Секція «Економічні науки»

Підсекція №9

 

Березовський К.В.

канд. екон. наук, доцент

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

 

СПРЯМОВАНІСТЬ НА СУЧАСНІ НАУКОВІ ДОСЯГНЕННЯ

 

Сучасний економічний розвиток України,  її інтеграція в європейський та світовий економічний простір залежить не лише від адаптації економічної, бюджетно-податкової, грошово-кредитної політики до тенденцій інформаційно-індустріального суспільства, а й домінування таких важливих чинників, як високі технології, наукоємність виробництва, людський капітал. І тому першочерговим завданням є формування національної інноваційної системи, складовою частиною якої є комплекс правових, фінансових, соціальних інститутів, які забезпечують як інноваційні процеси, так і реалізують національні традиції, політичні та культурні особливості.

Стрижнем сучасної української моделі конкурентоспроможності економіки має стати реалізація інноваційної моделі структурної перебудови економіки, а в подальшому – стратегії економіки знань. Зараз при позитивній динаміці розвитку української економіки збільшення питомої ваги галузей, що випускають інноваційну продукцію та продукцію кінцевого використання, поки що не відбувається. Тому не можна допускати, щоб і надалі зберігався сировинний профіль структури вітчизняного виробництва.

Натомість нагальною для економіки України є потреба прискореного розвитку високотехнологічних виробництв шляхом впровадження світових та вітчизняних науково-технічних досягнень, що дасть змогу виробляти наукоємну продукцію та формувати експортний потенціал. На даний момент завершається розробка Концепції розвитку національної інноваційної системи та готується план заходів щодо її реалізації. Також прийнято Державну програму створення системи інноваційного забезпечення та моніторингу проведення державної інноваційної політики. Ведеться активна робота з розробки Державної програми розвитку конкурентоспроможності національної економіки.

При формуванні нової моделі національної інноваційної системи одну з ключових ролей відіграє інноваційна інфраструктура, яка забез­печує горизонтальні і вертикальні зв'язки між суб'єктами інноваційної діяльності. Основними елементами інноваційної інфраструк­тури є бізнес-інноваційні, телекомунікаційні і торгові мережі, технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори, інноваційно-техно­логічні центри, консалтингові фірми, різноманітні фінансові структури тощо. Вона забезпечує як рух потоків інформації, знань, технологій, ринкових потоків, так і взаємодію між різними інституціональними структурами. Інноваційна інфраструктура визначає темпи розвитку економіки країни і зростання добробуту населення. Мета створення інноваційної інфраструктури полягає не тільки в сприянні ефективній науково-технічній діяльності суб'єктів господарювання, а й у забезпеченні їхньої діяльності в інтересах суспільства, посиленні конкурентоспроможності про­дукції, збереженні та подальшому розвитку наукового потенціалу країни.

Особливе місце, на наш погляд, в інноваційній інфраструктурі займають бізнес-інкубатори. У сучасному світі бізнес-інкубатором прийнято вважати інноваційну структуру, що має своєю ме­тою підтримку утворення і розвитку нових організацій шляхом надання їм площ для оренди, первісного капіталу, консультацій тощо. Бізнес-інкубатор забезпечує підприємцю-новатору менеджмент, маркетинг, пошук партнерів; допомагає правильно визначити свою "нішу" на ринку наукомісткої продукції, скласти бізнес-план, пройти навчання основам ринкової економіки й особливостям ділової по­ведінки періоду формування ринкових відносин.

В Україні утворена активно діюча Асоціація бізнес-інкубаторів. Налагоджено інтенсивний процес обміну інформацією з концепцій інноваційного бізнесу і  менеджменту з фахівцями зі  США,  що ставлять собі за мету дати молодим українським дослідникам та інженерам інформацію, пов'язану з дифузією технологій з лабора­торій на ринок. Бізнес-інкубатори, технопарки й інші структури підтримки малих організацій, незважаючи на об'єктивні труднощі перехідного періоду, можуть створювати сприятливі умови для розвитку науково-інноваційних і технологічно орієнтованих фірм.

Відомі випадки об'єднання декількох успішно працюючих бізнес-інкубаторів у нову структуру - технопарк, хоча власне технопарками часто називають і бізнес-інкубатори, що здійсню­ють просування до успіху високотехнологічних ідей через розви­ток малих і середніх форм підприємництва. У більшості сучасних країн, як правило, технопарк (технічний центр) являє собою форму співробітництва університетів, великих наукових центрів, місце­вих органів управління, промислових організацій, банківських і комерційних структур, зацікавлених у соціально-економічному і технологічному розвитку того чи іншого регіону.

Урядом започатковано ретельне вивчення іноземного досвіду щодо стимулювання приватних інвестицій у науково-технічну діяльність. Особливо слід відзначити, що у світі нині вектор інвестицій зміщено в бік економіки знань. А для цього потрібно здійснити кардинальне реформування системи вітчизняної освіти та науки, активізувати інвестиційні потоки і людський капітал, сформувати сприятливий інвестиційно-інноваційний клімат та створити розвинену, ефективно функціонуючу інноваційну інфраструктуру. При цьому основні напрями стратегічної політики повинні зосередитися на таких важливих моментах: якість освіти – інновації – конкурентоспроможність – ресурсозбереження – якість життя.

Нова інноваційна стратегія високорозвинених країн світу ба­зується на створенні потужних науково-виробничих комплексів, до яких, крім технопарків, належать і технополіси. Технополіс на Заході розглядається не тільки як науковий центр регіонального характеру, який вирішує проблеми, пов'я­зані з упровадженням нових технологій, а і як осередок міжнарод­ного наукового співробітництва.