Економічні науки / 3. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

ст. викладач Костіна Т.Ю.

Карпатський інститут підприємництва, Україна

Вплив факторів на ефективність

іноземних інвестицій в АПК

За умови надзвичайно високої монополізації економіки галузі переробної промисловості АПК виявилися дуже чуйними до різких змін соціально-економічної ситуації в Україні. Економічна криза багатосторонньо впливає на розвиток інвестиційного процесу в АПК.

Необхідно відзначити, що потреба АПК України у відзначених видах інвестицій неоднакова. Найбільшу цінність мають нові технології устаткування; ноу-хау, вільно конвертована іноземна валюта. З іншого боку, можливості вкладення тих чи інших видів інвестицій часто різні в різних іноземних інвесторів у залежності від країни походження. Тому проблему залучення закордонних капіталів в АПК України доцільно розглядати диференційоване по інвесторах з розвитих країн, із країн на території колишнього СРСР, з інших країн.

У процесі інвестування капіталу кожна з причетних до нього сторін має свої пріоритети. Так, у результаті залучення іноземних інвестицій у переробну промисловість АПК України було б бажано досягти:

-       упровадження передових технологій, що сприяли б досягненню високої і стійкої конкурентоздатності продукції АПК на вітчизняному і світовому ринках;

-       створення великої кількості нових робочих місць, особливо в тих галузях АПК, де виробляються засоби виробництва для сільського господарства;

-       рішення ряду інших проблем, таких, як досягнення збалансованості державного бюджету, задоволення платоспроможного попиту, рішення соціальних, екологічних проблем і т.д.

У той же час з доповіді Міністерства торгівлі США випливає, що до основних перешкод на шляху американських інвестицій у країнах на території колишнього СРСР відносяться:

-       нестабільність і невизначеність законодавчих актів, різкі і непередбачені зміни в податковій політиці;

-       невизначеність у питаннях власності, особливо на природні ресурси;

-       неконвертованість внутрішньої валюти;

-       гострий дефіцит комерційної, юридичної і ринкової інформації і деякі інші проблеми.

Звичайно, на потенційних іноземних інвесторів поряд з відзначеними вище лімітують фактори, що примушують їхній до пошуку нових сфер вкладення своїх капіталів. До основних таких причин відносяться: висока конкуренція на вже освоєних чи ринках пошук у довгостроковій перспективі нових ринків; потреба в нових джерелах прибутку, обумовлений складним фінансово-економічним становищем чи фірми загальною стратегією її розвитку; деякі інші фактори. Як свідчать, наприклад, результати опитування, проведеного вченими університету міста Падерборн (ФРН) у 1114 німецьких фірмах, підприємці найбільш зацікавлені в освоєнні нових ринків і збільшенні обсягів продажів у колишніх соціалістичних країнах. У той же час порівняно низька вартість робочої сили займала шосте місце серед факторів, що спонукують іноземних власників до вкладення капіталів, податкові пільги - восьме, а сприяння в рекламній діяльності – тільки сімнадцяте.

Найважливішим фактором підвищення ефективності використання інвестицій в АПК виступає сприятливий інвестиційний клімат.

Його визначають наступні умови:

-       можливість однакового стимулювання вітчизняних та іноземних інвесторів;

-       захист від експропріації, реквізиції з боку держави;

-       відстрочка виплати податків для капіталомістких і інтенсивних технологій;

-       звільнення від податків сільськогосподарських підприємств протягом декількох років;

-       застосування прискореної амортизації технічних засобів та обладнання;

-       інші протекціоністські заходи для стимулювання розвитку агропромислового виробництва.

Основними шляхами підвищення економічної ефективності інвестицій в АПК є:

-       пріоритетний напрям капітальних витрат в галузі і виробництва з урахуванням конкретних умов і доцільності підтримки того чи іншого підприємства, формування виробничих і соціальних інфраструктур, забезпечення економічної безпеки;

-       максимальне завантаження діючих виробничих потужностей завдяки пріоритетності технічного переозброєння і реконструкції агропромислового виробництва в порівнянні з новим будівництвом.

Важливим напрямом підвищення ефективності інвестицій в АПК є поліпшення структури капітальних витрат: технологічної, відтворювальної, галузевої, територіальної.

У великомасштабних інвестиціях гостро потребують практично всі галузі агропромислового комплексу: сільське господарство, переробна промисловість, соціальна сфера села.

Дана проблема повинна вирішуватися, насамперед шляхом поліпшення інвестиційного клімату, що сприяє залученню внутрішніх і зовнішніх інвестицій для вирішення нагальних завдань розвитку агропромислового виробництва і соціальних проблем села.

Головними механізмами, спрямованими на збільшення припливу інвестицій в агропромисловий комплекс, є:

-       створення умов для самофінансування підприємств, що забезпечить збільшення частки власних коштів (прибутку та амортизаційних відрахувань) у фінансуванні інвестиційних проектів. При цьому власні накопичення підприємств доповнюються кредитними джерелами і залученими коштами (емісією цінних паперів);

-       продаж об'єктів незавершеного будівництва та ефективно використовуваного майна з попередньою їх інвентаризацією;

-       бюджетне фінансування найважливіших державних цільових програм агропромислового комплексу.

Аналізуючи нашу і зарубіжну практику, найбільш пріоритетними напрямами залучення іноземних інвестицій вважаємо: переробку сільськогосподарської продукції; харчову промисловість; виробництво сільськогосподарської продукції, яка має попит в інших країнах (соняшник, цукрові буряки, льон, зернові культури) і засобів захисту рослин; сільськогосподарське машинобудування; торгівлю продукцією АПК.

Література.

1.   Закон України «Про інвестиційну діяльність»// Відомість Верховної Ради - №47. – с.646.

2.    Калитка Г.Б. Вдосконалення методики аналізу ефективності інвестицій в агропромисловий комплекс // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.  1998.- №4.- С. 269-274. - 0,25 друк.арк..

3.   Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. – Київ: 2004. – с.375.