Щетілова Тетяна Володимирівна,
докторант Інституту економіки
промисловості НАН України, к.е.н., с.н.с.
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ВАРІАТИВНО-ДЕКОМПОЗИЦІЙНОГО АНАЛІЗУ ДЖЕРЕЛ ЗМІННОСТІ ЯК ДЕТЕРМІНАНТИ ЕКОНОМІЧНОГО
РОЗВИТКУ
Ґрунтовний механізм трансформації сучасного
світового простору – глобалізація – має як позитивні, так і негативні наслідки
для розвитку людства, в т. ч. економічного. Світове співтовариство намагається пом’якшити
негативні наслідки цього процесу. У 2002 році на Йоханесбурзькому саміті ООН
було запропоновано Глобальну стратегію сталого (збалансованого) розвитку, розраховану
на 2003 – 2015 рр., із метою вирівнювання соціально-економічних рівнів розвитку
на основі створення умов для співробітництва без утисків і дискримінації щодо
країн периферії з боку домінуючих країн на всіх рівнях: глобальному,
регіональному і субрегіональному. Таким чином було окреслено надто важливу проблему визначення природи і джерел детермінант
економічного розвитку, що задають ефективний
напрям його генезису. Гострота цієї
проблеми особливо відчувається на сучасному етапі так званої вестернізації
країн (це стосується не тільки економічної складової, а й ментальності), що
постає чинником поглиблення міжкраїнових суперечностей. Тому вирішення цієї
проблеми дозволить досягти нової, не моно-, а гетеро-детермінантної
спрямованості економічного розвитку.
Однією із якісних детермінант
економічного розвитку є змінність, схильність до різких флуктуацій. Ціллю
даного дослідження постає надання
методологічних засад оцінки змінності як
детермінанти економічного розвитку за допомогою варіативно-декомпозиційного
аналізу її джерел.
Запропоновані методологічні засади
постають продовженням проаналізованих попередніх досліджень Stockman A.C. [4], Acemoglu D. і Zilibotti F. [3], Obstfeld M. [2], Greenwood J. і Jovanovic B. [1], , Imbs J. і Wacziarg R. [5], Koren M. i Tenreyro S. [6],
Saint-Paul G. [7]. Ці дослідження постають важливим науковим напрямом щодо
визначення відношення між змінністю, ризиками, економічним розвитком і
диверсифікацією. Але не всі висновки даних досліджень мають емпіричне
підтвердження: зокрема, уважаючи, що країни, які розвиваються – це об’єкт
якнайвищого секторального ризику, неправдоподібно, що вони обирають
найбезпечніші проекти, як виходить із
моделі Acemoglu і Zilibotti [3]. Більшість моделей експліцитно (наприклад, Obstfeld [2]; Saint-Paul [7] або
імпліцитно (наприклад, Acemoglu і Zilibotti [3]; Greenwood і Jovanovic [1] мають огляд “портфоліо альтернатив” із
висновком: висока секторальна
продуктивність як результативний показник економічного розвитку дається ціною
більш високої змінності. Цей огляд несумісний із зниженням
секторально-специфічної змінності для країн, що розвиваються, які потім
постають більш продуктивними.
Дане дослідження має більш широкий
фокус, в якому розглядаються всі джерела паттерна змінність-розвиток, а не
тільки ступінь секторальної концентрації (як у Imbs і Wacziarg [5]) .
Це дозволить якісно оцінити відносну важливість різних компонентів змінності у
рівному ступені, відношення між ними і рівнем економічного розвитку в цілях управління
його ефективністю. Такий внесок, таким
чином, може розглядатися як доповнення до цих досліджень.
Запропоновані методологічні засади
варіативно-декомпозиційного аналізу джерел змінності постають розвитком
досліджень Stockman [4] (який
декомпозував змінення зростання промислової продукції у семи європейських
країнах) як отриманням методів вимірювання якісного ризику для різних
компонентів змінності, так і сполучанням їх із рівнем економічного розвитку.
Традиційно результативним
показником ефективності економічного розвитку вважається зростання ВВП. Одним
із основних питань щодо змінності макроекономічних показників як індикаторів
економічного розвитку постає те, чому зростання ВВП найбільш змінне у бідних
країнах, ніж у багатих. У даному дослідженні ідентифіковано три можливих
причини: перша – бідні країни спеціалізуються у не багатьох і більш змінних
секторах; друга – бідні країни випробовують більш частіші і більш агреговані
шоки (в т.ч. від макроекономічної політики); макроекономічні флуктуації бідних
країн більше корелюють із шоками, що впливають на сектори, в яких вони
спеціалізуються.
Дві головних ідеї полягають
в основі дискусії про детермінанти змінності зростання ВВП. Перша акцентує на
ролі секторальної структури економіки як головного чинника змінності: високий
ступінь спеціалізації або спеціалізації у високо ризикових секторах переводить
у високу агреговану економічну змінність. Друга ідея вказує на внутрішній
макроекономічний ризик, який відображує слабкий політичний менеджмент або політичну нестабільність серед інших
специфічних для країни чинників.
Ідентифікація джерел змінності постає
першочерговим дослідженням перш за все для менш розвинутих країн, і не тільки з
причини різких флуктуацій доходу, що більш раптові у цих економіках, але й для
підвищення їх здатності протистояти флуктуаціям, що частково обмежена слабкістю
їх фінансової інфраструктури. Представлений
підхід постає новим підходом ідентифікації джерел змінності. Зокрема, аналіз
ідентифікує три компоненти змінності зростання ВВП. Перший відображає змінність
секторальних шоків: економіка, що спеціалізується у секторах, які демонструють
високу внутрішньо притаманну змінність, має тенденцію до більш високої
агрегованої змінності. Другий компонент відображає агреговані специфічні для
країни шоки: деякі країни – об’єкти в більшому ступені політичної
нестабільності. Третій компонент відображає коваріацію між країновими і
секторальними шоками: наприклад, фіскальні або грошові політичні інновації у
деяких країнах мають корелювати із шоками специфічних секторів. В аналізі розрізняються глобальні секторальні
шоки, загальні для всіх країн, та ідіосинкратичні секторальні шоки, що
розрізняються між країнами. У дослідженні декомпозовано змінність у різні
джерела, квантифіковано їх внесок у агреговану змінність і показано, як вони
відображають певну стадію розвитку.
Акцент на секторальній структурі
мотивує перше розчленування доданої вартості країни на суму доданих вартостей
різних секторів, кожний із яких має потенційно різний рівень внутрішньо
притаманної змінності. Інновації в темп зростання ВВП на робітника в країні j, (j = 1, …, J) позначено 
, що потім може мати вираз як апроксимація першого ступеню,
як зважена сума інновацій у темпи зростання доданої вартості на робітника у
кожному секторі 
із 
:
,
(1)
де ваги 
позначають частку
зайнятих у секторі s країни j. Об’єкт даного
дослідження є змінення - Var () - та його
компоненти.
Для того, щоб розділити роль
внутрішнього агрегованого ризику від обумовленого секторальною структурою
економіки інновації у секторальний темп зростання у подальшому
розчленовані на три складових:
(2)
Перша складова 
специфічна для
сектора, але загальна для всіх країн. Це містить, наприклад, шок цін у головних
входах виробництва, таких, як сталь, що може вплинути на продуктивність
секторів, які інтенсивно використовують сталь.
У більшості випадків технологічні і цінові шоки, які впливають на сектор
або групу секторів між країнами, падатимуть у цій категорії.
Друга складова (
) специфічна для країни, але загальна для всіх секторів
усередині країни. Так, наприклад, грошове стиснення у країні j має
погіршити продуктивність всіх секторів у країні j, тому що всі мають потребу у деякій кількості ліквідної
продукції.
Третя складова (
) охоплює залишок, нез’ясований двома попередніми. У попередньому
прикладі, якщо декілька секторів більш чутливі до ліквідного стиснення і мають
більш глибокий спад у продуктивності, середня відмінність відображена у . Якщо деякі глобальні шоки мають різний вплив на секторальну
продуктивність у різних країнах, диференційний вплив позначатиметься як . Врешті-решт, будь-яка складова, специфічна як для країни,
так і для сектору, відображатиметься в . Звичайно, всі три складові можуть потенційно корелюватися
із кожною другою.
Наступним етапом постає надання
агрегованої змінності у матричному вигляді із декомпозицією на відповідні
варіації – коваріації: секторальних глобальних шоків; країнових і секторальних
залишків; країнових і глобальних секторальних шоків; між залишками та
секторальними і країновими шоками.
Така розбивка змінності на компоненти важлива
якнайменш за двома причинами: по-перше, вона допоможе показати потенційні зони,
на яких зусилля ризикового менеджменту можуть бути спрямовані. Якщо, наприклад,
більша частка змінності країни вважається такою, що наражається високому ризику
із причини вмісту ризикових секторів, то
політика, націлена на пом’якшення, демпфірування змінності (або їх наслідків),
мають фокусуватися на розвитку і підсиленні фінансових інститутів і, звичайно,
на диверсифікації економіки. Якщо більша частка змінності зобов’язана
специфічним для країни шокам, увага має бути переважно спрямована на
макроекономічну політику (тобто висока змінність має відображати неадекватні
агреговані внутрішні політики). По-друге,
така декомпозиція дозволить емпірично (за допомогою даних між країнами і
секторами) оцінити існуючі теоретичні моделі, що проводять паралель між
змінністю і розвитком, і може пролити
більше світла на ґрунтовні механізми, що генерують змінність.
Перспективами подальших розвідок
у вирішенні зазначеної проблеми постає дослідження відношення між різними
компонентами змінності економічного
розвитку і ризиками, відповідна декомпозиція ризиків і методи їх вимірювання,
виявлення залежності між компонентами ризику і рівнем розвитку, що сприятиме
своєчасному відхиленню макроекономічних систем від шоків, зниженню
ризикованості та здійсненню диверсифікації процесу розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
2.
Obstfeld M. Risk taking, global diversification and growth // American Economic
Review. – 1994. - Vol. LXXIV. - P. 1310
– 1329.
3. Acemoglu
D., Zilibotti F. Was Prometheus unbound by chance? Risk, diversification and
growth // Journal of Political Economy. – 1997. – Vol. CV. – P. 709 – 751.
4. Stockman
A. C. Sectoral and national aggregate disturbances to industrial output in
seven European countries // Journal of Monetary Economics. – 1998. – Vol. XXI.
- P. 387 – 409.
5. Imbs
J., Wacziarg R. Stages of diversification // American Economic Review. – 2003.
- Vol. XCIII. – P. 63 – 86.
6. Koren
M., Tenreyro S. Technological diversification. FRB
7.
Saint-Paul G. Technological choice, financial
markets and economic development // European Economic Review. – 1992. –
Vol. XXXVI. – P. 763 – 781.
ЗАЯВКА НА
УЧАСТЬ У КОНФЕРЕНЦІЇ
Прізвище ____________Щетілова_________________________________________
Ім’я _____________Тетяна__________________________________________
По-батькові ____________Володимирівна____________________________________
Наукова ступінь __кандидат
економічних наук_______________________________
Вчене звання __старший науковий
співробітник ____________________________
Посада ___________докторант__________________________________________
Організація__Інститут економіки
промисловості НАН України _______________
Адреса ( з індексом ) __83048, м.
Донецьк, вул. Університетська, 77_____________
_домашня_____83052,
м. Донецьк, вул. Краснофлотська, б. 100-б, кв. 97__
Телефон _____________( 8-062)
311-42-90, 311-57-90 ( служб. )___________________
_____________( 8 – 0622)
95-81-60 ( дом. ), 8-050-867-17-07 ( моб. )_______
Факс _______________( 8 – 062 ) 381-76-06 ______________
Е – mail _______________akcept @ skif.ru_____________
Передбачувані дата прибуття / вибуття __________________
Форма участі (підкреслити )
виступ з доповіддю ( до 15 хв. )
виступ з інформацією ( до 5 хв. )
Назва докладу (пленарне засідання / номер секції )__Методологічні засади варіативно-декомпозиційного аналізу джерел
змінності як детермінанти економічного розвитку
Дата заповнення _________9.01.2008________________________________________
Підпис
___________________________________________________________________