Экономические науки/Региональная экономика

Аспірант Савєльєва Ю.М.

Інститут економіко – правових досліджень НАН України, м. Донецьк

Теоретичні аспекти визначення наукового потенціалу регіону

Одним із важливих факторів економічного та соціального зростання регіону слід вважати науковий потенціал. Варто зазначити, що на сьогодні в економічній літературі існують різні підходи щодо визначення наукового потенціалу як самостійного поняття. Потреба у детальному вивченні цього поняття зумовлена його недостатнім теоретичним і, особливо, практичним обґрунтуванням на регіональному рівні. У зв’язку з цим актуалізується висвітлення теоретичних аспектів наукового потенціалу регіону.

Дослідження проблем, пов’язаних з визначенням сутності наукового потенціалу регіону знайшло відображення у працях А.М. Селезнев [1], Г.М. Добров, В.Е. Тонкаль, А.А. Савельев [5], Л.С. Бляхман [6], А.О.Ладный [8], Л.М. Мех [9] та інші.

Одним з перших радянських вчених, який почав досліджувати науковий потенціал є Г.Н. Добров. Категорію «науковий потенціал» Г.Н. Добров у перших своїх працях по наукознавству визначає як «комплекс параметрів, які характеризують здатність наукової системи вирішувати сучасні та майбутні проблеми науково – технічного розвитку» [1].

Для детального аналізу сутності поняття «науковий потенціал регіону» необхідно дослідити такі поняття як: «потенціал», «науковий потенціал» і "регіон". Адже, залежно від того, що вкладається у зміст даних термінів, залежить трактування досліджуваного поняття.

Поняття «потенціал» походить від латинського potential – «сила, можливість». У тлумачному словнику С.І. Ожегова «потенціал» трактується як «ступінь потужності в будь-якому значенні, сукупність засобів, можливостей, необхідних для чого-небудь». У Великому економічному словнику «потенціал» як економічна категорія – це наявні можливості, ресурси, запаси, засоби, що можуть бути використані для досягнення, здійснення будь – чого [2, с.23].

В.А. Касьяненко стверджує, що підходи до розуміння поняття «потенціал» змінювалися в міру розвитку суспільства. Еволюція наукової думки щодо змісту поняття «потенціал» відображена в таблиці1.

Таблиця 1

Хронологія розвитку економічного змісту поняття «потенціал» [3].

Рік	Автор	Трактування терміна «потенціал»
1927	В. Вейц	Потенціал – потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення.
1950	Велика радянська енциклопедія	Потенціал – джерело, що є в наявності, яке здатне здійснювати певну дію або використовується для досягнення певної мети.
1967	В.С. Нємчинов	Потенціал – ресурсні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання.
1981	Л.І. Абалкін	Потенціал - узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив’язана до місця й часу.
1983	В.М. Архангельський	Потенціал - засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв’язання певного завдання.
1989	Радянський енциклопедичний словник	Потенціал - засоби, запаси, джерела, що є в наявності та що можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використанні для досягнення певної, здійснення плану, вирішення якого – небудь завдання.
1998	І.М. Рєпіна	Потенціал – сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних тощо), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства.
2001	О.І. Олексюк	Потенціал підприємства – максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально – економічної системи у певному середовищі з урахуванням ресурсних, структурно – функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень.
2004	Н.С. Краснокутська	Потенціал – можливості системи ресурсів і компетенції підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес – процесів.
2007	В.І. Хомяков І.В. Бакум	Потенціал - джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведені в дію, використанні для вирішення якого – небудь завдання, досягнення певної цілі, можливості окремої особи, суспільства, держави, підприємства в певній галузі.

Щодо визначення сутності наступного поняття, то існує декілька підходів. Я. Олійник, О. Трусій дають наступне визначення поняттю «науковий потенціал» - це сукупність наукових кадрів, фінансових, матеріально-технічних ресурсів; спрямованістю досліджень і розробок, економічною ефективністю їх використання, рівнем організації наукових, проектно-конструкторських, практичних робіт і управління цими процесами. Він посідає важливе місце в суспільно-географічному комплексі і належить до важливих індикаторів сталого розвитку економіки регіону [4].

На основі аналізу наукових праць була визначена еволюція наукової думки щодо змісту поняття «науковий потенціал» (табл.2.).

Таблиця 2

Хронологія розвитку економічного змісту поняття «науковий потенціал»

Рік	Автор	Трактування терміна «науковий потенціал»
1987	Г.М. Добров, В.Е. Тонкаль, А.А. Савельев [8]	Комплекс параметрів, які характеризують здатність наукової системи (інститут, галузь науки, груп наукових закладів, наука в масштабах країни та ін.) вирішувати не тільки сучасні, але й майбутні проблеми науково – технічного розвитку.
1991	Л. Бляхман [3]	Сукупність ресурсів для проведення досліджень та розробок.
1997	Є.Качан, М.Ковтонюк, М. Петрига [2]	Сукупність ресурсів і можливостей сфери науки будь – якої системи (колективу, галузі, міста, тощо), що дає змогу при наявних формах організації й управління ефективно вирішувати завдання господарства.
2005	А. Ладний [6]	Здатність наукової системи створювати наукові та прикладні знання і визначати основні напрямки їх застосування у виробничій та соціальній практиці.
2008	Я.Олійник, О. Трусій [4]	Сукупність параметрів, що характеризують здатність наукового комплексу певної території забезпечувати належний рівень науково-технічного розвитку країни, регіону.
2011	Л.М.,Мех, О.С.Шевченко [1]	Науковий потенціал – система продукування наукових знань, яка охоплює такі складові, а саме: чисельність наукового персоналу і резерв наукових кадрів, кваліфікаційний склад наукових працівників та його відповідність вимогам щодо розв’язання завдань соціально-економічного розвитку, аспірантуру і докторантуру, організаційну структуру наукових колективів та їх науковий рівень, фінансові ресурси, які спрямовуються державою на розвиток наукових досліджень, матеріально-технічну та наукову інфраструктури, інформаційне забезпечення науки, ефективність використання одержаних наукових результатів у науковій, соціальній та виробничій сферах

Виходячи з напряму даного дослідження необхідно визначити поняття «регіон». У найбільш широкому розумінні, регіон – це цілісна система зі своєю структурою, функціями, зв’язками із зовнішніми середовищем, історією, культурою, умовами життя населення. [10, с. 184]. З економічної точки зору під «регіоном» слід розуміти територіально спеціалізовану частину народного господарства країни, що характеризується єдністю і цілісністю відтворювального процесу [11].

Отже, визначивши основні поняття, необхідно дати визначення науковому потенціалу регіону. Науковий потенціал регіону характеризуються здатністю до проведення, розширення та вдосконалення наукових досліджень, збереження та підвищення кваліфікації наукових кадрів у визначених організаційно-економічних умовах з метою підвищення ефективності науки [12, с. 85].

Узагальнюючи проведене дослідження можна стверджувати, що науковий потенціал регіону – це реальні можливості, якими володіє суспільство для здійснення наукових досліджень і використання їх результатів у соціальній практиці.

Література:

1. Селезнев А.М. Научный потенциал современного общества: методология исследования. – М.: Изд – во Моск. ун – та, 1989. – 144с.

2. Бабина О.Є. Потенціал як системна економічна категорія // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2011. - №36. – с. 23 – 26.

3. Касьяненко В.А. Развитие научно – методических подходов к пониманию потенциала как экономической категории // Економіка розвитку. – 2012. - №2 (62). – с. 75 – 81.

4. Олійник Я., Трусій О. Новий напрям дослідження в суспільній географії //Часопис соціально – економічної географії. – 2008.- №5(2). – с. 6–11.

5. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность / Г.М. Добров, В.Е. Тонкаль, А.А. Савельев и др. ; Отв. ред. В.Е. Тонкаль, Г.М. Добров, АН УССР, Центр исслед. науч.-техн. потенциала и истории науки . ─ К. : Наук. думка, 1987 . ─ 346 с.

6. Бляхман Л.С. Экономика, организация управления и планирование научно – технического прогресса: Учеб. пособие для экон. спец. вузов. – М.: Высш.шк.,1991. – 228с.

7. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / Є.П. Качан, М.О. Ковтонюк, М.О. Петрига та ін., За ред. Є.П. Качана. – К.: Вища шк., 1997. – 375с.:іл.

8. Ладный А.О. Методы оценки научно-технического потенциала высшей школы // Вестник информационных технологий в образовании. Сборник учебно-методических и научных работ. – 2005. - №1. – с. 118 – 135.

9. Мех Л.М., Шевченко О.С. Науковий потенціал Чернігівщини в умовах формування інноваційної економіки // Регіональна економіка. – 2011. - №4(12). – с. 85 – 90.

10. Лігоненко Л. Науковий аналіз поняття «потенціал регіону» // Формування ринкових відносин в Україні. – 2011. - №8. – с. 182 – 189.

11. Добрынин А.И. Региональные пропорции воспроизводства. – Л., 2005. – с.28.

12. Махомет Ю.В. Економічна сутність і структура інтелектуального потенціалу регіону // Економічний простір. – 2011. - №52/2. – с. 79 – 88.