Економічні науки / 7. Облік та аудит
Браганець М. Ю.
Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана
Криворізький економічний інститут
Напрямки управління прибутком підприємства як основним показником ефективності його діяльності 
 
Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її доходність і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу (акціонерів), кредиторів, державні органи, в першу чергу  податкову службу, фондові біржі, які займаються купівлею-продажем цінних паперів та ін.
 Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його прибуток, іноді його замінюють показником доходу. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної  бази і продукції, що випускається . Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.
Тому основний принцип діяльності підприємства складається в прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає основним показником ефективності виробництва.
 Основна мета управління прибутком підприємства — забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об’єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл.
 Ефективність формування прибутку характеризується як загальною його сумою, так і рівнем, який визначається системою коефіцієнтів рентабельності.
 У системі планів, пов’язаних із виробничою діяльністю підприємств, головне місце посідає планування прибутку. Це планування визначає необхідний обсяг операційної діяльності підприємства, забезпечує стратегічний його розвиток необхідними фінансовими ресурсами, формує фінансові взаємовідносини підприємства з бюджетом та позабюджетними фондами. Об’єктом планування є елементи балансового прибутку. При цьому особливе значення має планування прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.
 В процесі планування прибутку, керівництво підприємства має врахувати такі основні фактори:
  1. Рівень прибутковості господарської діяльності.
 2. Вимоги економічного зростання.
 3. Можливості прискорення або гальмування реальних інвестиційних проектів, що реалізуються.
 4. Вартість залучення додаткового капіталу на фінансовому рику.
 5. Можливості залучення додаткових фінансових ресурсів із альтернативних внутрішніх джерел.
  6. Стадія життєвого циклу підприємства.
 7. Рівень ліквідності активів підприємства.

Прибуток від реалізації товарної продукції є звичайно головною складовою частиною балансового прибутку промислового підприємства. Для його зростання підприємство має не лише нарощувати обсяги виробництва, зменшувати витрати на виробництво, але ще й дбати про зменшення залишків нереалізованої продукції на своїх складах, ліквідацію боргів у розрахунках з покупцями, чого в умовах діючої системи розрахунків і загального незадовільного фінансового стану підприємств досягати досить складно.

Високий тягар оподаткування, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових і кредитних ресурсів спонукає багатьох суб'єктів підприємництва відійти у тіньову економіку

Основним вихідним посиланням у розв'язанні фінансових проблем вітчизняних підприємств має бути врахування загальноприйнятих ринкових закономірностей на основі очевидних національних особливостей сучасної української економіки. Тобто ця проблема може бути розв'язана, якщо під час проведення економічної політики враховуватимуться особливості сучасної української економіки як на макрорівні, так і на рівні підприємств.

Необхідними складовими зростання доходів підприємницьких структур є:

— реформування податкового законодавства (держава може піти шляхом зниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);

— збільшення джерел інвестування — внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економіки в цілому;

— орієнтація на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондового ринку. Головною метою стратегічного інвестора є концентрація власності й досягнення ефективності роботи підприємства у перспективі, а не одержання прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Велика розпорошеність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективність управління компанією. Неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему;

— розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогою хеджування: застави майна та страхування інвестиційних ризиків;

— забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками;

— формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;

— поліпшення технологічної структури виробництва з використанням науково-технологічних досягнень світового рівня;

— сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів.

Література:

1. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчальний практичний посібник/ За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ, ТОВ «Баланс - Клуб», 2001 – 768 с.

2. Голов С.Ф. Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за Міжнародними стандартами. – К.: Екаунтіг, 2000. – 384 с.

3. Михайлюк О. Як читати і аналізувати фінансову звітність.– К.: МФК, 2004.

4. Пушкар М.С. Фінансовий облік. – Тернопіль: Карт – бланш, 2002.

5. Чабанов Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік. – К.: КНЕУ, 2003.