Економічні науки/7

Економічні науки/7. Облік і аудит

Студент Волковська Я.В.

Харківський національний економічний університет, Україна

Планування оборотних активів як необхідна складова управління оборотними активами підприємства

На сьогоднішній день ефективність діяльності підприємства є необхідною умовою виживання в конкурентному середовищі ринкової економіки. Це досягається, в першу чергу, за рахунок успішного управління підприємством як в цілому, так і його виробничим процесом зокрема. Побудова ефективного виробничого процесу неможлива без раціональної організації управління активами підприємства, у тому числі оборотними активами. Для цього необхідним є планування оборотних активів для раціонального використання наявних ресурсів та визначення необхідних відповідно до обсягів виробництва з метою покращення результатів діяльності підприємства, що підвищує актуальність даної теми.

Вивченням проблем організації обліку та аналізу, зокрема планування оборотних активів присвячені наукові праці таких вітчизняних вчених та економістів-практиків, як Ф.Ф. Бутинця, А.І. Бланка, А.І. Даниленко, М. Білик, К.В. Ізмайлова, Г.О. Крамаренко та інших. Проте не зменшуючи досягнення даних досліджень, слід відзначити, що планування оборотних активів потребує подальшого дослідження внаслідок важкості прогнозування величини оборотних активів в умовах нестабільної економіки.

Метою даної роботи є аналіз планування як принципу управління оборотними активами та порівняння існуючих методів планування оборотними активами підприємства.

Об’єктом дослідження є управління оборотними активами підприємства.

Предметом дослідження є планування оборотних активів в системі управління оборотними активами підприємства.

Брушко Ґ.В. трактує основну мету управління оборотними активами як забезпечення оптимальних обсягів всіх їх складових, які сприятимуть підвищенню економічної вигоди підприємства [2, c. 31]. 1Це пояснюється тим, що, по-перше, швидка зміна зовнішнього середовища обумовлює прийняття рішень щодо обсягів всіх складових оборотних активів та пропорцій між ними, які повинні забезпечувати безперервність діяльності підприємства та забезпечувати достатній рівень його ліквідності, платоспроможності. По-друге, управління оборотними активами має спрямовуватися на забезпечення потенційної можливості отримання підприємством грошових надходжень від використання кожної їх складової [2, c. 31].

Для досягнення мети необхідні певні принципи, на яких повинен базуватись процес управління оборотними активами. Проаналізував роботи [1; 2, c. 32; 4] автором виділені наступні: взаємопов’язаність, економічність, своєчасність, координація, безперервність, оптимальність, раціональність, планування, гнучкість організаційних структур. Одним з найголовніших принципів управління є планування. Планування діяльності підприємства повинно бути таким чином, щоб забезпечити її ефективність, досягнення поставлених цілей та високих результатів, бо саме планування дозволяє визначити сильні та слабкі сторони підприємства, його можливості та загрози з метою досягнення конкурентних переваг [5].

Ефективне використання оборотних активів в першу чергу передбачає встановлення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. Оптимальна величина оборотних активів повинна, з однієї сторони, забезпечувати безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої – мінімізувати наявність недіючих поточних активів. Потреба в оборотних активах визначається шляхом їх нормування, що передбачає встановлення оптимальної величини оборотних активів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. За відповідності складу, структури й наявності оборотних активів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами. У разі зниження розміру оборотних активів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності. В результаті аналізу праць [3, c. 24-26; 5; 6], автором виділено наступні методи планування оборотних активів, їх основні переваги та недоліки, що представлено у табл. 1.

Як видно з табл. 1, найбільш точним є прямий метод, проте його доцільно використовувати при створенні нового підприємства, а при наявності достатньої інформації з минулих періодів та впевненості, що в планованому періоді не передбачаються суттєві зміни, більш вигідним буде використовувати аналітичний метод, що неважкий у розрахунках та менш затратний. Проте слід відзначити, що внаслідок нестабільної економіки будь-яке планування є неефективним, адже вплив зовнішніх факторів є постійним та занадто сильним, а точно спланувати будь-які активи, у тому числі оборотні, з урахуванням змін, що важко спрогнозувати, майже неможливо.

Таким чином, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день планування оборотних активів, з одного боку, є актуальним внаслідок чіткого розуміння у подальшому наявних коштів та необхідних до залучення, з іншого боку – недоречним, внаслідок важкості прогнозування обсягів діяльності та руху грошових коштів, тому що прорахувати, буде платити дебітор одразу чи ні та взагалі чи буде погашати свою заборгованість – це зробити в умовах економічної кризи майже неможливо. Отже, планування оборотних активів є більш доречних для підприємств, що використовують бюджети в управлінському обліку.

Напрямками подальших досліджень є побудова моделі планування оборотних активів в умовах економічної кризи.

Таблиця 1

Порівняння методів планування оборотних активів

Найменування

Характеристика

Переваги

Недоліки

Прямий метод

Спочатку визначається розмір авансування оборотних активів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу

1. Найбільш точно визначає потребу в оборотних активах

2. Враховує організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші особливості, досвід і стан розрахунків

3. Мається інформація у потребі за кожним елементом оборотних активів з урахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту

1. Потребує багато інформації для визначення потреби

2. Більш затратний внаслідок збору багато численної інформації

Продовження табл. 1

Аналітичний метод

Базується на здійснення розрахунків з урахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з урахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді.

1. Менш затратний, використовуються дані, що вже є в наявності, тобто минулих періодів

2. Відносно простий у розрахунках

1. Не відображає реального проходження виробничого процесу та кругообігу оборотних активів, оскільки нормативи визначаються на основі фактичних даних минулого року

2. Визначені нормативи є доволі відносними

3. Не враховується при розрахунках нормативів сезонність виробництва

4. Не сприяє покращенню організації виробництва, постачання та збуту

Закінчення табл. 1

Коефіцієнтний метод

Здійснюється розрахунок потреби в оборотних активах з урахуванням тенденцій і співвідношень у змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів, екстраполюються на майбутній період.

1. Враховуються тенденції і зміни обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат

2. Можливість планування потреби в оборотних активах на декілька періодів наперед

1. Не враховується при розрахунках нормативів сезонність виробництва

2. Неточність розрахунків

Метод суми строків оборотності

Ціль методу – визначити потреби, що генеруються операційними циклом. Ці потреби вимірюються в днях і у відсотках до обсягу продажів

1. Надає додаткову інформацію для аналізу діяльності

1. Важкий у застосування, тому що виходить з розрахунку численних часткових строків оборотності

2. Не можна підсумовувати строки оборотності в днях, тому що вони визначалися стосовно різних величин у знаменнику формул строків оборотності