Экономические науки/2. Экономика предприятия

Голуб І. В., Хачатрян В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Послідовність процесу залучення запозичень на підприємство

Управління залученням запозичень − це процес їх формування з різних джерел і в різних формах у відповідності з потребами підприємства в позикових коштах на кожному етапі його розвитку.

Залучення позикових коштів є основною складовою частиною фінансової стратегії підприємства, яка передбачає забезпечення найбільш ефективних форм і умов використання запозичень.

Процес залучення запозичень складається з таких етапів:

а) аналіз залучення і використання позикових коштів в попередньому періоді (виявлення обсягів, складу, форм запозичень, а також оцінка ефективності їх використання);

б) визначення мети залучення позикових коштів в майбутньому періоді (поповнення необхідного обсягу постійної частини оборотних активів забезпечення формування змінної частини оборотних активів, формування належного обсягу інвестиційних ресурсів; забезпечення соціально-побутових потреб працівників підприємства; інші тимчасові потреби);

в) визначення допустимого обсягу залучення позикових коштів (максимальний обсяг запозичень зумовлений забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства, яка оцінюється з позиції як позичальника, так і кредитора, що може призвести до зниження вартості майбутніх залучень);

г) оцінка вартості залучення позикових коштів (результати такої оцінки лежать в основі розробки управлінських рішень відносно вибору альтернативних джерел залучення запозичень, які забезпечують потреби підприємства у фінансових ресурсах);

д) визначення співвідношення обсягів короткострокових і довгострокових

запозичень (розрахунок необхідного обсягу позикових коштів в межах кожного періоду здійснюється в розрізі окремих цільових спрямувань їх майбутнього використання [1].

Мета таких розрахунків полягає у встановленні термінів використання запозичень для оптимізації співвідношення довгострокових та короткострокових їх видів. В процесі цих розрахунків визначається повний і середній термін використання запозичень;

е) визначення форм залучення позикових коштів. Ці форми змінюються у розрізі фінансового кредиту, комерційного кредиту, інших форм. Вибір форм залежить від мети та специфіки господарської діяльності підприємства;

є) визначення складу основних кредиторів (склад кредиторів визначається

формами залучення запозичень. Основними кредиторами підприємства є комерційні банки, постійні постачальники з якими встановлені тривалі комерційні зв’язки );

ж) формування ефективних умов залучення кредитів ( до найважливіших з них належать: термін надання кредиту; процентна ставка за кредит; виплата суми процента; виплата основної суми боргу; інші умови пов’язані з отриманням позики);

з) забезпечення ефективного використання кредиту (критеріями такої ефективності є показники оборотності та рентабельності позикового капіталу);

і) забезпечення своєчасних розрахунків за отриманими позиками (платежі по обслуговуванню кредитів включаються в платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності).

Управління залученням запозичень передбачає [2]:

- формування інформаційної бази для управління позиковим капіталом;

- розрахунок потреби у капіталі на основі прогнозу операційної та інвестиційної діяльності;

- визначення можливостей залучення власного капіталу;

- визначення потреби у позиковому капіталі;

- вибір оптимальних джерел та умов залучення запозичень;

- оцінювання ефективності формування позикового капіталу;

- забезпечення реалізації політики залучення підприємствами запозичень;

- аналіз ефективності використання запозичень.

Внаслідок незадовільного управління залученням запозичень виникає невиконання елементарних вимог, щодо формування окремих позицій активів і пасивів. З метою дотримання фінансової рівноваги на підприємстві, забезпечення стабільної платоспроможності та ліквідності під час прийняття рішень стосовно джерел покриття потреби в капіталі слід дотримуватися правил фінансування, до яких належить:

- золоте правило фінансування;

- золоте правило балансу;

- правила ліквідності;

- провило вертикальної структури капіталу.

Золоте правило фінансування називають також золотим банківським правилом, або узгодженості строків. Згідно цього правила фінансовий капітал повинен бути мобілізований на строк не менший від того, на який даний капітал заморожується в необоротних та оборотних активах суб’єктів господарювання. Дотримання вимог золотого правила фінансування забезпечує підприємству стабільну ліквідність та платоспроможність.

Література:

1. Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент: Искусство разработки и реализации стратегии: учебник для вузов / Пер. с англ. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2008. — 576 с.

2. Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2009. — 384 с.

3. Экономическая стратегия фирмы / Под ред. А.П. Градова; 2-е изд. — СПб.: Специальная литература, 2009. — 589 с.