальних цінностей. У зв’язку із не виплатою платежів останнім часом стали поширеним явищем,це зумовило то ,що велика частина дебіторської заборгованості затримана, а деяка не буде погашена взагалі. У результаті чого сума дебіторської заборгованості буде збільшуватись в балансі і це пов’язано із низькою платіжною дисципліною. Подібних причинно-наслідкових зв’язків є досить велика кількість і вони залежать від певних встановлених умовах господарювання;

3. У наш час і у в сучасних умовах як склались в Україні відсутні нормативні величини цих коефіцієнтів, що розраховані на основі глибокого аналізу стану підприємств.

Література:

1. Бланк І.О. Фінансово-економічні проблеми розвитку торговельних підприємств України // Вісник КНТЕУ. – 2004. - №5. – с. 28-39.

2. Іванілов, О. С. Економіка підприємства : підручник / О. С. Іванілов. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 728 с.