Ворона Дмитро Миколайович

здобувач Донецького державного університету управління

Управління інноваційними структурами як формуваннями галузевого розвитку

Інноваційні структури галузевого розвитку формуються у відповідності до галузевого профілю промислового сектору держави та покликані вирішувати питання окремих галузей, які складають основу промислової спеціалізації, сприяючи її розвитку на інноваційній основі. Таким чином, галузеві інноваційні структури виступають осередками інноваційного розвитку конкретної галузі, центрами галузевих наукових та науково-дослідних робіт.

Світовий досвід доводить доцільність інноваційних формувань галузевого розвитку. Так, в США успішним прикладом структур цього типу є Кремнієва долина, в межах якої має місце інтенсивний розвиток електроніки та мікроелектроніки. В Нідерландах інноваційна стратегія реалізується шляхом формування потужних інноваційних формувань в межах десяти галузей, розвиток яких забезпечує стабільний розвиток внутрішніх ринків та вдале позиціювання держави на зовнішніх ринках [1].

Розвиток промислового сектору в Україні є нерівномірним внаслідок специфіки галузевої структури та її ресурсного потенціалу. Це дозволяє провести групування галузей промисловості за темпами зростання ринку та рівнем забезпечення продукцією внутрішнього ринку.

Основою традиційного промислового сектору України є чорна та кольорова металургія, вугільна та хімічна промисловості, які є надзвичайно енергомісткими, а тому і чутливими до технологічних нововведень. Володіючи високим експортним потенціалом, вони потребують технічного переоснащення, що дозволить знизити собівартість та енергомісткість виробництва. Забезпечення конкурентоспроможності продукції машинобудування, легкої промисловості є складним в силу тиску міжнародної конкуренції та незадовільного технічного та технологічного забезпечення підприємств цих галузей.

Авіабудування, харчова промисловість, суднобудування є галузями, які займають стійкі позиції на внутрішньому ринку і в окремих секторах зовнішнього ринку. Перспектива їх розвитку велика внаслідок наявності бази знань та досвіду у цій галузі, що визначає пріоритетність їх розвитку. Сфери телекомунікацій, еко- та біотехнологій, фармацевтики, комп’ютерних технологій, які є світовими технологічними лідерами, в Україні розвинені недостатньо. Забезпечення вітчизняного ринку продукцією цих секторів відбувається в основному за рахунок імпорту.

Таблиця 1

Галузевий профіль промисловості України

	Темпи зростання ринку
Рівень забезпечення продукцією внутрішнього ринку		низькі	високі
	низькі	Машинобудування Легка промисловість Будівельні матеріали Залізничний транспорт Автомобілебудування	Телекомунікації Еко- та біотехнології Комп’ютерні технології Фармацевтика
	високі	Чорна і кольорова металургія Вугільна промисловість Хімічна промисловість	Харчова промисловість Авіабудування Суднобудування

Велика кількість традиційних галузей – промислове і транспортне обладнання, висока хімія, розробка нових матеріалів, будівельне обладнання і матеріали, які складали основу промислового сектору України, на сьогоднішній день через відсталість технологічної бази втратили свої конкурентні позиції. Натомість перспективними високотехнологічними секторами є розвиток природоохоронних, інформаційних, медичних технологій [2].

Галузевий розвиток держави має бути збалансованим у традиційних і пріоритетних секторах промисловості, що досягається заходами державного регулювання цієї сфери. Для розвитку традиційних та інтенсифікації пріоритетних галузей необхідно забезпечити, насамперед, зростання функції їх наукової складової. Згідно статистичних даних, поряд із збільшенням кількості організацій академічної науки (середньорічне зростання становить близько 27%), у заводському і галузевому секторах спостерігається тенденція до зменшення кількості наукових організацій (близько 5 %). Забезпечення належного наукового супроводу функціонування галузевих об’єктів господарювання забезпечується шляхом створення галузевих інноваційних структур, на основі чого виникають передумови для формування галузевої інноваційної інфраструктури.

Ефективність діяльності галузевих інноваційних структур забезпечується концентрацією в їх межах галузевих потенціалів та їх комплексному розвитку. За виконуваними функціями та принципами діяльності до інноваційних структур галузевого розвитку відносяться кластери та технопарки. Формування кластерів відбувається здебільшого за територіально-галузевим принципом. Їх діяльність сприяє розвитку галузевих комплексів, зосереджених в окремому регіоні, області. Технопарки можуть створюватись за функціональним принципом, що не вимагає територіального обмеження і передбачає можливість розташування учасників технопарку в різних регіонах чи областях. Таким чином, технопаркові структури є осередком системного інноваційного розвитку галузі. З огляду на те, що правове забезпечення діяльності технопарків представлене найбільш повно в законодавчій базі України, отримано перший досвід функціонування та управління цими структурами і є перспективи розвитку технопаркової мережі, ці формування заслуговують більш детального розгляду в організаційному та управлінському аспекті.

В управлінні інноваційними структурами галузевого розвитку необхідно основний акцент поставити на інтереси галузі, забезпечення яких покладається на галузевий орган управління. Це може бути, на зразок регіонального, галузевий центр інноваційного розвитку. Основною функцією даного центру є системне управління галузевими науковими розробками та їх трансфером у сферу виробництва.

Література:

1. Анчишкин А.И. Наука, техника, экономика. – 2-е изд. – М.: Экономика, 1989. – 383 с.

2. Drucker P.F. Technology, Management and Society. L., 1970. – 42p