Міщенко Геннадій Іванович

здобувач Донецького державного університету управління

Організаційно-методичні заходи підвищення ефективності пасажирських перевезень

В умовах економічних реформ у роботі пасажирського транспорту виникає чимало труднощів, тому для ефективної роботи транспортним підприємствам важливо знати свої можливості, сильні та вразливі місця. У нових умовах господарювання об'єктом постійної уваги керівництва транспортних підприємств має бути покращення показників ефективності роботи. Для досягнення цієї мети підприємствам чи фірмам необхідно систематично застосовувати інструменти оперативного управління і контролю.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень у галузі теорії економічної ефективності виробництва і реалізації товарів та послуг свідчить про те, що загальнотеоретичні принципи визначення показника економічної ефективності методами співставлення ефекту з повними затратами живої та уречевленої праці є дещо умовними, оскільки не відображають усіх кількісних та якісних виробничих взаємозв'язків, що виникають у процесі виробництва. Крім того, в умовах формування конкурентного середовища постійно виникатимуть потреби оперативної оцінки обстановки та вжиття термінових заходів. Тому останнім часом зарубіжні фахівці пропонують методи розрахунку виробничих результатів на короткострокові періоди шляхом розрахунку сум покриття та аналізу вузьких місць у процесі виробництва товарів і послуг [1, с.82].

Цей метод, на наш погляд, може знайти застосування у роботі підприємств транспортних галузей. Єдиний підхід до оцінки рентабельності пасажирських перевезень забезпечує:

· комплексність оцінки і її спадкоємність у динамічних умовах функціонування транспортної організації;

· оцінку конкурентоспроможності на конкретному маршруті в існуючих у конкретних умовах роботи траспнортної організації;

· проведення аналізу “вузьких місць” у мережі існуючих транспортних маршрутів;

· ранжування транспортних маршрутів щодо рентабельності для прийняття рішень про їх ліквідацію, або зміни їх частоти чи корегування тарифів;

· проведення оцінки найбільш рентабельних нових транспортних маршрутів і забезпечення для них детальної вихідної інформації;

· оцінку доцільності експлуатації розглянутого маршруту;

· ефективний організаційний розвиток транспортної організації на основі отриманої розрахункової інформації;

· розробку об'єктивно оптимального управлінського рішення у питаннях виробничої діяльності, забезпечуючи тим самим ефективність у системі свого бізнесу.

Оскільки ціллю фінансового аналізу є одержання певної кількості ключових показників для достовірної і об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства, він здійснюється на основі бухгалтерської документації, що знаходиться у таких відділах:

1. Бухгалтерії або фінансовому відділі, що відбиває надходження (доходів) і виплат (витрат) при виконанні виробничої діяльності транспортної організації;

2. Службі зовнішніх розрахунків або комерційної дирекції транспортної організації, що зіставляє доходи з витратами і визначає фінансові результати організації перед податковими службами держави;

3. Службі внутрішніх розрахунків (характерні для більшості структурних підрозділів транспортної організації), що визначають ефективність своєї спеціалізованої діяльності у сумарних показниках фінансових звітів, організації в цілому.

Варто зауважити, що нова бухгалтерська звітність згідно з урахуванням вимог міжнародних стандартів задовольняє багато інформаційних потреб.

Система витрат, проведених різними фінансовими відділами (службами) транспортної організації, дозволяє одержати різні значення питомих витрат виробництва на усіх рівнях обліку. Це характерно для одержання повної собівартості реалізованої продукції, обліку витрат на окремому етапі або в окремому підрозділі, по конкретному виду перевезень або типу транспортного засобу, на відповідному рейсі, виконуваному на регулярній основі. Різноманіття підходів до формування витрат окремої структури і їх участь у повних (“котлових”) витратах транспортної організації не дозволяє простими розрахунками визначити ефективність конкретного транспортного маршруту і його вплив на ефективність (збитковість) транспортної організації в цілому. Цей аспект визначає актуальність застосування методики оцінки кожного транспортного маршруту, побудованої на можливості використання існуючої в транспортній організації системи обліку витрат. Основна відмінність пов'язана з відходом від негнучкого розгляду повної собівартості при визначенні результату експлуатації (результат = виручка - витрати) і переходу до поділу витрат на змінні і постійні у залежності від обсягу перевезень, на прямі і загальні. Для транспортної організації важливим також є розподіл загальних витрат по об'єктах їх обліку, наприклад, за типами повітряних суден, за певними виробничими підрозділами тощо.

Такий підхід не змінює загального результату діяльності транспортної організації в цілому, однак дозволяє одержати відповідні проміжні результати (суми покриття визначених витрат) шляхом зіставлення виручки з конкретними складовими витрат. У цьому випадку сума покриття показує, що залишається від виручки після відрахування відповідних витрат, віднесених до конкретного носія.

Література:

1. Фольмут Х.Й. Метод расчета сумм покрытия и анализа возникающих на предприятии узких мест //Деловая информация. – 2001. - № 7. - С. 81-92.