3.Финансовые отношения

К.е.н. Музика Ірина Станіславівна

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

Обґрунтування переваг банківської системи в контексті

інтеграційного вибору України

Інтеграція в фінансовій сфері, згідно положень щорічного звіту Європейського центрального банку «Фінансова інтеграція в Європі», визначається як стан ринку певного набору фінансових інструментів та послуг. При цьому всі учасники цього ринку керуються єдиним масивом правил, мають рівний доступ до фінансових інструментів та рівні умови праці на цьому ринку. Це означає, що банківський сектор як провідна ланка фінансової системи та найбільш розвинений сектор фінансового ринку покликаний забезпечити вільний рух капіталу між країнами – учасницями інтеграційного об’єднання, відповідно у випадку інтеграції України – між нею та іншими країнами – учасницями.

Загалом, фінансова інтеграція передбачає нівелювання бар’єрів щодо руху капіталів та надання фінансових послуг між країнами, з іншого боку – формування загальних правил функціонування різних сегментів фінансового ринку всередині інтеграційного об’єднання [1]. Метою фінансової інтеграції є створення єдиного фінансового ринку, що, безумовно, несе в собі ряд як негативних, так і позитивних наслідків.

Водночас, банківському сектору України донині притаманний цілий ряд проблемних моментів, серед яких основними слід виділити: вкрай недостатній рівень капіталізації, низький ступінь концентрації капіталів, значну асиметричність розвитку банківського сектору в регіонах країни, суттєву ризиковість банківської діяльності, низький рівень банківського менеджменту та невисокий рівень ефективності діяльності банків. Особливо гостро ці та ряд інших проблем проявились в умовах кризи 2009 року, яку, не без труднощів, явних «провалів» та суттєвих наслідків, але вдалось подолати.

Безумовним є також той факт, що інтеграція української банківської системи з будь-яким територіальним утворенням, викличе цілий ряд як негативних, так і позитивних шоків у її діяльності. Це цілком об’єктивне явище, з яким довелось стикнутись усім без винятку країнам, які обрали для себе шлях інтеграції. Так, для прикладу, інтеграція Федеративної Республіки Німеччини в Європейський Союз спричинила: стрімке зниження рентабельності комерційних банків та збільшення їх кількості, універсалізацію банківських установ та зниження їх зацікавленості у впровадженні новітніх банківських продуктів. Водночас, процеси інтеграції призвели до формування новітніх підходів до управління банківськими ризиками, сприяли протидії легалізації тіньових доходів, збільшенню обсягів емісії цінних паперів, спричинили значні позитивні зрушення у напрямку забезпечення ефективності банківської діяльності та формування ефективної структури центробанку Німеччини.

Безсумнівним є і те, що нині банківські системи країн, які є членами Європейського Союзу, і надалі продовжуватимуть нарощення процесів лібералізації ринку банківських послуг, об’єднання та поглиблення інтеграційних зв’язків. Підтвердженням цього є розробка нових законопроектів, спрямованих на посилення інтеграції європейських фінансових установ в напрямах збереження та безпеки банківських депозитів, розробка пропозицій щодо посилення контролю за банківською системою ЄС, а також щодо створення спеціальних фондів для покриття збитків по депозитах у випадку виникнення шоків. Надалі інтегруючись в напрямі створення єдиної європейської банківської системи, країни Євросоюзу намагаються дійти згоди у питаннях створення об’єднаного банківського режиму, що стало наслідком боргової кризи деяких країн (Іспанії, Португалії, Італії, Ірландії). Боротьба із кризою єврозони та її наслідками спричинила потребу проведення термінових структурних реформ та відміни неявних гарантів для банків. Проте, наприклад, Великобританія, вже нині заявила про наміри щодо збереження незалежності власної банківської системи та небажання вступу в об’єднану європейську банківську спільноту.

Вищевикладене однозначно дозволяє стверджувати, що інтеграція української банківської системи в європейський банківський простір викличе цілу низку проблем.

Розглядаючи протилежний вектор інтеграції України – Митний Союз, зрозумілим є той факт, що така форма інтеграції в більшій мірі вигідна Російській Федерації, а не Україні [2].

Незважаючи на цілий ряд загроз та переваг щодо інтеграційних очікувань України щодо вступу в Єдиний Європейський простір, слід зазначити, що західний інтеграційний вектор за своєю суттю та змістом для України є переважаючим. Європейська модель інтеграції побудована на досягненнях теорій економічної та політичної інтеграції (за схемою американського економіста Б. Балашша), надважливими її складовими є питання узгодження інтересів учасників, створення інтеграційної мотивації та побудови інституційно-політичного механізму [3]. Ця модель побудована на поєднанні наднаціонального, міжурядового, міждержавного та комунітарного методів управління. На противагу цьому, побудова відносин всереднині Митного Союзу лежить під однозначним впливом надпотужного її члена – Російської Федерації, а отже відносин в середині інтеграційного утворення «Митний Союз» за принципом «по паритету» або «одна країна – один голос» на рівних умовах і із збереженням інтересів усіх учасників бути не може [3]. Адже в Митному Союзі, на відміну від Європейського Союзу, де його учасники - співставні практично по економічній та політичній значущості держави, конкурувати із Російською Федерацією не може жодна із країн – учасниць чи потенційних членів об’єднання.

Також слід констатувати, що донині країни – учасниці Митного Союзу не вирішили питання об’єднання національних валют, їх банківські системи є незалежними, не прийнято жодного законодавчого акту, дія якого була б спрямована на врегулювання проблем банківської інтеграції країн зони Митного Союзу. Особливої уваги заслуговує той факт, що банківська система Росії та країн – членів Митного Союзу активно впроваджує в свою діяльність елементи Базелю, адаптуючи, як і інші країни, їх із врахуванням особливостей національної банківської системи. Причому, Центральний банк Росії прийняв ряд нормативних актів, які регулюють впровадження базельських документів в діяльність російських банківських установ. Отже, перед російськими фінансовими установами постало завдання впровадження трьох нормативних документів базельської угоди, в той час, коли європейські країни це роблять вже більше 10 років. Аналогічна робота ведеться і стосовно інших країн – учасниць митного Союзу. Що це означає? Висновок однозначний. Банківські системи Росії, Казахстана та Білорусі знаходяться в стадії інтеграції із вимогами та засадами функціонування європейської банківської системи, впроваджуючи в свою діяльність європейські стандарти банківництва. Схвалення та підтримка на найвищому рівні менеджменту Євроазійської економічної комісії європейських банківських норм та принципів, на нашу думку, свідчить про підтримку інтеграції банківських систем країн – учасниць Митного Союзу в європейський банківський простір. А отже, євроінтеграційні наміри України в галузі банківської діяльності в повній мірі співпадають з вектором банківської інтеграції країн – учасниць Митного Союзу.

Використана література

1. Ушкалова Д. И., Головнин М. Ю. Теоретические подходы к исследованию международной экономической интеграции [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.inecon.org/arxiv-dokladov/ushkalova-di-golovnin-myu-teoreticheskie-podxody-k-issledovaniyu-mezhdunarodnoj-ekonomicheskoj-integraczii.html

2. Гайдуцький Павло [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dt.ua/tags/

3. Ушкалова Д. И. Формирование Таможенного Союза и единого экономического пространства России, Белоруссии и Казахстана: проблемы и предварительные итоги [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.inecon.org/docs/Ushkalova_2013.pdf