Экономические науки /10. Экономика предприятия

К.е.н. Педенко М.М.

Харківський соціально-економічний інститут

Внутрішній фінансовий контроль в системі фінансового управління підприємством

В умовах ринкових відносин фінансовий контроль набуває самостійного теоретичного і практичного значення як важлива складова частина теорії та практики фінансового управління підприємством. Він являє собою організований адміністрацією фірми процес перевірки виконання всіх управлінських рішень в сфері фінансової діяльності з метою забезпечення реалізації фінансової стратегії і тактики і попередження кризових ситуацій, що ведуть до банкрутства. Система внутрішнього фінансового контролю створюється на підприємстві по лінійному або функціональному признакам або одночасно вміщує в собі обидва ці елементи. В основу цієї системи контролю закладено розподіл обов’язків між окремими службами та їх менеджерами. В цю традиційну систему контролю органічно входить і фінансовий контроль. Система контролю передбачена для допомоги керівникам підприємств в питаннях:

1) вибору між різними альтернативними діями, планування дій, які можуть бути застосовані в певному періоді;

2) виявлення помилок конкретних виконавців. Вони можуть проявлятися у встановленні нереальних планів при наявності точних прогнозів, або в невиконанні тих дій, які повинні бути застосовані для реалізації конкретних фінансових, інвестиційних, маркетингових та інших рішень;

3) виконання дій, які могли б виправити помилки і закріпити успіх.

В практиці країн з розвинутою ринковою економікою широке поширення отримала нова система внутрішнього контролю в корпораціях, яка отримала назву «фінансовий контролінг». Принципом цієї концепції, спрямованої на запобігання кризових ситуацій, є постійне порівняння планових (нормативних) і фактичних фінансових показників з метою виявлення відхилень між ними і причин, спонукавших ці відхилення. Відхилення відслідковують по показниках: обсяг продаж, прибуток, інвестиції, рентабельність активів і власного капіталу, коефіцієнти фінансової стійкості, платоспроможності, ліквідності та інші. Кінцевий результат такої аналітичної роботи – нормалізація фінансово-економічного стану компанії.

Основними функціями фінансового контролінгу є:

- нагляд за ходом виконання фінансових планів (бюджетів);

- вимір ступеню відхилення фактичних результатів від запланованих;

- діагностика по розмірам відхилень недоліків в фінансовій діяльності підприємства і прогноз на майбутній період;

- прийняття оперативних управлінських рішень з нормалізації фінансово-господарської діяльності;

- корективи при необхідності окремих цілей і показників фінансового розвитку в зв’язку зі зміною зовнішнього економічного середовища, кон’юнктури ринку капіталу і внутрішніх умов здійснення комерційної діяльності.

Об’єктом фінансового контролінгу є управлінські рішення щодо основних аспектів фінансової діяльності підприємства. Суб’єктом контролю в західних корпораціях є служба головного бухгалтера (контролера), підлегла фінансовому директору. Головними задачами цієї служби є:

- участь в розробці управлінського обліку;

- організація бухгалтерського обліку і звітності;

- побудова системи податкового обліку;

- створення інформаційного потоку для внутрішніх і зовнішніх користувачів на базі даних бухгалтерського обліку і звітності;

- формування системи внутрішнього аудиту та інші.

В великих західних корпораціях функції фінансового управління і контролю виконують, як правило, фінансовий директор, ревізор (контролер) і казначей.

Функції ревізора внутрішні і заключаються в веденні облікової документації, відслідковуванні документообороту і контролю результатів фінансової діяльності по минулим і поточним торговим і фінансовим операціям. Ревізор є головним бухгалтером, і йому доручають підготовку оперативних фінансових звітів, податкових декларацій, річного звіту та оформлення документів для федеральної комісії з цінних паперів і бірж. Ревізор повинен впевнитися, що грошові кошти компанії використовуються ефективно і по цільовому призначенню.

Функція казначея зовнішня. Він управляє капіталом акціонерної компанії і має контакти з кредиторами, інвесторами, акціонерами, страхувальниками, а також з державними органами. Казначей відповідає за ефективне управління майновими цінностями і борговими зобов’язаннями компанії, фінансове планування, капіталовкладення, розробку кредитної, інвестиційної і дивідендної політики. Організує і координує роботу ревізора і казначея фінансовий директор корпорації. Йому доручається контроль за всіма етапами фінансової діяльності компанії і роль фінансового радника її дирекції. Він бере участь в розробці фінансової і інвестиційної політики. Послідовність створення системи фінансового контролінгу може включати наступні етапи (кроки):

- визначення ключових напрямків фінансової діяльності, які систематично контролюються;

- встановлення системи пріоритетів контролюємих показників;

- розробку системи кількісних стандартів контролю;

- побудову системи моніторингу важливих фінансових показників;

- формування системи алгоритмів дій по виявленню та усуненню значних відхилень.

Система алгоритмів складається, як правило, з трьох варіантів дій в залежності від розміру та знаку відхилень:

- нічого не змінювати;

- ліквідувати відхилення;

- скоректувати систему планових (нормативних) параметрів.

Вивчення основних причин відхилень фактичних значень показників від планових (нормативних) здійснюють по компанії в цілому, її філіалах і представництвах і центрах фінансової відповідальності. В процесі такого аналізу розглядають ті фінансові показники і центри фінансової відповідальності, де мають місце «критичні» відхилення від поточних планів, бюджетів, нормативів і стандартів. По кожному «критичному» відхиленню з’ясовують їх причини. Зокрема, використовують контрольні звіти виконавців (керівників цехів, відділів, служб). Розроблена компанією система фінансового моніторингу може бути скорегована при зміні цілей контролю і складу показників оперативних виробничих планів і бюджетів. Схожа система дій здійснюється в ситуації, коли можливості оптимізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або зовсім відсутні. В виняткових випадках може бути прийнято рішення про зупинку діяльності окремих центрів відповідальності (затрат і інвестицій).

Впровадження на підприємствах України системи фінансового контролінгу дасть можливість значно підвищити ефективність управління їх фінансово-господарською діяльністю, активізувати інформаційний обмін між структурними підрозділами і філіалами.

Література:

1. Бланк И.А. Управление прибылью. Киев: Ника-Центр, 1998.

2. Бочаров В.В. Управление денежным оборотом предприятий и корпораций. М.: Финансы и статистика, 2001.

3. БочаровВ.В., Леонтьев В.Е. Корпоративные финансы. СПб.: Питер, 2002.

4. Шим Д.К., Сигел Д.Г. Финансовый менеджмент / Пер. с англ. М.: Филинъ, 1996.