Трухіна Ольга Анатоліївна

здобувач Донецького державного університету управління

Адаптування функцій державного управління у сфері економіки до інноваційного розвитку організацій.

Державне управління як наукова дисципліна дістала в останні роки прискореного розвитку. Досліджуються різні аспекти організації та функціонування державної служби, аналізуються з метою оптимізації державного апарату управління структури, функції, взаємодія різних рівнів влади тощо. Зокрема досліджено співвідношення централізації і децентралізації у державному управлінні в Україні [1].

Актуальним питанням для подальшого розвитку державного управління є його розгляд та удосконалення як системи функцій, зокрема для потреб управління економічною сферою, в т.ч. на рівні виробничо-господарських систем (ВГС), подібно до того, як розглядають систему функцій у менеджменті [2]. За функціями будь-якого органу влади, окремої установи стоять делеговані їм повноваження, зобов’язання перед суспільством, територією, громадою, перед громадянами. Виділення функцій державного управління, їх закріплення за конкретними владними структурами є вкрай важливими і для суспільства, і для самих органів влади. Правильне розуміння змісту діяльності кожної установи залежить значною мірою від визначення функцій управління певного державного органу.

Можна сказати, що визначення функцій державного управління є подібним до такої ж процедури у менеджменті. Проте менеджмент стосується, насамперед, сфери матеріального виробництва, а тому має відмінності, викликані особливостями підприємницької діяльності, специфікою залежностей між учасниками виробництва. Застосування категоріального апарату менеджменту до сфери нематеріального виробництва значною мірою вимагає адаптування, пристосування категорій економічної сфери до сфери соціальної. Таке пристосування вже відбулося для тих аспектів діяльності, які надзвичайно близькі між собою, незалежно від сфери прикладання основних ідей менеджменту. Зокрема, що стосується управління персоналом, кадрового менеджменту, то ці ідеї добре переносяться у будь-яку сферу і не залежать від її особливостей. Саме ці питання радше знайшли застосування й у державному управлінні.

Проте на такому зіставленні слід зупинитись і далі розглядати систему функцій та методів “державного управління” вже як виключно самостійну, абсолютно не подібну до “менеджменту” сфери матеріального виробництва, хоча й дотичну до регулювання економіки. Не дивлячись на певну схожість у назвах функцій, у їхньому змісті може спостерігатись цілковита відмінність. А тому починати розгляд необхідно абсолютно незалежно.

Така незалежна позиція має такі підстави. По-перше, “менеджмент”, на відміну від “державного управління”, як дисципліна вивчає управління людьми, окремими особами, групами людей, ВГС. “Державне управління” має об’єктом управління суспільні процеси, державні інституції, в тому числі й економічну сферу. Отже вибір конкретних об’єктів для державного управління означає конкретизацію місії державного управління, його завдань та цілей, функцій та методів, засобів впливу. Об’єкти управління з усіма їхніми специфічними завданнями, інтересами, особливостями побудови та функціонування безперечно чинять зворотний вплив на суб’єкта управління, тобто на орган державного управління. Цей зворотний зв’язок є необхідною умовою ефективного управління взагалі і державного управління зокрема. Тому певні реакції керівного органу є цілком виправданими. А це означає, що суб’єкт управління зазнає адекватних впливів на свою адресу з боку керованого об’єкта.

По-друге, оскільки “державне управління” має на меті керування різноманітними суспільними процесами, то мають мати місце такі загальні та спеціальні функції, які не подібні до загальних та спеціальних функцій менеджменту, що випливають з природи відносин між окремими особами, між особою та групою осіб, між групами осіб, а також відносини, які характеризують колектив в цілому та його різнобічні стосунки. Тобто загальні та спеціальні функції державного управління повинні розглядатися як такі, що є притаманними для даного виду управління, але суттєво відрізняються від загальновідомих функцій менеджменту.

По-третє, виділення функцій державного управління та їх відокремлення від функцій менеджменту є необхідним з огляду на потребу чіткого розмежування менеджменту як управління людьми (що є притаманним для первісного розуміння менеджменту як наукової та практичної дисципліни і що в Україні та країнах СНД неправомірно ввели як синонім управління, замінивши поняттям “менеджмент” управління щодо різноманітних процесів, об’єктів тощо) та державного управління як управління суспільними процесами та явищами, для яких люди є не єдиною складовою і не єдиним об’єктом спрямування управлінських зусиль.

По-четверте, з огляду на суб’єкт управління, необхідно наголосити на тому, що у менеджменті суб’єктом управління виступає вищий керівний орган або окрема керівна особа. У державному управлінні суб’єктом управління виступають державні органи управління та їх представники в особі державних службовців.

Таким чином, функції державного управління відрізняються від функцій менеджменту на ВГС і за масштабами впливу, і за об’єктами та суб’єктами управління, і за тими інтересами, що відображаються у функціях управління насамперед з боку держави, її органів влади та управління, які ні в якому разі не виступають як інтереси окремої особи (що характерно для сфери економіки та підприємництва).

Література:

1. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія / Кол. авт.; Відп. ред. проф. Н.Р.Нижник. – К.: УАДУ при Президентові України, 1997. – 447 с.

2. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. Підручник для ВНЗ. – Львів: Світ, 1995. – 240 с.