Экономика/12
к.е.н.
Сиченко О.О.
Дніпропетровський
державний аграрний університет
Одним з базових
факторів досягнення високих темпів соціального і економічного розвитку України
виступає зростання обсягів вітчизняних й іноземних інвестицій в економіку
держави. Інвестиції є домінуючою складовою забезпечення інтеграції
національної економіки у світовий
економічний простір. Вигідне геополітичне розташування України, її природні
ресурси, науковий та людський потенціал, наявність кваліфікованих кадрів мають
сприяти залученню інвестицій з-за кордону. Проте фактично, порівняно з країнами
Східної Європи, обсяги іноземних інвестицій в Україні, у 3-7 разів менші [1]. Це зумовлено
наявністю широкого кола негативних складових сучасного економічного середовища,
які в більшості переважають привабливі
сторони розміщення іноземного капіталу в країні.
До таких
складових відносять високі політичні
ризики, довга тривалість ( а іноді – невизначеність) щодо участі в ряді
ключових світових і європейських інтеграційних процесів, нестабільність чинного
законодавства, стан матеріально-технічної бази тощо. Структурні перебудови в
економці створюють умови для розвитку порівняно нового для України
інвестиційного методу, як лізинг.
Лізинг заснований
на розподіленні права власності на актив і права використання активу, тобто
лізинг регулює складний комплекс
майнових правовідносин, який охоплює договір про купiвлю-продаж об'єкта
лізингу, сам лізинг (між іноземною лізинговою компанією, фірмою i користувачем
майна, договір на технічне обслуговування майна, що передається в лізинг), договір страхування
об'єкта лізингу.
Обсяги лізингових
операцій в Україні поступово зростає і досяг 1,6 млрд. дол. у 2006 р. ( або 8,7
% від загального обсягу інвестицій). Про перспективність розвитку лізингу, як
одного з ефективних засобів залучення інвестиційного капіталу свідчить досвід
країн ЄС, в яких на лізингові операції припадає від 15 до 30% розміру
інвестицій [2].
Лізинг має ряд
суттєвих переваг над іншими формами
залучення іноземного капіталу, які об’єднуються за об’єктом
впливу в групи – податкові, виробничі, бухгалтерські, фінансово-інвестиційні. Поряд з зазначеними
перевагами лізингу в сучасній вітчизняній практиці намітились певні недоліки.
Подвійне оподаткування відбувається по-перше, при покупці об’єкту лізингу, і
по-друге – при безпосередній здачі його в лізинг. Податок на додану вартість по
операціям стосується не тільки прибутку лізингодавчих компаній, але й позик при
придбанні лізингового обладнання і виплати відсотків по ним, що значно (в декілька
разів) піднімає вартість лізингу в порівнянні з кредитом.
В
сучасних умовах господарювання не всі переваги лізингу можуть бути реалізовані
в повному обсязі, але значна частина їх може бути одержана. Це особливо
стосується можливості поповнення основних фондів українських виробників
сучасним обладнанням, що є достатньо актуальним, зважаючи на високий рівень їх
зношеності. Який за свідченням досліджень вітчизняних вчених, зокрема щодо агропромислового
комплексу, коливається на рівні 85-90% [3].
Високий рівень
ризику підтримується через недосконалість систем страхування по операціям,
зокрема, вузьку спрямованість сфери діяльності страхувальників по лізингу (лише
по ризиках майнових втрат). Інформованість ринку лізингових послуг залишається
в стихійному руслі і має недостатній рівень для зміцнення і удосконалення
фінансово-господарських зв’язків між вітчизняними ті іноземними
компаніями-учасниками ринку.
Дотримання
умов про рівні можливості для вітчизняних і зарубіжних учасників не завжди
дотримуються. Переваги іноземних лізингових компаній перед українськими
конкурентами обумовлюються досвідом в проведенні лізингових операцій і
можливістю доступу до переважно недорогих джерел капіталу.
Разом з
цим, не дивлячись на ряд переваг, лізингові операції не набули широкого
застосування, що пов’язано з необхідністю відпрацювання комплексу правових, валютних, митних, тощо
питань в цьому напрямку.
Лізинг є одним з потенційно ефективним засобів, що дозволяє
залучати додатковий інвестиційний капітал. Зазначена риса обумовлюється рядом
переваг, що отримують суб’єкти ринку, які об’єднуються за об’єктом впливу в групи
– податкові, виробничі, бухгалтерські, фінансово-інвестиційні.
Розвиток лізингового ринку є одним із визначальних етапів
вітчизняної економіки і має значні перспективи, що підтверджується наявністю
значних позитивних факторів високої ефективності операцій та іноземним
досвідом. Важливим елементом сприяння ринку є усунення чинників, що створюють
перепони для втілення позитивних рис (а саме тих, що значно підвищують вартість
українського лізингу).
Втілення переваг
лізингових операцій в Україні представляється можливим за умов відкриття
доступу вітчизняним лізинговим компаніям до порівняно недорогих джерел капіталу
та сприяння їх діяльності шляхом оптимізації податкового навантаження
лізингодавця.
Перспективним
шляхом подальшого розвитку ринку лізингових послуг є забезпечення гарантій
орендних виплат іноземним партнерам з боку вітчизняних лізингових операторів
шляхом введення в практику сумісних операцій оренди і суборенди.
Література:
1. Інституційна
інвестологія. Навч. посібник. /За заг. ред. док. екон. наук., проф.
С.К. Реверчука. – К.:Атіка, 2004. – 208 с.
2. Бойко В.О.
Лізингові відносини в країнах із розвинутою та перехідною економікою // Держава
та регіони. Серія: Державне управління. −
2002. − №1. − С. 13-15.
3. Ковалюк О.М.
Важливий крок до зменшення податкового тягаря в Україні. //Фінанси України. –
2004. – № 1. – С.55-62.